Рішення №388540

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


29.01.2007 Справа № 16/132-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства ім. Покришева

до Контрольно-ревізійне управління у Херсонській області в особі контрольно-ревізійного відділу у Голопристанському районі

про визнання нечинним акту перевірки

за участю:

від прокуратури: не прибув

від позивача: Мамонтов С. П. доручення № 178 від 15.05.2006 - головний бухгалтер,

від відповідача: Шилов М. І, довіреність № б/н від 20.03.06- завідувач сектору правової роботи.

          ВАТ ім. Покришева (позивач) звернувся до суду з позовом , в якому просило визнати нечинним акт перевірки цільового та ефективного використання коштів Державного бюджету, спрямованих на фінансування витрат на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за період з 01.07.03 по 31.12.04 від 13.06.05 та визнати протиправними вимоги щодо усунення порушень контрольно-ревізійного відділу у Голопристанському районі від 30.06.05 В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати не чинним рішення контрольно–ревізійного відділу в Голопристанському районі у Херсонській області, що прийняте у формі вимог від 30.06.05 на підставі акту від 13.06.05, складеного за результатами перевірки цільового та ефективного використання коштів державного бюджету, спрямованих на фінансування витрат на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у ВАТ ім. Покришева за період з 01.07.03 по 31.12.04.

          Відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи, що перевірка була проведена відповідно до компетенції, передбаченої Законом України “Про контроль-ревізійну службу в Україні”, виявлені порушення обґрунтовані чинним бюджетним законодавством, пред'явлені позивачу вимоги направленні на усунення порушень в межах повноважень наданих відповідачу чинним законодавством.

          За клопотанням позивача у справі була призначена судово-економічна експертиза ухвалою від 12.07.06 з метою надання висновку щодо законності використання бюджетних коштів, що входять до предмету спору. На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинялось.

          За наданими висновками судової експертизи експерт підтвердив, що витрати позивача на придбання у 2004 саджанців склали суму 147762 грн. 95 коп., бюджетні асигнування 2004 року склали суму 220, 0 тис. грн., які були використанні за призначенням. Судовий експерт не підтвердив висновки акту відповідача про отримання 50,01 тис. грн. без наявності витрат. Судовий експерт підтвердив, що позивач у 2004 році включив до складу податкового кредиту суму 25660 грн. 82 коп. за придбані саджанці.

          Заступник прокурора Херсонської області на підставі заяви від 18.12.06 вступив у розгляд справи.

          В своїх запереченнях заступник прокурора не погоджується із висновками судового експерта про відсутність порушень законодавства при проведенні видатків коштів Держбюджету у 2004 році позивачем, вважає, що факти порушень , встановлені в ході перевірки підтвердженні чинним законодавством.

          В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, прокурора, суд


в с т а н о в и в:


          Контрольно-ревізійний відділ у Голопристанському районі Херсонської області контрольно–ревізійного управління у Херсонській області направило голові правління ВАТ ім. Покришева вимоги, щодо усунення порушень, виявлених при проведенні перевірки цільового та ефективного використання коштів Державного бюджету, спрямованих на фінансування витрат на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за 2003-2004 рік за листом № 10-25/391 від 30.06.05. (т.І арк.58)

          Вимоги пред'явлені на підставі ст.10 Закону України “ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Згідно направлених вимог ВАТ ім. Покришева повинен розробити заходи, спрямовані на усунення порушень;. в місячний термін повернути до Держбюджету незаконно отримані та використанні 59,01 тис. компенсацій за саджанці, провести зміни у звітності ф.7 “Звіт про кредиторську заборгованість” щодо зменшення бюджетної кредиторської заборгованості на 100 тис. грн., дотримуватися “Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”, затвердженого постановою КМ України від 29.06.99 № 1170 щодо цільового використання бюджетних коштів.

