Рішення №371577

Апеляційний суд Вінницької області

Рішення Іменем України

23.11.2006 року                                                                                                            м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Стеблюк Л.П.

Суддів: Голембевської Л.М., Луценка В.В.

При секретарі: Яблонській І.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки, встановлення межі та загального проїзду, -

Вирішила:

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.09.2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1

Розділено земельну ділянку , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, відповідно до схематичного плану земельних ділянок по фактичному користуванню згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №513 від 27.07.2006 року для облаштування проїзду до будинку ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, оскільки суд при розгляді справи невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував дійсні обставини справи, а тому неправильно вирішив спір.

Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи сторони по справі являються суміжними користувачами земельних ділянок, які закріплені за будинковолодінням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2                                               Справа №22 -2626                                                   2006 р.

Рішення ухвалено під головуванням Голоти Л. О. Суддя-доповідач: Луценко В.В.

Відповідно з рішенням виконкому Вінницької міської ради за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 600 м 2, а за будинком АДРЕСА_2 земельна ділянка площею 910 м 2.

Спір між сторонами по справі з приводу користування суміжними земельними ділянками виник після зміни власників будинку АДРЕСА_1.

Задовольняючи частково позовні вимоги про розподіл земельної ділянки суд в своєму рішенні вказує, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду будь-яких доказів того, що на території суміжних земельних ділянок сторін існував проїзд спільного користування.

Разом з тим, суд прийшов до неправильного висновку про те, що шляхом вилучення частини земельної ділянки у землекористувача ОСОБА_2. без згоди останнього, можливо облаїштувати проїзд до будинку АДРЕСА_1.

З таким висновком суду безперечно погодитись не можна, оскільки він суперечить чинному законодавству, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами по справі.

Тож, відповідно до вимог ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

В даному випадку позивачкою ОСОБА_1 повинен був дотриманий порядок досудового вирішення спору шляхом подачі відповідної заяви до органів місцевого самоврядування для вирішення питання про можливість вилучення питання про можливість вилучення частини земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 з метою влаштування проїзду спільного користування.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що між земельними ділянками суміжного землекористування існував проїзд спільного користування, і який може бути відновлений без примусового вилучення частини земельної ділянки, яка надана в постійне користування ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 99 ЗК України суду необхідно було роз'яснити сторонам по справі можливість укладення між ними земельного сервітуту.

За таких обставин рішення суду в силі залишатись не може і підлягає скасуванню з відмовою позивачці в задоволенні позовних вимог про розподіл земельної ділянки.

Керуючись ст. ст. 141, 149 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212, 214, 215, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, судова колегія, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 вересня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки відмовити.

Рішення алеляційного суду може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.

Головуючий: Судді: