Рішення №367180

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2006 року                                                                                                       м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,

судців                         Іщенка В.І.,

Мамасуєвої Л.О.,

при секретарі:         Піцик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, який мотивує тим, що він був у шлюбі з відповідачкою по 2001 p., під час якого їх сім'ї, яка складалася з трьох осіб, був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1. Пізніше на особистий рахунок зазначеної квартири був вписаний син відповідачки від другого шлюбу. ОСОБА_1, посилаючись на те, що у спірній квартирі відповідачка та члени її сім'ї не проживають, що підтверджується відповідним актом, та не мають там особистих речей, просить визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, який, у свою чергу мотивують тим, що ОСОБА_2 дійсна була у шлюбі з відповідачем до 2001 p., протягом якого їх сім'я отримала ордер на зазначену квартиру. Однак, у спірній квартирі проживає позивачка та її діти, там знаходяться їх особисті речі, а відповідач у квартирі не проживає з 2001 р. і з того ж час у не приймає участі в утриманні квартири, через що і підлягає визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08 серпня 2006 р. у задоволенні позовних вимог як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 з ОСОБА_3 було відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить зазначене судове рішення скасувати та

Справа № 22-ц-1958-Ф/06р.                              Головуючий у першій інстанції

Терентьєв A.M.                  

Суддя-доповідач Іщенко В.І.

ухвалити нове, задовольнивши її позов. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 17 квітня 2003 р. ОСОБА_1 були усунені перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 і під час виконання цього рішення актом державного виконавця від 26 березня  2004 р. було встановлено, що у спірній квартирі проживає ОСОБА_3, який знаходиться у дуже неприязних стосунках з ОСОБА_1, що унеможливлює їх спільне проживання. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції зробив висновки, що тривале непроживання ОСОБА_1 у спірній квартирі є поважним і тому позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до нього задоволенню не підлягає.

З такими висновками суду погоджується колегія судців, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки (шість місяців), провадиться в судовому порядку.

Згідно з п.10 Постановою Пленуму Верховного суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім"і таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім"ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Як вбачається з матеріалів справи у спірній квартирі крім ОСОБА_2 проживає ОСОБА_3, який знаходиться у дуже неприязних стосунках з ОСОБА_1, що унеможливлює проживання останнього у вказаній квартирі. Крім того, по відношенню до ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за фактом замовлення вбивства ОСОБА_1, до якої причетний і ОСОБА_3 і яка до цього часу не вирішена, також у лютому та червні 2002 р. ОСОБА_1 звертався до ЖКГ ФСМЗ з заявою про те, що він тимчасово не проживає у квартирі АДРЕСА_1 у зв'язку з самочинним вселенням туди позивачів та його побоювань щодо спроб скоєння його вбивства.

Твердження апелянта про неправомірність посилання суду на акт державного виконавця від 26 березня 2004 р. про неможливість спільного проживання у одній квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки зазначений акт не відповідає вимогам законодавства, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки цей акт ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 оскаржений не був.

Крім того, відповідно до зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поданій до суду 27 жовтня 2004 p., вони вказали, що постійно проживають у спірній квартирі і це встановлено рішенням суду, в зв'язку з чим у позові ОСОБА_1 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовлено.

Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не проживає у спірній квартирі з поважних причин, оскільки квартира однокімнатна і в ній неможливе проживання двох сімей (а.с.2).

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, ухваленим з урахуванням вимог матеріального і процесуального права, з дослідженням всіх обставин по справі і наданням доказам належної правової оцінки, тому підстав для його скасування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 немає.

На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2006 року - залишити без змін.                                                                                                                                  Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.