Рішення №372384

           

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2006 р.

Справа  № 4/514-06-12913

За позовом: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1.

до відповідачів:  Одеська міська рада

Комунальне      підприємство      «Одеське      міське      бюро      технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»

Про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

                                                                                Суддя  Літвінов С. В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2. за довіреністю

від відповідача: Мамедова С.О. за довіреністю

                              КП ОМТІ та РОН -не з”явився

                   

СУТЬ СПОРУ:  про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

           Позивач звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради і КП ОМТІ та РОН, в якому просить визнати за ним право власності на об'єкт нерухомості - зупиночний комплекс -магазин - бар, загальною площєю-87,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з одного поверху: №1 торговельна зала-74,6 кв.м, №2 підсобне приміщення-11,7 кв.м, №3 туалет-1,4 кв.м.

           Позивач також просить зобов'язати КП ОМТІ та РОН здійснити за ним реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості - зупиночний комплекс -магазин - бар, загальною площєю-87,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

           Відповідач Одеська міська рада позов не визнає, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

           Представник відповідача Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” до суду не прибув, але був  належним чином повідомлений про день, час і місце  розгляду справи, проте не скористався передбаченим  в  законі правом на участь у розгляді справи.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення предстаників сторін, суд,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

           На підставі договіру купівлі-продажу НОМЕР_1, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1. набув право власності на тимчасовий об'єкт нерухомості -зупиночний комплекс, площею 29,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

           Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради НОМЕР_8 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію -торговельного павільйону (зупиночного комплексу) за адресою: АДРЕСА_1.

           На підставі листа Управління архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради НОМЕР_9 суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 дозволено замовити технічний висновок про можливість збереження самочинно реконструйованого зупиночного комплексу з магазином-баром на земельній ділянці АДРЕСА_1.

          30 червня 2005 року, згідно висновку НОМЕР_10 Державної санітарно-епідеміологічної служби м. Одеси, погоджено технічний висновок про можливість збереження реконструйованого зупиночного комплексу з магазином-баром за адресою: АДРЕСА_1.

          12 липня 2005 року, згідно висновку НОМЕР_2, Суворовським районним відділом Головного управління МНС України в Одеській області погоджено технічний висновок про можливість збереження реконструйованого зупиночного комплексу з магазином-баром за адресою: АДРЕСА_1.

           01 вересня 2004 року, на підставі листа НОМЕР_3, Комунальним підприємством „Одесміськелектротранс” надоно згоду на експлуатацію зупиночного комплексу -магазину -бару за адресою: АДРЕСА_1.

           11 серпня 2005 року, згідно висновку  НОМЕР_4, Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя, погоджено технічний висновок про можливість збереження реконструйованого зупиночного комплексу з магазином-баром за адресою: АДРЕСА_1.

          15 вересня 2004 року, на підставі листа НОМЕР_5, Управління транспортного комплексу міста Одеської міської ради не заперечує проти розробки технічного висновку про можливість збереження реконструйованого зупиночного комплексу з магазином-баром за адресою: АДРЕСА_1.   

           21 вересня 2005 року, висновком НОМЕР_6, Управлінням архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради погоджено технічний висновок про можливість збереження реконструйованого зупиночного комплексу з магазином-баром за адресою: АДРЕСА_1 без зменшення габаритних розмірів, за умови виконання заходів наведених в технічному висновку.

           Внаслідок проведеної реконструкції, СПД ОСОБА_1 відбудовано об'єкт нерухомості - зупиночний комплекс -магазин - бар, загальною площєю-87,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з одного поверху: №1 торговельна зала-74,6 кв.м, №2 підсобне приміщення-11,7 кв.м, №3 туалет-1,4 кв.м.

           Такім чином, СПД ОСОБА_1 здійснено будівництво спірного об'єкту за погодженням з власником земельної ділянки Одеською міською радою.

           Згідно з Порядком надання архітектурно -планувального завдання і технічних умов відносно інженерного забезпечення об'єкта архітектури і формування розміру плати за їх отримання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 р.  № 2328 та «Правил забудови міста Одеси», позивач узгодив технічний висновок з органами місцевого самоврядування.

           Відповідно ст.18 Закону України «Про основи містобудування», будівництво зупиночного комплексу з магазином-баром за адресою: АДРЕСА_1  здійснено з дозволу органів місцевого самоврядування.

           Згідно ст.5,27 Закону України «Про планування та забудову теріторій», позивач зібрав вихідні данні для будівництва зупиночного комплексу з магазином-баром за адресою: АДРЕСА_1.

           Діючим законодавством передбачено введення в експлуатацію нерухомості, а саме ч. 3 ст. 18 Закону України від 16.11.1992 р.  № 2780  „Про  основи  містобудування",  ст. 4 Закону України від 20.05.1999 г. № 687 "Про архітектурну діяльність".        

           Позивач реконструював  зазначений об'єкт  нерухомості, без дозволу інспекції ДБК виконавчого комітету Одеської  міської ради, саме тому відсутня можливість введення спірного об'єкт  в експлуатацію.

           Згідно зі ДБН А.3.1-3-94, прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів , можливо при наявності архітектурно-планувального завдання і технічних умов. (дозвіл інспекції ДБК).

