Рішення №371597

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді    Курської А.Г. суддів    Горбань В.В. Філатової Є.В. при секретарі    Дермоян Т.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольської міської ради, виконкому Сімферопольської   міської   ради,    комітету   з    управління    земельними   ресурсами Сімферопольської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень і договору оренди земельної ділянки з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду М.Сімферополя АР Крим від 25.02.2005 року,

ВСТАНОВИЛА:

22.04.2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, виконкому Сімферопольської міської ради, комітету з управління земельними ресурсами Сімферопольської міської ради і ОСОБА_2, в якому просила визнати недійсними рішення виконкому Сімферопольської міської ради НОМЕР_1 „ Про припинення фірмі „Германія-Крим СП" права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 загальною площею 0,9857 га та передання його в довгострокову оренду строком на 49 років приватному підприємцю ОСОБА_2 для розміщення та обслуговування існуючого ринку і комплексу автостоянок", рішення 4-й сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради НОМЕР_2 в частині передання вищевказаної земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ОСОБА_2 для розміщення існуючого ринку і комплексу автостоянок, а також договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.01.2003 року між ОСОБА_2 та Сімферопольською міською радою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона 26.11.2002 року придбала на підставі договору купівлі-продажу 2/3 частки нежилих приміщень будови ринку сільхозпродуктів, розташованого в АДРЕСА_2 та 10.12.2002 року зареєструвала своє право власності на це майно в БТІ М.Сімферополя. Звернувшись до виконкому Сімферопольської міської ради в березні 2003 року з заявою про надання їй земельної ділянки для обслуговування придбаних приміщень, вона отримала відмову з посиланням на те, що дана земельна ділянка вже надана ОСОБА_2 в оренду на підставі рішень виконкому і сесії Сімферопольської міської ради, і між ОСОБА_2 та Сімферопольською міською радою укладений договір оренди даної земельної ділянки. Позивачка вважала, що рішення виконкому та сесії Сімферопольської міської ради щодо надання ОСОБА_2 земельної ділянки, на якій розташовані придбані нею приміщення, порушують її право на отримання у користування земельної ділянки і перешкоджають їй в повній мірі здійснювати своє право власності на будівлі.

Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

Справа №22-3016/2006

Головуючий у першії

інстанції__________    Адаменко О.Г.

Доповідач__________ Курська А.Г.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати, та ухвалити новь рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Апелянт вважає, що судом неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, унаслідок чого суд дійшов невірного висновку про те, що надання спірної земельної ділянки ОСОБА_2 не порушує її права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони на засадах змагальності, і дійшов вірного висновку про те, що рішення виконкому Сімферопольської міської ради НОМЕР_1 та п.2.72 рішення 4-й сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради НОМЕР_2, а також договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 і Сімферопольською міською радою від 25.12.2002 року, не суперечить вимогам закону і не порушує прав ОСОБА_1

Згідно з ч.І СТ.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2002 року, укладеному між нею та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, придбала 2/3 частки нежилих будівель споруди ринку сільхозпродуктів, розташованого по АДРЕСА_2, за яким в її конкретне користування перейшли в літ."А" торгові зали №№2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 і коридор, загальною площею 72, 9 кв.м. Відчужені нежилі приміщення належали продавцям на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2000 року, згідно з яким фірма „Германія-Крим СП" в особі його директора ОСОБА_5 продала ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках вказані приміщення.

Як вбачається зі змісту обох вищеназваних договорів, при продажі приміщень сторонами не обговорювалось питання щодо правового статусу та розмірів земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Відповідно до державного акту НОМЕР_2 спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні фірми „Германія-Крим СП".

ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, отримав у власність приміщення ще у вересні 2000 року, в Сімферопольську міську раду з заявами про надання ним у користуванні або у власність даної земельної ділянки не звертались, правовстановлюючих документів щодо неї не отримували, тому і право на земельну ділянку у них не виникло.

На момент звернення ОСОБА_1 до виконкому Сімферопольської міської ради з заявою про відвід земельної ділянки, остання вже була передана в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 у встановленому законом порядку. Фірма „Германія-Крим СП", у постійному користуванні якої знаходилась земельна ділянка, в тому числі під літ „А", відмовилась від неї на користь ОСОБА_2, і на підставі рішення виконкому Сімферопольської міської ради НОМЕР_1, затвердженого рішенням 4-ї сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради, був укладений договір оренди від 25.12.2002 року між власником земельної ділянки - Сімферопольською міською радою та відповідачкою ОСОБА_2

Судова колегія, вважає, що суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 при переході до неї права власності за договором купівлі-продажу від 26.11.2002 року, не придбала права власності або права користування земельною ділянкою, оскільки на момент продажу приміщень ні ОСОБА_3, ні Акіменко не являлись власниками або користувачами земельної ділянки.                  Посилання ОСОБА_1 на ст.377 ЦК України в даному випадку є безпідставним, оскільки за цією нормою закону при переході права на споруди розмір земельної ділянки встановлюється в самій угоді на підставі даних землевпорядних організацій.

Аналізом наявних по справі доказів, наданих сторонами на засадах змагальності, встановлено, що при продажі споруд у набувачів права на земельну ділянку не виникло, в тому числі і у позивачки ОСОБА_1, ні на підставі угоди, ні на підставі договору оренди.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав оцінки доказам, а тому необґрунтовано відмовив в задоволенні вимог про визнання недійсними рішень виконкому міської ради та договору оренди земельної ділянки, є безпідставними. Суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст..212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Залізничного районного суду М.Сімферополя АР Крим від 25.02.2005 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.