          Відповідно до Роз'яснень ВАС України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/ або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, в зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

          Суд дійшов до висновку, що вимоги, які викладені у листі від 30.06.05 за № 10-25/391 і скеровані голові правління ВАТ ім. Покришева є по своїй суті юридичною формою рішення органу владних повноважень, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання суспільних відносин (усунення правопорушення) та носить для ВАТ ім. Покришева обов'язковий характер (в випадку добровільного невиконання припису органу владних повноважень відповідачу надано право спонукання до примусового виконання вимог через суд)

          Судом встановлено, що вимоги прийняті відповідно до акту перевірки, який провів 13.06.05 контрольно-ревізійний відділ у Голопристанському районі згідно плану роботи на 1 півріччя 2005 року.

          За результатами акту ревізії було встановлено наступне.

Перевірка проводилася в відповідності до Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно–ревізійною службою в Україні, затвердженою наказом Голів КРУ від 03.10.97 № 121, зареєстрованою в Мін'юсті України ( чинної на день проведення перевірки ).

          В ході перевірки було перевірено цільове та ефективне використання коштів Держбюджету, спрямованих на відшкодування витрат ВАТ ім. Покришева на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства з 01.07.03 по 31.12.04.

          Відшкодування витрат господарствам на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства проводився відповідно до Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства “, постанови КМУ № 1170 від 29.06.99 “Про порядок збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства", (чинного на день відшкодування), спільного наказу Мінфіну України, Державного комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості № 108/79 від 26.06.95 “Про затвердження механізму контролю за використанням бюджетних коштів, виділених для проведення робіт, пов'язаних із закладанням виноградників сільськогосподарськими підприємствами Держсадвинпрому”, зареєстрованого в Мін'юсті № 225/761 від 17.07.95 ( чинного на день відшкодування) та наказу Мінагрополітики України та Мінфіну України № 178/346 від 21.05.04 "Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету на розвиток на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" зареєстрованого у Мін'юсті № 663/346 від 21.05.04 (чинного на день відшкодування)

Відповідно до п.7, 8, 9 постанови КМУ № 1170 від 29.06.99 кошти збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства розподіляються таким чином: 30% нарахованих сум залишається на спеціальних рахунках Держказначейства в АР Крим, областях та м. Севастополі, 70% перераховуються на спеціальний рахунок Держказначейства. Кошти, що на ньому акумулюються розподіляються таким чином: на розвиток виноградарства –70%, на розвиток садівництва-20%, на розвиток хмелярства –10%. Розпорядниками коштів, перерахованими на спеціальний рахунок Держказначейства є у галузі виноградарства і садівництва –Укрсадвинпром, у галузі хмелярства –Мінагропром. Розпорядники коштів проводять розрахунок витрат на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на підставі попередніх заявок, проектно-кошторисної документації і відомостей про видатки, що підтверджуються актом про фактичний обсяг виконаних робіт, в межах нормативів, затверджених кошторисами Укрсадвинпрому та Асоціації хмелярів України, що погоджені з Мінфіном.

          Згідно до п.10 Порядком використання коштів Державного бюджету на розвиток виноградарства і садівництва, затвердженого Мінфінансів України та Мінагрополітики № 178/346 від 21.05.04 до витрат на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, які підлягають фінансуванню, відносяться, зокрема, витрати на придбання для власних потреб посадкового матеріалу (саджанці плодові, виноградні та ягідні; підготовку ґрунту, зрошення, закладення, ремонт і догляд за молодими виноградниками, садами, ягідниками, хмільниками до вступу їх у плодоношення згідно з технологічними картами).

          Відповідно до п.4,5 зазначеного Порядку виділення бюджетних асигнувань та здійснення видатків на розвиток виноградарства, садівництва проводиться на конкурсній основі. Відповідно до рішення конкурсної комісії суб'єкти господарської діяльності можуть отримувати бюджетні асигнування, зокрема, на заходи, що пов'язанні з придбанням садивного матеріалу, виробленого в Україні - саджанців плодових, виноградних та ягідних до 90% вартості витрат.

