Рішення №363123

Справа № 22-ц- 1712/06                         Головуюча   суду 1   інстанції Горбенко С.А.

Категорія 15                                                Доповідач апеляційного суду   Шолох З.Л.

РІШЕННЯ Іменем України

З листопада    2006 року    колегії суддів    судової    палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Козаченка В.І., суддів- Шолох З.Л.,  Кутової Т.З., при секретарі судового засідання -ВармішО.С, за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на   рішення   Первомайського міськрайонного   суду   Миколаївської   області від  13 липня   2006 року у  справі за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія"    до ОСОБА_2   про відшкодування збитків, спричинених незаконним   зайняттям земельної ділянки,

встановила: В травні 2006 року ТОВ „Софія" звернулося до суду  з позовом до ОСОБА_2   про  відшкодування   10 938,46  грн.   збитків,  спричинених незаконним зайняттям земельної ділянки.

Позивач зазначав, що є орендарем земельної ділянки, площею 5,80 умовних кадастрових одиниць, розташованої на території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на підставі договору між СГВК „Софіївський", який в 2001 році реформований в ТОВ „Софія",   та   ОСОБА_4 укладеного 7 серпня 2000 року на 5 років.

Додатковою угодою сторін від 17 травня 2002 року дію договору продовжено до 31 грудня 2006 року та зазначено, що у разі переходу права власності до інших осіб, договір оренди зберігає чинність для нового власника на термін визначений додатковою угодою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. На вказану земельну ділянку він залишив заповіт на відповідачку. На ім'я померлого 23 лютого 2005 року був виданий державний акт на земельну ділянку, площею 5, 66 га та встановлені межі земельної ділянки в натурі.

На думку позивача, в березні 2006 року відповідачка незаконно зайняла та засіяла вказану земельну ділянку ячменем, чим спричинила йому збитки, які полягають в неотриманих доходах, які зазвичай він міг би отримати у разі використання земельної ділянки під плановий посів соняшнику.

Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від  13 липня 2006 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обгрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов товариства, суд виходив з того, що до отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку діяв договір оренди земельної частки (паю), укладений позивачем з попереднім власником земельної ділянки. А тому вважав, що її дії по використанню земельної ділянки в 2006 році були неправомірними, в зв'язку з чим стягнув з відповідачки неотримані товариством доходи від використання зазначеної земельної ділянки.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки вони   не відповідають обставинам справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між СГВК „Софіївський", правонаступником якого є ТОВ „Софія", та ОСОБА_4 7 серпня 2000 року був укладений договір оренди земельної частки (паю) строком на 5 років, тобто до 1 січня 2005 року, який належним чином зареєстрований в Софіївській сільській раді Первомайського району.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, залишивши заповіт на все своє майно на відповідачку, яка повідомила позивача 23 березня 2005 року про наявність заповіту та намір обробляти земельну ділянку самостійно, оскільки договір припинив свою дію 1 січня 2005 року (ас. 26) В зв'язку з чим просила не включати земельну ділянку в сівозміну на 2006 рік.

В березні-квітні 2006 року відповідачка самостійно обробила та засіяла спірну земельну ділянку, отримавши свідоцтво про право власності на землю 26 червня 2006 року.

Відповідачка правомірно вважала, що договір оренди земельної частки (паю) припинив свою дію, оскільки 1 січня 2005 року закінчився строк, на який його було укладено.

Доводи позивача щодо порушення відповідачкою їхнього права користування земельною ділянкою не грунтуються на вимогах закону.

Зміст права оренди землі - це законні повноваження суб'єкта права оренди щодо володіння та користування земельною ділянкою.

Між тим, позивач не довів, що він мав право на оренду спірної земельної ділянки   до   ЗІ грудня 2006 року.

Так, із матеріалів справи вбачається, що суттєві зміни та доповнення до договору оренди, внесені договором від 17 травня 2002 року між позивачем та ОСОБА_4 (яким продовжувалася дія первинного договору до 31 грудня 2006 року) в порушення діючого земельного законодавства не були зареєстровані у  виконкомі селищної ради.

А тому, відсутні ті правові наслідки, які вимагав застосувати позивач.

Оскільки, згідно ч.І ст. 31 Закону України від 6 жовтня 1998 року „Про оренду землі" (далі Закон) договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку (ч.І ст. 34 Закону) власнику.

Відповідно до вимог ст. ст.125, 126 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди, який реєструється відповідно до закону.

Державна реєстрація договорів оренди землі є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок та земельних часток (паїв). Єдині умови реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 „Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю). Відповідно до п. 8 зазначеного Порядку договір оренди підлягає перереєстрації і у тому разі, коли до нього внесені зміни.

У зв'язку з викладеним та відповідно до вимог п.З ч.І ст, 309 ЦПК України, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня   2006 року скасувати та постановити нове рішення.

Відмовити ТОВ „Софія" у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.