Рішення №389632

У к р а ї н а


ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

Іменем України

14.09.06 Справа №20/126/06


Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:


Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.


при секретарі Соколові А.А.

за участю представників:

позивача: Лісняк І.О., довіреність від 24.01.2006р.;

відповідача: Маковський М.В., довіреність від 14.08.2006р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «ВПК»,

с. Новоукраїнка Куйбишевського району Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2006 року

у справі № 20/126/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард»,

м. Запоріжжя

до відповідача Селянського (фермерського) господарства «ВПК»,

с. Новоукраїнка Куйбишевського району Запорізької області

про стягнення 464 тони насіння соняшнику


ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард», м. Запоріжжя було подано позов до Селянського (фермерського) господарства «ВПК», с. Новоукраїнка Куйбишевського району Запорізької області про стягнення 464 тони насіння соняшнику в заліковій вазі (відповідно до уточнених позовних вимог).

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 30.06.2006р. у справі № 20/126/06 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задовольнив: стягнув з відповідача на користь позивача 464 тони насіння соняшнику в заліковій вазі та судові витрати. З відповідача в доход Державного бюджету України також стягнуто суму 1700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі та в письмових доповненнях до неї СФГ «ВПК», відповідач у справі, вказує на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом необґрунтовано застосована ст.83 ГПК України щодо накладення на відповідача штрафу, оскільки керівник відповідача знаходився у відрядженні, у зв’язку з чим останній не зміг з’явитися в судові засідання до суду першої інстанції. Відповідачу не надходило письмових вимог від позивача щодо здійснення доставки товару. Позивачем була порушена ч.3 ст.1012 ЦК України, а саме - умова про майно і його ціну. В договорі комісії від 02.06.2004р. відсутні необхідні умови для даного договору як по характеру, так і по ціні майна, що придбавається. Умови, при яких неможливо виконати доручення комітента, сторонами в договорі комісії визначені не були. Також, судом невірно відхилено клопотання відповідача про залучення до участі у справі боржників (постачальників продукції). Просить рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2006р. у справі № 20/126/06 скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

ТОВ «Компанія «Візард», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу та в письмових доповненнях до нього заперечує проти викладених в ній доводів та зазначає, що виставлення письмових вимог здійснити поставку товару не є істотною умовою договору комісії. Відсутність письмових вимог не було перешкодою для часткового виконання зобов’язання відповідачем по поставці товару позивачу. Суду не надано доказів того, що невірна вказівка державного стандарту вплинула на виконання договору або спричинила збитки у зв’язку з неякісним насінням. Сторони не пред’являли претензій по якості товару, який був предметом договору. Всі дії по виконанню сторонами договору комісії були виконані, що свідчить про те, що сторони цього договору однаково розуміли суть і зміст договірних зобов’язань. Пункт 7.3 договору не є підставою для відмови відповідача від виконання зобов’язання по поставці насіння соняшнику. Неможливість виконання зобов’язання з причин неналежного виконання зобов’язання третіми особами ані договором комісії № 47К, ані законом не передбачена. Крім того, згідно з п.7.1 договору комісії і ч.3 ст.1016 ЦК України відповідач прийняв на себе делькредере за виконання третіми особами договорів. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2006р. у справі № 20/126/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2291 від 15.08.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 15.08.2006р. було оголошено перерву до 14.09.2006р.

14.09.2006р. в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Як випливає з матеріалів справи, 02.06.2004р. між ЗАТ «Компанія «Візард», правонаступником якого є позивач, (комітент) та СФГ «ВПК» (комісіонер) був укладений договір комісії № 47К на придбання товарів, згідно з п.1.1 якого комісіонер зобов’язується за дорученням комітента і за його рахунок, за винагороду, обумовлену цим договором, придбати від свого імені в інтересах комітента насіння соняшнику, а також передати товари комітенту.

Характеристики і ціна товарів, що придбаваються комісіонером для комітента, містяться в дорученні комітенту (додаток №1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною) - п.1.2 договору.

Товари, що придбаваються комісіонером для комітента у відповідності з цим договором, є власністю комітента (п.1.3 договору).

Товари передаються комісіонером по заліковій вазі (п.2.1.4 договору).

Одним з обов’язків комісіонера, у відповідності з п.2.1.6 договору, є обов’язок негайно здійснювати доставку товарів комітенту за його рахунок по його письмовій вимозі (у т.ч. телефаксограмой), на підставі угоди сторін.