          За п.6 цього Порядку виділення бюджетних асигнувань на заходи, зазначені в п.5 Порядку може здійснюватись в першому півріччі шляхом авансування на терміни та розмірах, визначених діючими законодавчо-нормативними актами, та або шляхом відшкодування зазначених витрат, зазначених у поточному році. Остаточні розрахунки проводяться після закінчення робіт, пов'язаних із закладання і доглядом за насадженнями, але не пізніше 30 грудня звітного року.

          За результатами акту ревізії було встановлено наступне.

          ВАТ ім. Покришева мав рахунки в органах Держказначейства як одержувач бюджетних коштів виділених на певні цілі.

          В ході перевірки порушень фінансової дисципліни при відшкодуванні вищезазначених витрат за 2 півріччя 2003 року не встановлено.

          Перевіркою щодо дотримання фінансової дисципліни при відшкодуванні витрат, спрямованих на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства за 2004 рік встановлено, що згідно лімітних довідок, планів використання бюджетних коштів із загального фонду Державного бюджету по КПВК 2801350 “Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками” КЕКВ 1310 “ Субсидії та поточні трансферти сільгосппідприємству було виділено бюджетних асигнувань на суму 320,0 тис. грн., із них: на придбання саджанців в сумі 170,0тис. грн., на відшкодування витрат на придбання саджанців в сумі 122,0 тис. грн., на догляд за молодими насадженнями у сумі 28,0 тис. грн.

          Сторони в матеріали справи надали копії вище перелічених бюджетних документів, які підтвердили факт виділення бюджетних асигнувань саме в указаних розмірах.

          Перевіркою встановлено, що позивачем бюджетні асигнування профінансовані частково на суму 220,0 тис. грн. Видатки за вказаними коштами були проведені : шляхом відшкодування понесених у 2004 році витрат на розрахунковий рахунок ВАТ ім. Покришева 98,0 тис. за придбані саджанці у АФ “Білозерський” за накладною РН-0002432 від 12.03.04 та 28 ,0 тис. грн. за придбані саджанці у ВАТ

“Винрозсадник” за накладною № 44 від 16.03.04, згідно якої отримано товариством саджанців на суму 40080 грн. Крім того, за рахунками № 20 від 19.07.04, № 28 від 07.09.04, № 32 від 04.10.04 на розрахунковий рахунок ВАТ “Винрозсадник” шляхом оплати рахунків із казначейського рахунку перераховано 66 тис. за отримані господарством саджанці у 2003 році. ВАТ ім. Покришева отримав на свій розрахунковий рахунок 28 тис. грн. в якості компенсації витрат за доглядом за виноградниками та садами.

          Сторони надали в матеріали справи копії первинних документів та рахунків, на яких є посилання в акті перевірки.

          Із огляду на встановлені факти суд дійшов до висновку, що видатки із Держбюджету були проведені в межах виділених бюджетних асигнувань: 192 тис.грн. на придбання саджанців та 28,0 тис. грн. на догляд молодих садів та виноградників.

          Перевіркою також було встановлено, що в 2004 році ВАТ ім. Покришева в цілому мав витрати на придбання саджанців з шкілки, які підпадали під відшкодування за державною програмою КПВК 2801350 “ Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками” на суму 147763 грн.

          Відповідно до вимог Порядку виділення бюджетних асигнувань та здійснення видатків на розвиток виноградарства, садівництва, затвердженого , затвердженого Мінфінансів України та Мінагрополітики № 178/346 від 21.05.04 відшкодуванню підлягає до 90% витрат, тобто, 132987 грн.

          Таким чином, на думку перевіряючи посадових осіб сума 59013 грн. ( 192000 грн.-132987 грн.) відшкодована з порушенням вимог вищенаведеного Порядку.

          Позивач не погодився із таким висновком, вважав, що його права порушені, в зв'язку з чим, звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення відповідача за результатами перевірки, що викладено в вимозі від 30.06.05

          Позивачем було заявлено клопотання про проведення судово-економічної експертизи. Клопотання судом було задоволено. За висновками судової експертизи також було підтверджено, що у 2004 році сума витрат ВАТ ім. Покришева на придбання та введення в експлуатацію основних засобів-саджанців складає 147762 грн.95 коп. без НДС, в тому числі придбано від постачальників 136 936 грн.88 коп., витрати, що пов'язані з доставкою саджанців 1020 грн.57 коп., саджанці зі школки 9805 грн. (т.І арк.112)

          Згідно акту перевірки, в ході перевірки були встановлені наступні факти порушень.

