Рішення №374619

Справа № 22-3074-2006 р.                         Головуючий у 1 інстанції - Макаров І.В.

Категорія 20, 21                                            Доповідач Суровицька Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„5" грудня 2006 року

Колегія суддів Судової" палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської

області в складі:        Головуючої-судді - Авраменко Т.М.

Суддів - Гайсюка О.В.

Суровицької Л.В.

При секретарі: Слюсаренко Н.Л. За участю позивача - ОСОБА_1, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси, третя особа - Управління Одеської залізниці про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров"я.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2004 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Одеської залізниці,    відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси,   третя   особа   -      вагонна   дільниця   станції   Знам"янка   Одеської   залізниці   про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В обгрунтування позову зазначала, що з 29 квітня 1996 року працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Знам"янської дирекції по обслуговуванню пасажирів, нині вагонна дільниця Знам"янка Одеської залізниці. 8 липня 2003 року при виконанні за вказівкою начальникаа вагонної дільниці робіт, які не пов"язані з її професійними обов'язками, отримала травму у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ушибів тулуба. У зв"язку з ушкодженням здоров"я перебувала на стаціонарному лікуванні у центральній лікарні м. Харкова та Кіровоградській обласній лікарні, внаслідок чого понесла матеріальні затрати на суму 1 268 грн.29 коп, витрати на оплату санаторно-курортної путівки в сумі 375 грн.67 коп. і на придбання білетів на поїздки в м. Харків в сумі 128 грн.68 коп. Просила суд стягнути на відшкодування матеріальної шкоди з Управління Одеської залізниці 1 772 грн.64 коп.

Висновком МСЕК від 9 березня 2004 року була визнана інвалідом 3 групи з втратою 50 відсотків професійної працездатності.

Оскільки з нею стався страховий випадок, яким їй було завдано і моральну шкоду, просила стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду 41 ООО грн. та одноразову допомогу в сумі 25 412 грн.5о коп.., а також витрати на оплату правової допомоги в сумі 500 грн.

Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду від 12 січня 2006 року , після скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд, прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Управління Одеської залізниці про відшкодування матеріальної шкоди і провадження у справі в цій частині закрито (а.с. 123,142-143).

В ході розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила суд стягнути з ВД ФССНВ у Приморському районі м. Одеси на її користь на відшкодування моральної шкоди 41 000 грн. та витрати, пов'язані з участю адвоката у справі в сумі 500 грн. (а.с.130-132).

Рішенням Знам"янського міськрайсуду від 12 жовтня 2006 року позов задоволено частково. З відділення виконавчої дирекції Фонду в Приморському районі м. Одеси на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди стягнуто 15 000 грн., а також на відшкодування витрат на правову допомогу 600 грн.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував положення п.27 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким зупинено дію абзацу 4 статті 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

В судовому засіданні позивач заперечила доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно виходив з того, що 8 липня 2003 року з позивачкою при виконанні трудових обов'язків стався нещасний випадок на виробництві, тобто настав страховий випадок. Згідно висновку МСЕК від 9 березня 2004 року позивачці вперше було встановлено у зв'язку з трудовим каліцтвом втрату 50 відсотків професійної працездатності та третя група інвалідності, наявність моральної шкоди (а.с. 11).

Суд також правильно встановив, що правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-Х1У від 23 вересня 1999 року.

Відповідно до п. «е» ч.1 ст.21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд

соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому

законодавством     порядку   своєчасно та в повному обсязі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відшкодування здійснюється у вигляду одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову ) шкоду визначається в судовому порядку.

З позовом про відшкодування моральної шкоди позивач звернулась до суду у червні 2004 року (а.с.2-6).

Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до п.27 ст.77 якого з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 . та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджується, оскільки право позивачки на відшкодування моральної шкоди виникло у 2004 році.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував зазначені положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» є безпідставними та такими, що не грунтуються на діючому законодавстві.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції" Фонду соцстрахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в Приморському районі м. Одеси відхилити.

Рішення Знам'янського міськрайсуду Кіровоградської області від 12 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядок до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.