Рішення №390156

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А

Іменем України

30.01.2007 року Справа № 10/453

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Бородіної Л.І.

суддів Журавльової Л.І.

                                         Перлова Д.Ю.


Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2006.


При секретарі

судового засідання           Мартинцевій Н.М.

та за участю представників сторін:

від позивача                     Литвин Л.В., за дов. від 12.01.2007 № 103-8/10

                                         Рассоха Т.М., за дов. від 30.01.2007 № 602-8/10

від відповідача           Селіхов В.В., за дов. від 21.12.2006 № 03/5-19

Розглянувши

апеляційну скаргу Державного підприємства „Луганськвугілля”,

                                         м.Луганськ в особі відособленого підрозділу

                                         „Шахта ім.ХІХ з”їзду КПРС”, с.Біле –1,

                                         Лутугинського району Луганської області

на постанову

господарського суду Луганської області

                                         від 11.08.2006

у справі № 10/453 (суддя Мінська Т.М.)


за позовом Державної податкової інспекції у Лутугинському районі

                                         Луганської області

                                                                                 

до                                Державного підприємства „Луганськвугілля”,

                                         м.Луганськ

                                        

про звернення стягнення на активи на

суму 872744 грн. 82 коп.




Суддя-доповідач Бородіна Л.І.



Постановою господарського суду Луганської області від 11.08.2006 у справі № 10/453 (суддя Мінська Т.М.) частково задоволений позов Державної податкової інспекції (ДПІ) у Лутугинському районі Луганської області до Державного підприємства (ДП) „Луганськвугілля”, м.Луганськ: стягнуто з ДП „Луганськвугілля” заборгованість з податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку) в сумі 688920 грн. 06 коп. В решті вимог у задоволенні позову відмовлено у зв”язку з добровільним погашенням частини боргу.


В частині задоволення позову постанова суду з посиланням на підпункт 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181) мотивована доведеністю факту наявності боргу з прибуткового податку. При цьому місцевим господарським судом зазначено, що чинним законодавством України не встановлені будь-які строки для стягнення цього податку, а положення підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181 стосуються випадків, коли податкове зобов”язання було нараховане податковим органом. Податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок), що стягується, нарахований самостійно відповідачем.


ДП „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу (ВП) „Шахта ім.ХІХ з”їзду КПРС” (відповідач у справі) не погодилось з прийнятою постановою та подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Луганської області від 11.08.2006 у справі № 10/453 скасувати через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом не з”ясовані фактичні обставини щодо погашення спірного боргу у сумі 173171 грн., у зв”язку з чим загальна сума сплати прибуткового податку склала 356995 грн. (з урахуванням суми, встановленої судом).

Відповідач вважає необгрунтованим висновок суду щодо незастосування строків давності до спірних взаємовідносин і наполягає на застосуванні податковим органом підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181 щодо списання безнадійного податкового боргу, по якому минув строк позовної давності.


ДПІ у Лутугинському районі Луганської області (позивач у справі) доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими, просить постанову господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд


В С Т А Н О В И В :


ДП “Луганськвугілля” зареєстровано управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 08.04.2003 та є правонаступником прав та обов”язків реорганізованих шляхом злиття державних відкритих акціонерних товариств-дочірніх підприємств, у тому числі Шахти ім.ХІХ з”їзду КПРС, яка є його відособленим підрозділом (т.І, а.с.7-15).




ДПІ у Лутугинському районі Луганської області здійснена виїзна планова перевірка ВП “Шахта ім.ХІХ з’їзду КПРС” ДП “Луганськвугілля” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт від 16.06.2006 № 29-2301/26447678 (т.І, а.с.18-23).


В ході перевірки встановлено, що станом на 01.04.2006 заборгованість по податку з доходів фізичних осіб (прибутковому податку) становить 872744 грн. 82 коп.


Названий вище акт перевірки підписаний директором і головним бухгалтером ВП “Шахта ім.ХІХ з’їзду КПРС” без доповнень та зауважень з зазначенням, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність суб”єкта господарювання за період, що перевіряється, немає (т.І, а.с.23).


          30.06.2006 ДПІ у Лутугинському районі Луганської області звернулася до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ДП „Луганськвугілля” заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 872744 грн. 82 коп. за рахунок активів боржника (т.І, а.с.2-5).