          Згідно акту перевірки, в 2004 році було проведено оплату рахунків за отримані в 2003 році саджанці на розрахунковий рахунок продавця - ВАТ "Винрозсадник". На думку відповідача, на підставі п.6 Порядку виділення бюджетних асигнувань та здійснення видатків на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства затвердженого наказом Мінфінансів України та Мінагрополітики № 178/346 від 21.05.04 придбання саджанців у 2003 році повинні бути віднесені до витрат та заявлені до відшкодування у 2003 році.

          В ході судової експертизи також було підтверджено, що сума 66,0 тис. була перерахована на розрахунковий рахунок ВАТ ім. "Винрозсадник" за саджанці, які були придбані у 2003 році.

          Із огляду на встановлені факти, суд дійшов до висновку, що як витікає із п.6 вищезазначеного Порядку, Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік”, зокрема, додатку про затвердження обсягів видатків із Держбюджету на 2004 рік, кошти, що виділені на фінансування програми КПВК 2801350 “ Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками” повинні бути спрямовані на відшкодування витрат поточного року. Відповідно до ст.42 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік” розпорядники коштів Державного бюджету України мають право брати бюджетні зобов'язання в 2004 році, з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, що взяті на облік в органах Держказначейства України в межах виділених їм асигнувань.

          Судом встановлено, що згідно Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Держказначейства, затвердженого наказом Держказначейства № 103 від 19.10.00 та зареєстрованого в Мін'юсті України за № 759/4980 (чинного до 01.04.05) розпорядники бюджетних коштів та одержувачі коштів із бюджету за умови відкриття ними рахунків у органах Держказначейства зобов'язанні реєструвати у органах Державного казначейства зобов'язання та фінансові зобов'язання.

          Позивач не надав докази обліку в органах Держказначейства зобов'язань та наявності кредиторської або дебіторської заборгованості станом на 01.01.04. також позивач не надав доказів, що протягом 2003 року він передавав розпоряднику бюджетних коштів - "Укрсадвинпрому" первинні документи для підтвердження відшкодування витрат за придбання спірних саджанців у ВАТ “Винрозсадник” та виділення бюджетних асигнувань під ці витрати.

          При таких обставин суд дійшов до висновку, що оплата рахунків у 2004 році ВАТ “Винрозсадник” на суму 66,0 тис. грн. за саджанці, що були отримані у 2003 році необґрунтована чинним законодавством. Суд вважає, що оскільки саджанці отримані у 2003 році, то одержувач бюджетних коштів - позивач у справі мав право звертатися до розпорядника коштів - Украсадвинпром з відповідними документами для виділення бюджетних асигнувань в межах поточного 2003 року. Посилання на договірні зобов'язання перед продавцем саджанців про відстрочку розрахунків за отриманий товар до 2005 року складають цивільні правовідносини між покупцем та продавцем, що неможливо ототожнювати з бюджетними правовідносинами, які виникають між позивачем та органами владних повноважень при бюджетному відшкодуванні витрат, пов'язаних із розвитком садівництва та виноградарства. Крім того, позивач не надав доказів щодо обґрунтованості саме проведення оплати рахунків безпосередньо постачальнику саджанців, адже вищенаведене чинне законодавство, яке регулює відносини щодо відшкодування витрат господарюючим об'єктам, пов'язаних із розвиток виноградарства та садівництва передбачає відшкодування витрат сільгоспвиробникам, а не оплати рахунків продавців.

          Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 “Звіт про фінансові результати” витрати –це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

          Таким чином, позивач не сплативши вартість за придбані саджанців у ВАТ

“Винрозсадник” , не поніс витрат ні 2003, ні 2004 році, тобто, у нього не вибували активи в грошовій формі на вартість саджанців, відповідно він не набув права на відшкодування витрат за рахунок бюджетних коштів.