           Оскільки, у позивача відсутній дозвіл інспекції ДБК, то визнання права власності на вищенаведений об'єкт нерухомості можливо тільки рішенням суду.

           Посилаючись на ці обставини, позивач просить визнати за ним право власності на зупиночний комплекс -магазин - бар, загальною площєю-87,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

           Відповідач позов не визнав, та пояснив, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без отримання дозволу відповідних рад згідно ст.29 Закону України „Про планування і забудову території” чи його перереєстрації, а також здійснення не зазначених в дозволі виконавчих органів цих рад будівельних робіт є самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

           Крім того, у відповідності до ДБН А.3.1-3.94 закінчені об'єкти будівництва слід прийняти в експлуатацію.

           Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізував на підставах фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

           Згідно ст.10 Закону України „Про архітектурну діяльність” будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта нерухомості здійснюється у відповідності з затвердженням проектної документації, державними стандартами, нормами та правилами, місцевими правилами забудови населених пунктів.

           Проектна документація узгоджується з управлінням архітектури та містобудування, санітарними, пожежними, природоохоронними органами, всіма службами, які видали технічні умови; іншими органами, перелік яких визначається архітектурно-планувальним завданням.

           Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

           Відповідач стверджує, що позивач здійснив без дозволу виконавчих органів будівельні роботи і тому допустив самовільне будівництво, яке в свою чергу перешкоджає

введенню об'єкта нерухомості в експлуатацію.

           Але позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав документи, які спростовують доводи відповідача.

           Таким чином, на думку суду, позивач виконав всі вимоги, передбачені діючим законодавством у сфері містобудування, але в зв'язку з неузгодженістю дій відповідних служб органів місцевого самоврядування не зміг завершити останній етап-здати об'єкт в експлуатацію.

           Позов про визнання права власності -це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

           Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених ним правовстановлюючих документів,  також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Якщо майно знаходиться у володінні позивача, його права на майно захищає презумпція правомірності фактичного володіння.

           Вирішуючи спори, пов'язані з правом власності, суд виходить з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності.

           Позивачем надані докази того, що проведена ним реконструкція не є самочинною.

           Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

           Відповідно до ч.1 ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

           Право власності на новостворене нерухоме майно будівлі, будинки, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва створення майна. 

           Згідно Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судове рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положенням глави 33 Цивільно-процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.

           Відповідно до ст.1 ГПК, України право звертатися до господарського суду згідно встанвленої підвідомчості, мають юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому позивач самостійно визначає та обгрунтовує в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.  

           Суд вважає що порушені права СПД ОСОБА_1 підлягають захисту у судовому порядку.

           Юридична зацікавленість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести, як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що саме на данного відповідача має бути покладено відповідальність за порушення матеріального права.

           Позивач належним чином довів порушення з боку відповідача його прав та інтересів, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

           За Законом України „Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (ст.4). У цьому законі нічого не говориться про те, якими доказами власник повинен підтверджувати належність йому майна на праві власності.

           Водночас у ст.49 Закону України „Про власність” встановлено принцип презумпції добросовісного (правомірного) володіння майном -володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

           Як слідує з вище наведеного, позивач, на думку суду набув у встановленому законом порядку права власності на на об'єкт нерухомості - зупиночний комплекс -магазин - бар, загальною площєю-87,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з одного поверху: №1 торговельна зала-74,6 кв.м, №2 підсобне приміщення-11,7 кв.м, №3 туалет-1,4 кв.м.

           Під час розгляду справи позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з клопотанням відповідно до ч.1 ст.78 ГПК України про відмову від позову та припинення провадження у справі, стосовно позовних вимог щодо зобов'язання КП ОМТІ та РОН здійснити реєстрацію права власності за суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості - зупиночний комплекс -магазин - бар, загальною площєю-87,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

           Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 29.12.1976 року „Про судове рішення” із змінами, питання про припинення провадження у справі повинне бути вирішене окремим процесуальним документом і може постановлюватися одночасно з рішенням.

           Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2206 року -провадження у справі в частині позовних вимог СПД ОСОБА_1 до КП ОМБТІ та РОН  щодо зобов'язання здійснити реєстрацію права власності за суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1. на об'єкт нерухомості - зупиночний комплекс -магазин - бар, загальною площєю-87,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 -припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

         

1. Позов суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати право власності суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_7) на об'єкт нерухомості - зупиночний комплекс -магазин - бар, загальною площєю-87,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з одного поверху: №1 торговельна зала-74,6 кв.м, №2 підсобне приміщення-11,7 кв.м, №3 туалет-1,4 кв.м.

3. Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2206 року -провадження у справі в частині позовних вимог СПД ОСОБА_1 до КП ОМБТІ та РОН  щодо зобов'язання здійснити реєстрацію права власності за суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1. на об'єкт нерухомості - зупиночний комплекс -магазин - бар, загальною площєю-87,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 -припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. Стягнути з Одеської міської ради (65004 м. Одеса Думська площа,1) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_7)  витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Рішення підписано 29.12.06р.

                 Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

                                                                    з дня підписання.

                                                          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

               Суддя                                                                                       ######## #.#.