Рішення №371576

Справа № 22ас - 1371 / 2006                          Постанову ухвалено під головуванням                атегорія 21                                                                          судді Медяного В.М.

Доповідач : Морозовський В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 листопада 2006 року                                                                     місто Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого : Морозовського В.І.,

суддів :              Оніщука В.В. і Чорного В.І.,

при секретарі: Мазур Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 вересня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці (далі - управління ПФУ) про визнання протиправними дій останнього щодо обмеження виплати позивачу пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а також рішення відповідача про припинення виплати цієї пенсії, -

встановила:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивованим тим, що з 1 квітня 2005 року управлінням ПФУ йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка по 11 жовтня того ж року виплачувалась в обмеженому розмірі. З 11 жовтня 2005 року до 24 лютого 2006 року виплата вказаної пенсії проводилась без обмеження граничного розміру пенсії, однак доплата різниці в пенсії за минулий період та корегування її розміру згідно вимог ч.І ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» відповідачем проведено не було.

Крім того, 24 лютого 2006 року ОСОБА_1 отримав поштою повідомлення управління ПФУ про припинення виплати зазначеної пенсії.

Оскільки дані дії та рішення відповідача суперечать зазначеним вище вимогам Закону України «Про прокуратуру», при цьому інтересам позивача завдано матеріальної шкоди, тому ОСОБА_1 просив визнати їх протиправними та зобов'язати управління Пенсійного фонду поновити з 24 лютого 2006 року виплату призначеної пенсії в розмірі 90% від місячної зарплати, до якої нараховуються страхові внески, та здійснити її доплату за минулий період у відповідності до вказаної вище норми закону.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 вересня 2006 року позов задоволений.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати.

У своїх запереченнях ОСОБА_1 доводів апеляційної скарги не визнав, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив залишити скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін в обґрунтування їх позицій, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці з квітня 2005 року довічно призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», виплату якої рішенням відповідача від 24 лютого 2006 року було припинено (а.с.5, 6).

Всупереч твердженням апелянта, суд першої інстанції правильно встановив та оцінив дійсні обставини справи, докази, якими підтверджується позов, а також правові норми, що регулюють спірні правовідносини, на підставі чого дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, детально виклавши у постанові мотиви прийнятого рішення.

При цьому суд обґрунтовано поклав в основу рішення положення ч.7 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», згідно якої право на пенсію за вислугу років мають особи, які без­посередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Проаналізувавши зміст цього положення, суд дійшов ґрунтовного висновку про те, що воно стосується осіб, які на момент призначення пенсії* за вислугу років, при наявності відповідного спеціального стажу, перебувають на роботі в органах прокуратури, незалежно від того, в якому структурному підрозділі системи прокуратури України (у тому числі й у військовій прокуратурі) ця особа працює, при цьому її обов'язкового звільнення для отримання даної пенсії не вимагається.

Такий висновок узгоджується з роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України від 24 жовтня 2001 року № 03-3/5426-02-6 та з ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2006 року за аналогічним адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці, що є чинною.

Що стосується посилання відповідача на ч.9 ст.50-1 Закону України «Про прокурату­ру», то суд першої інстанції правильно його відхилив, оскільки дана норма не відноситься до спірних правовідносин, так як регулює питання призначення пенсії військовим прокурорам і слідчим військових прокуратур після звільнення їх з військової служби.

Крім того, колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать викладеним вище нормам закону та рішенню Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 посилання відповідача на роз'яснення Пенсійного фонду України та Генеральної прокуратури України щодо застосування положень ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», при цьому враховує, що згідно чинного законодавства останні установи не наділені правом офіційного тлумачення законів України, а тому їх роз'яснення носять рекомендаційний характер та не належать до таких, що підлягають обов'язковому застосуванню.

Таким чином, висновки суду першої інстанції апелянтом не спростовані, а судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

v х в а л ила:

Апеляційну скаргу першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Замостянського ргійонного суду м. Вінниці від 14 вересня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.