Комісіонер приймає на себе доручення (делькредере) перед комітентом за виконання договорів продавцями (постачальниками) товарів і перевізниками. Оплата за делькредере входить до винагороди комісіонера, передбаченої п.3.2 договору (п.7.1 договору).

Договір набирає сили з дня підписання і діє до 31.12.2004р. для придбання комісіонером товарів. По взаємним розрахункам сторін цей договір діє до повного виконання сторонами зобов’язань, що з нього випливають (п.5.1 договору).

Позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 1.230.100,00 грн. на виконання доручення по закупівлі 1602 тони насіння соняшнику, з яких: 25 тон – за ціною 670,00 грн. за 1 тону, 220 тон – за ціною 730,00 грн. за 1 тону, 657 тон – за ціною 750,00 грн. за 1 тону, 700 тон – за ціною 800,00 грн. за 1 тону.

Грошові кошти перераховувались позивачем на рахунок відповідача відповідно до рахунків, по факту їх виставлення відповідачем. Перерахування позивачем відповідачу вищевказаних грошових коштів підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На виконання договірних зобов’язань, відповідач передав позивачу 757 тон 66 кг насіння соняшнику, з яких: 45 тон – за ціною 670,00 грн. за 1 тону, 266 тон 950 кг – за ціною 700,00 грн. за 1 тону, 368 тон 461 кг – за ціною 750,00 грн., 76 тон 655 кг – за ціною 800,00 грн. за 1 тону, що підтверджується видатковими накладними та звітами комісіонера про виконання договору.

В порядку п.3.2 договору, позивач сплатив комісійне винагородження відповідачу, що підтверджується платіжними дорученнями № 1373 від 01.10.2004р., № 1388 від 16.10.2004р., № 1463 від 22.10.2004р., № 1621 від 25.11.2004р., № 2268 від 07.07.2005р. На рахунок відповідача було перераховано суму 38 357,00 грн.

Відповідачем було повернуто на рахунок позивача грошові кошти в сумі 296.240,00 грн. у зв’язку з неможливістю придбати насіння соняшнику. З цієї суми 20.100,00 грн. були повернуті як отримання на закупівлю 30 тон насіння соняшнику за ціною 670,00 грн., 3701,10 грн. – на закупівлю 5 тон 70 кг насіння соняшнику за ціною 700,00 грн., 144.438,90 грн. – на закупівлю 192 тони 585 кг за ціною 750,00 грн., 128.000,00 грн. – на закупівлю 160 тон насіння соняшнику за ціною 800,00 грн. за тону.

Отже, відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань в частині передачі позивачу 0,655 тони насіння соняшнику за ціною 750,00 грн. за 1 тону на суму 491,32 грн. та 463,345 тони насіння соняшнику за ціною 800,00 грн. за 1 тону на суму 370.676,00 грн., а всього – 464 тони насіння соняшнику. Вказане також підтверджується звітом комісіонера від 17.02.2006р.

У зв’язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача 464 тони насіння соняшнику в заліковій вазі. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 526, 528, 607, 617, 618, 1011, 1012, 1016, 1018, 1026 ЦК України, ст.ст. 193, 218 ГК України

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір комісії № 47К на придбання товарів від 02.06.2004р. регулюється положеннями гл. 69 ЦК України.

Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Фактичні обставини справи свідчать про неналежне виконання з боку відповідача умов договору комісії в частині передачі позивачу 464 тони насіння соняшнику. Доказів передачі вказаного майна від відповідача позивачу в рамках договору комісії № 47К від 02.06.2004р., укладеного між сторонами, до суду не надано. У зв’язку з цим, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 464 тони насіння соняшнику в заліковій вазі.

Як вказувалось вище, згідно з п.7.1 договору комісії, комісіонер приймає на себе поручительство (делькредере) перед комітентом за виконання договорів продавцями (постачальниками) товарів і перевізниками. Оплата за делькредере входить до винагороди комісіонера, передбаченої п.3.2 договору.

Відповідно до ч.3 ст.1016 ЦК України, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

З обставин справи вбачається, що відповідач не виявив належної обачності у виборі контрагента. Комісіонер має відповідати перед комітентом за виконання укладеного комісіонером з третьою особою договору і несе відповідальність за дії третьої особи, якщо вибір цієї особи був неналежним (необачним) і в тому випадку, коли він добровільно прийняв на себе перед комітентом поруку за виконання договору третьою особою.

