Рішення №375624

Справа № 22-ц -1979/06                    Головуючий суду 1 інстанції Андрошук В.В.

Категорія 32                                    Доповідач суду апеляційної інстанції Шолох З.Л.

УХВАЛА

Іменем України

1 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Паліюка В.П.,

суддів - Шолох З.Л., Данилової О.О., .

при секретарі судового засідання - Негрун І.О., за участю :

· представника позивача - Душаченка В.В,,

· відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому   судовому   засіданні   у м. Миколаєві   цивільну справу за апеляційною скаргою

Дочірнього підприємства „ДОМ" Відкритого акціонерного товариства „Миколаївський завод металевих конструкцій" (далі ДП

„ДОМ") на   рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня   2006 року у справі за

позовом ДП „ДОМ"   до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування гуртожитком,

встановила:

В жовтні 2005 року ДП „ДОМ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування гуртожитком.

Позивач зазначав, що відповідачці в 1995 році в зв'язку з роботою на ВАТ „Миколаївський завод металевих конструкцій" була надана кімната НОМЕР_1 у гуртожитку підприємства АДРЕСА_1, де вона зареєстрована. Власником гуртожитку з 2002 року є позивач.

Позивач також вказував, що ОСОБА_1 в 2000 році звільнена з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства та більше п'яти років у гуртожитку не проживає, плату за користування гуртожитком та комунальні послуги не оплачує, а спірну кімнату здає в піднайом іншим особам.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловою площею у гуртожитку з тих підстав, що вона більше 6 місяців без поважних причин там не проживає.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2006 року   позивачу відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд повно, всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним доказам по справі та на підставі ч.1 ст. 71, 132 ЖК України прийшов до вірного висновку про те, що відповідачка не втратила право користування гуртожитком з підстав, зазначених позивачем, а тому обгрунтовано   відмовив   ДП „ДОМ" у задоволенні позову.

Твердження в апеляційній скарзі, що відповідачка втратила право користування кімнатою у гуртожитку, необгрунтовані. Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_1 з двома неповнолітніми дітьми проживає та прописана у спірному приміщенні гуртожитку та проводить оплату за його користування і за комунальні послуги, другого житла вона не має. Її тимчасова відсутність у зимовий період пов'язана з відсутністю тепла в кімнаті та хворобою малолітньої дитини.

Доводи апелянта про те, що рішення суду прийнято на підставі не встановлених фактичних обставин справи і не відповідає вимогам законодавства, колегія суддів не може прийняти до уваги, так як судом докази були досліджені та оцінені відповідно до ст, ст. 58, 59, 212 ЦПК України.

Викладене свідчить, що рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДП „ДОМ" ВАТ „Миколаївський завод металевих конструкцій" відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.