          Згідно до Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

          Таким чином, суми віднесені на податковий кредит , виходячи із наведених визначень, не можуть вважатися витратами.

          Судом встановлено, що при здійсненні господарських операцій щодо придбання саджанців у 2004 році позивач вартість ПДВ у сумі 25,661 тис. грн. на підставі податкових накладних відповідно до п.7.4.1 Закону України “ Про податок на додану вартість” та п.2.1 “ Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість”, затвердженого наказом Мінфіну України № 141 від 07.07.97 відніс до податкового кредиту. Зазначене підтверджено актом перевірки (т.І арк.16) та висновками судового експерта ( т.І арк.121).

          Суд погоджується з висновками судового експерта щодо правомірності дій позивача включити в склад податкового кредиту 25,66 тис. грн. за придбані саджанці у 2004 році на підставі податкових накладних продавців.

          Однак, суд дійшов до висновку, що позивач безпідставно включив цю суму до відшкодування за рахунок бюджетних коштів, оскільки суми податкового кредиту, як зазначено вище, не можуть вважатися витратами в розумінні законодавства, яке регулює видатки з Держбюджету на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства.

          Контроль за використанням бюджетних коштів, виділених на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства здійснює Мінфін України. Фактичні витрати по посадці за молодими виноградниками та садами визначаються на підставі звітності, визначеної вищенаведеними нормативними актами, зокрема, спільним наказом Мінфіну України, Державного комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості № 108/79 від 26.06.95 “Про затвердження механізму контролю за використанням бюджетних коштів, виділених для проведення робіт, пов'язаних із закладанням виноградників сільськогосподарськими підприємствами "Держсавинпрому", зареєстрованого в Мін'юсті № 225/761 від 17.07.95. (чинного на день проведення видатків). Як видно, із зазначеної звітності, вона не містить даних щодо нарахованих і сплачених платником сум ПДВ. Відповідно, що відшкодування витрат сільгосппідприємствам повинно здійснюватись без врахування нарахованих і сплачених платником сум ПДВ. Із зазначеного витікає, що позивач суми ПДВ мав право віднести до податкового кредиту і отримати бюджетне відшкодування за результатами звітного періоду.

          Таким чином, суд вважає доведеною відповідачем суму безпідставно отриманого відшкодування витрат, пов'язаних з розвитком садівництва, виноградарства, хмелярства у розмірі 59013 грн., хоча фактично сума фінансового правопорушення складає 90615 грн. (відшкодування суми податкового кредиту та вартості саджанців, отриманих у 2003 році ), однак, позивач не скористався правом на відшкодування фактичних витрат, понесених у 2004 році на суму 31602 грн. (т.ІІ арк.29 ), таким чином 59013 грн. є сумою, яка виникає від арифметичної дії (90651 грн.-31602 грн.).

          В ході перевірки також встановлено порушення при складанні звітності, оскільки звіт про бюджетну кредиторську заборгованість ф 7д “Звіт про кредиторську заборгованість” за 2004 рік по КПКВ 2801350 “ Закладання та нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками” КЕКВ 1310 “Субсидії та поточні трансферти підприємствам”, наданий позивачем з зазначенням кредиторської заборгованість у сумі 100,0 тис. грн.

          Судом встановлено, сума кредиторської заборгованості, яка відображена у звіті ф.7 за 2004 рік складає різницю між планом асигнувань та сумою касових видатків по вказаному КПКВ, в той час як згідно п.3.14 Порядку складання річних фінансових звітів за 2004 рік установами та організаціями, що отримують кошти державного або місцевого бюджетів”, затвердженого Держказначейством України № 229 від 29.12.04 та зареєстрованого у Мін'юсті України за № 51/10331 17.01.05 звіт про заборгованість складається установами та організаціями, що отримують кошти державного або місцевого бюджетів на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську та кредиторську заборгованість, яка виникла в установі при виконанні кошторису за звітний та минулі роки. Кредиторська заборгованість - це надходження оплати за надану послугу в більшій сумі, ніж була нарахована.          Таким чином, позивач безпідставно визначив різницю між бюджетними асигнуваннями та касовими видатками як кредиторська заборгованість та включив цю суму до звіту.