Посилання відповідача на наявність двох додатків № 1 до договору від однієї дати – 02.06.2004р., в яких різний зміст, а саме – ціна, не впливає на обґрунтованість вимог позивача, оскільки відповідач виконував умови саме тієї додаткової угоди, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Доводи відповідача про відсутність письмових вимог позивача поставити товар є безпідставними, оскільки умовами договору комісії (пункти 1.1, 2.1.6) передбачений обов’язок комісіонера негайно здійснити доставку товарів комітенту. До того ж, виставлені відповідачем рахунки були сплачені позивачем. Умови договору комісії з боку відповідача частково виконані.

Посилання скаржника на те, що в договорі комісії № 47К відсутні необхідні умови для даного договору як по характеру, так і по ціні майна, що придбавається, колегією суддів до уваги не приймаються внаслідок наступного.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 ст.1012 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Як вказувалось вище, в п.1.2 договору комісії закріплена умова, згідно якої характеристики і ціна товарів, що придбаваються комісіонером для комітента, містяться в дорученні комітента (додаток № 1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною).

До договору комісії сторонами були складені та підписані відповідні доручення комітента, які йдуть додатками №№ 1, 3, 4, 5, 6 до договору, з урахуванням відповідних додаткових угод до договору, що є його невід’ємними частинами.

В дорученнях комітента відображені характеристики і ціна насіння соняшника, яке має придбаватися комісіонером. До того ж, матеріали справи свідчать про часткове виконання відповідачем умов договору комісії (рахунки, накладні, акти приймання-передачі, звіт комісіонера, банківські виписки тощо), внаслідок чого слідує висновок про те, що відповідач правильно сприймав істотні умови договору. Також, відповідачем укладені договори поставки сільськогосподарської продукції з третіми особами, в яких зазначено майно (товар) – насіння соняшника з тими ж характеристиками, що і в договорі комісії. Таким чином, сторонами досягнута згода по всім істотним умовам, що необхідні для договорів даного виду.

Доводи скаржника про те, що на підставі п.7.3 договору комісії, відповідач має право відмовитися від виконання доручення у зв’язку з неможливістю його виконання і така відмова була оформлена відповідачем у вигляді листа від 14.04.2006р., є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.607 ЦК України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

В своєму листі про відмову від виконання доручення, відповідач обґрунтовує неможливість виконання доручення невиконанням постачальниками (третіми особами) зобов’язань по поставці насіння соняшнику. Проте, згідно умов п.7.1 договору комісії, саме відповідач відповідає за виконання зобов’язань постачальниками, оскільки між сторонами є домовленість про делькредере. Таким чином, у даному випадку відсутні обставини, за які відповідач не несе відповідальності. До того ж, направлення відповідачем позивачу листа про відмову від виконання доручення відбулось 14.04.2006р., тобто після порушення судом першої інстанції провадження у справі № 20/126/06.

При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано не були прийняті до уваги посилання відповідача на те, що в додатках №№ 1, 3, 4, 5, 6 до договору комітент дав комісіонеру доручення придбати насіння соняшника, якість якого повинна відповідати державному стандарту (ДСТУ 3768-98), в той час коли сфера застосування вказаного стандарту поширюється на зерно м’якої і твердої пшениці, і цей стандарт скасований, а є чинним державний стандарт ДСТУ 3768:2004. Так, вказана обставина не впливає на дійсність договору комісії та обґрунтованість позовних вимог. До того ж, саме цей стандарт (ДСТУ 3768-98) відповідач вказував у договорах поставки (купівлі-продажу), укладених ним з третіми особами на виконання договору. Відповідачем не надано суду доказів того, що невірна вказівка державного стандарту в дорученнях комітенту вплинула якимось чином на виконання договору чи спричинила збитки у зв’язку з неякісністю насіння соняшнику, або доказів того, що будь-яка із сторін пред’явила претензії щодо якості товару.

Судом першої інстанції також обґрунтовано стягнуто з відповідача штраф у розмірі 1700,00 грн. в доход Державного бюджету в порядку ст.83 ГПК України, з урахуванням невиконання відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах від 23.05.2006р., 01.06.2006р. та 14.06.2006р.

Так, у відповідності зі ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно зі ст.11 Закону України «Про судоустрій», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. За змістом ст.45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Викладені відповідачем причини невиконання вимог ухвал суду першої інстанції не є поважними, що свідчить про ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Інші доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –


ПОСТАНОВИВ:


Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «ВПК», с. Новоукраїнка Куйбишевського району Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2006р. у справі № 20/126/06 – без змін.


Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

судді Мірошниченко М.В.


Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.