Рішення №371573

РІШЕННЯ іменем    України

2006р. жовтня «16» дня, колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого:        Курської А.Г. Суддів:        Філатової Є.В. Горбань В.В. При секретарі:      Дермоян Т.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 20.04.2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до арбітражного управляючого - ліквідатора ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що рішенням Центрального райсуду М.Сімферополя від 07.05.2001р. з Таврійського інституту підприємництва та права на користь ОСОБА_2 було стягнено 2139грн. заробітної плати, а 02.12.2003 р. листом арбітражного управляючого -ліквідатора ОСОБА_1 їй було повернено виконавчого листа з повідомленням про неможливість погасити заборгованість у зв'язку з відсутністю її фамілії у реєстрі вимог кредиторів ТІПП.

Позивачка вважає, що ліквідатор, у порушення своїх обов'язків та вимог п.9 ст.13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", не вжив заходів до внесення вимог кредиторів по заробітній плати, в наслідку чого позивачка позбавлена грошей, що завдало їй додаткових труднощів. Вона нуждалася у грошах, доглядала хвору мати. З вини відповідача не могла придбати для неї необхідні ліки, забезпечити необхідні умови життя. Крім того, вона зазнала психологічного дискомфорту через неможливість брати участь у визначенні долі вузу.

Просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі втраченого заробітку та моральну шкоду 5000грн.

Відповідач вимоги не визнавав, посилаючись на те, що у відсутності відповідної заяви позивачки не було законних підстав включати її до реєстру кредиторів.

Рішенням суду позов задоволено. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено матеріальної шкоди 2139грн. 05коп., моральної шкоди 5000грн. та судові витрати 8 грн. 50коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у позові. Посилається на неповноту і однобічність дослідження обставин справи, неправильне застосування судом першої інстанції Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом".

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" /далі Закону/ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у

Справа №22-5193/2006р.                                            Головуючий в 1 інстанції Алсуфьєв ВЗ.

Доповідач Філатова Є.В.

справі про банкротство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Відповідно до п.6 цієї норми розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, в також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Відповідно до п. 9 ст.13 Закону розпорядник майна зобов'язаний розглядати копії заяв кредиторів у установленому порядку та повідомляти їх про результати розгляду їх вимог.

Судом встановлено, що позивачка не зверталася до ліквідатора із заявою про внесення її у реєстр кредиторів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатор ОСОБА_1 не дотримався вимог п.9.ст.13 та п.6 ст.14 Закону, неналежно проаналізував фінансовий стан боржника і не виявив на підставі бухгалтерських документів кредиторської заборгованості по заробітній платі. Звернення кредитора із заявою суд вважав необов'язковим.

Проте суд не з'ясував, чи мав ліквідатор будь-які дані про існування кредитора ОСОБА_2 та чи знаходяться у причинному зв'язку не включення її до реєстру боржників з неотриманням заробітної плати.

Зі справи вбачається, що за даними бухгалтерського обліку кредитора ОСОБА_2 не виявлено. За відсутністю таких даних та заяви від самого кредитора ліквідатор не мав підстав для включення позивачки до реєстру.

Крім того, рішенням Господарчого суду АРК від 25.11.2003р., яке набрало чинності, затверджено звіт ліквідатора ОСОБА_1 Господарчим судом встановлено, що на початок процедури ліквідації боржник не мав ніякого майна, коштів на банківських рахунках, не здійснював господарчої діяльності, заборгованість сягала 473180грн.

За таких обставин виконання судового рішення про стягнення заробітку позивачці у разі включення її до реєстру боржників було неможливе.

Відповідно до ст.440, 440-1 ЦК України 1963р., якій діяв під час виникнення спірних правовідносин, матеріальна та моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її спричинила. Відповідач звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоду спричинено не з його вини.

Виходячи з викладеного, колегія не убачає у діях ліквідатора ОСОБА_1 порушень Закону та своїх обов'язків, а також не встановлює причинного зв'язку між діями ліквідатора та втратою заробітку ОСОБА_2, тому для відшкодування шкоди немає законних підстав.

Враховуючи наведене, колегія не може погодитися з рішенням суду першої інстанції, вважає за необхідне його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись п. 1,3,4 ст.309 ст.316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 20.04.2006р. скасувати, ОСОБА_2 у позові відмовити.