Рішення №363122

Справа  22 Ц- 2111/ 2006г.                                              Головуюча 1-й інстанції: Карікова Л.В.

Категорія-33                                                 Суддя - доповідач апеляційного суду: Галущенко 0.1.

У X В А Л А

2006 року, листопада  місяця, 02 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах     Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого:               Козаченка B.J.

суддів:                         Кутової Т.З.

Галущенка О.І.

при секретарі:       ВармішО.С.

за участю:

позивача -                ОСОБА_1

представників -     ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.07.2006 р. у справі за

позовом

ОСОБА_1 до Миколаївської районної державної адміністрації та Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання членом КСП "Зеленоярське" про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення її з земель резервного фонду,

встановила:

30.03.2006 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації та Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання членом КСП "Зеленоярське", про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення її з земель резервного фонду,

Позивач зазначав, що з 01.04.1998 до 29.028.2000 р. працював в КСП "Зеленоярський" об'їздником полів і був членом цього господарства, але як помилково пропущений в списках для одержання земельного паю, згідно з Указом Президента України від 08.08.1995 р. "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", мав право на отримання з резервного фонду земельної частки.

До того, ж він був внесений до списку осіб, яким має бути виділений пай з резервного фонду.

В той же час, йому було відмовлено у видачі сертифіката, яким посвідчується право на земельну частку, з посиланням на те, що він не був членом КСП "Зеленоярський" і права на земельний пай не має.

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.07.2006 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування постанови, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам, які свідчать про його членство в КСП та наявність у нього права на земельну частку.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

До прийняття Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 p., питання розпаювання земель сільськогосподарських підприємств., відповідно до повноважень, визначених ч.2 ст. 25 Конституційного договору від 08.06.1995 р. та п. 4 Розділу XV Перехідних положень Конституції України, були врегульовані Указами Президента України.

Зокрема, п. 2 Указу "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" № 720 від 08.08.1995 р. було визначено, що право на земельний пай( частку) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства.

При цьому, п. 7 зазначеного Указу передбачалось, що створюваний під час передачі земель у колективну власність, резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

З матеріалів справи вбачається, що Державний акт на право колективної власності на землю вперше видано  КСП "Зеленоярський""  28.11.1997 р.

З наданої позивачем трудової книжки видно, що він з 26.01.1973 р. до 02.02.1998 р. працював вчителем Петрівської восьмилітньої школи і в тому ж році прийнятий на посаду об'їздника полів КСП "Зеленоярський" і працював на цій посаді до 28.06.2000 р.

В той же час, при судовому розгляді не встановлено доказів того, що позивач був членом зазначеного сільськогосподарського підприємства, або працював у соціальній сфері села на час розпаювання землі і у відповідності до вимог ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", п. п.. 2, 7 коментованого Указу Президента України, набув право на отримання земельної частки (паю).

Рішеннями загальних зборів від 14.01.2000 р. позивач був включений до списку осіб на одержання паю із земель резервного фонду, але в тому ж році йому було відмовлено у видачі сертифікату, що посвідчує право на земельну частку пай з посиланням на відсутність доказів членства у КСП.

Підчас судового розгляду позивач підтвердив зазначені обставини.

З позовом до суду про визнання такого права він звернувся лише 30.03.2006 р. не зазначивши поважних причин з яких пропустив, передбачений законом, строк для захисту порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини, дав належну оцінки доказам і прийшов до обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи позивача стосовно наявності у нього права на земельну частку (пай), як у колишнього члена КСП, не можуть бути враховані, оскільки суперечать наданим доказам і не грунтуються на нормах діючого земельного законодавства.

Посилання суду, при розгляді спору приватного характеру, на процесуальні норми діючого КАС України, не можуть бути підставою для скасування рішення.

Підґрунтям такого висновку, на погляд судової колегії, слід вважати такі обставини.

По-перше, система адміністративних судів остаточно не створена і не діє;

по-друге, норми ЦПК та КАС України забезпечують рівний обсяг процесуальних прав фізичних осіб і підчас судового розгляду зазначені процесуальні гарантії були дотримані.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, колегія приймає до уваги також і ту обставину, що норми діючого земельного законодавства містять норми, які встановлюють право на безоплатне отримання землі, особами, які проживають у сільській місцевості та працювали у соціальній сфері.

Такий висновок узгоджується з положеннями підп.."г" п.4 Прикінцеві положення Розділ IX Земельного кодексу України.

Керуючись ст. ст.ЗОЗ, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.07.2006 р.-залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.