          Відповідно до п.2.3 зазначеного Порядку одержувачі бюджетних коштів, до яких віднесено позивача, зобов'язані надавати до органів Держказначейства фінансову звітність, зокрема, “ Звіт про заборгованість бюджетних установ” ( ф.№7д, 7м) та “ Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ” ( ф.8д, 8м)

          На день подачі звітності про наявність кредиторської заборгованості, тобто 01.01.05 в органах Держказначейства не були зареєстровані фінансові зобов'язання на суму 100 тис. грн., що підтверджено довідкою органу Держказначейства (т. ІІ арк. 11)

          Позивачем не надано в судове засідання первинних документів, які б свідчили про наявність станом на 01.01.05 кредиторської заборгованості за придбані саджанці у сумі 100,0 тис. грн.

          Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач безпідставно включив суму 100,0 тис. грн. до звітності форми № 7.

          Відповідно до п.7 ст.10 Закону України “Про державну контроль-ревізійну службу в Україні” визначено, що Головному контроль-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам у районах, містах і районах у містах надається право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати у судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отриманні підприємствами, установами, організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

          Із огляду на надані докази та аналізу чинного на день проведення видатків із Держбюджету законодавства проведення перевірки та винесення рішення за матеріалами перевірки у формі вимоги, яка оскаржується, суд дійшов до висновку, що встановивши в ході перевірки фінансові правопорушення, він частково перевищив повноваження, пред'являючи вимоги від 30.06.05., оскільки до повноваження контрольно–ревізійних підрозділів, визначених у ст.10 Закону України “ Про державну контроль-ревізійну службу в Україні” не віднесено право вимагати повернення до Держбюджету незаконно отриманих коштів. Висновки перевіряючих посадових осіб за актом перевірки та вимогами, що оскаржуються, щодо незаконності отриманих коштів у сумі 59,01 тис. грн. не відповідають приписам бюджетного законодавства, яке регулює юридичні наслідки за встановленими порушеннями цього законодавства. Зазначене свідчить про недостатню юридичну обізнаність чинного бюджетного законодавства посадовими особами відповідача. Відповідно до ст.116 БК України в випадку недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання такий учасник бюджетного процесу скоює бюджетне правопорушення. Глава 18 Бюджетного кодексу України передбачає відповідальність за різні випадки бюджетних правопорушень. Згідно статей глави 18 БК України, відсутнє таке визначення дій учасника бюджетного процесу як “незаконно отримані та використані кошти” та відповідальності за такі дії. Навіть якщо допустити, що відповідач пред'являючи п. 2 вимог мав на увазі нецільове використання бюджетних коштів”, то ст.119 БК України не передбачає в цьому випадку повернення таких коштів до бюджету. Посилання відповідача на обґрунтування вимог в цій частині постановою КМ України “Про затвердження Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках” від 13.04.06 № 492 безпідставне, оскільки спірні вимоги приймалися раніше, ніж набрала чинність наведена постанова.

          Керуючись ст.ст. 94 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України, суд


постановив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково

2.          Визнати не чинним п.2 рішення контрольно–ревізійного відділу в Голопристанському районі у Херсонській області, що прийняте у формі вимог від 30.06.05 на підставі акту від 13.06.05, складеного за результатами перевірки цільового та ефективного використання коштів державного бюджету, спрямованих на фінансування витрат на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у ВАТ ім. Покришева за період з 01.07.03 по 31.12.04. В решті позовних вимог відмовити.

3.          Видати довідку на повернення із Держбюджету зайво внесеного держмита у сумі81 грн.60 коп.



Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.


Суддя Л.М. Немченко

Повний текс постанови виготовлено

відповідно до ст. 163 КАС України 01 лютого 2007 р.