          

          Постановою господарського суду Луганської області від 11.08.2006 у справі № 10/453 позов задоволений частково з підстав, викладених вище (т.І, а.с.65).


Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.


          Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету встановлений статтею 8 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”.


                    Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 названого Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.


Податковим агентом в розумінні пункту 1.15 статті 1 цього Закону є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента –юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-



правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

          Таким чином, виходячи з наведених вище приписів, відповідач є податковим агентом та зобов”язаний нести відповідальність за порушення норм Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.


          Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем за результатами виїзної планової перевірки встановлена заборгованість по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.04.2006 у сумі 872744 грн. 82 коп., у тому числі:

          - по невиплаченій заробітній платі за березень місяць 2006 року у сумі 251454 грн. 02 коп., за лютий –в сумі 54100 грн., за січень –44900 тис. грн.;

          - по виплаченій заробітній платі (заборгованість минулих років) у сумі 522290 грн. 80 коп. (т.І, а.с.21 зв.)


          Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов”язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов”язкових платежів) є Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

          Підстави для примусового стягнення активів та визначення бюджетного фонду передбачені статтею 3 Закону № 2181, яка встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

          Відповідно до пункту 3.2 статті 3 цього Закону у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).


Відповідно до статті 16 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Цей порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами юридичних осіб, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - уповноважений підрозділ).

          Сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню до місцевого бюджету за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, визначається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної

кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.


          

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

          Територіальні управління Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом України порядку здійснюють розподіл зазначених коштів згідно із нормативами, встановленими статтею 65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

          Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.


          Згідно з пунктом 19.2 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” особи, які мають статус податкових агентів, зобов”язані:

          а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.


У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку –отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 цього Закону).


Отже, виходячи з приписів Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та Закону № 2181, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що чинним законодавством України не передбачено узгодження суми податкового зобов”язання з прибуткового податку між податковим органом та податковим агентом, оскільки останній не є платником цього податку та не подає податкової декларації з даного податку.


Податок з доходів фізичних осіб, заявлений позивачем до стягнення, нарахований відповідачем самостійно. А тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності будь-яких строків для стягнення податку з доходів фізичних осіб, оскільки положення підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 „Строки давності” Закону № 2181 застосовується лише у разі нарахування податкового зобов”язання податковим органом.




Посилання відповідача на необхідність в такому разі застосування загальних строків позовної давності, встановлених Цивільним кодексом України, які були викладені представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, вважаються судовою колегією безпідставними, оскільки відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.


З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення частини спірного боргу перераховано прибутковий податок, утриманий з заробітної плати найманих працівників за січень та березень 2006 року, на загальну суму 356995 грн. 76 коп. у квітні-травні 2005 року, у тому числі:

- за платіжними дорученнями від 23.05.2006 № 489 на суму 25012 грн. 97 коп., від 04.04.2006 № 316 на суму 104030 грн. 68 коп., від 04.05.2006 № 414 на суму 54781 грн. 11 коп., які були надані в якості доказу до суду першої інстанції (т.І, а.с.57-59);

- за платіжними дорученнями від 19.04.2006 № 161 на суму 79281 грн., від 28.04.2006 № 1611 на суму 8000 грн., від 12.05.2006 № 161 на суму 81300 грн., які надані до апеляційної скарги відповідача та не були предметом розгляду як при проведенні перевірки податковим органом так і при судовому розгляді справи судом першої інстанції (т.І, а.с.82-83).


Таким чином, при розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент складання податковим органом акту перевірки від 16.06.2006 та на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача по податку з доходів фізичних осіб складала 515749 грн. 06 коп.

Позивач листом від 30.01.2007 підтвердив наявність цієї заборгованості за спірний період з урахуванням названих вище платежів (т.ІІ, а.с.1).


З огляду на викладене апеляційна скарга Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Шахта ім.ХІХ з”їзду КПРС”, с.Біле –1 Лутугинського району Луганської області підлягає до задоволення частково, постанову господарського суду слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове, у сумі 515749 грн. 06 коп., задоволення позову. В решті вимог в задоволенні позову слід відмовити.


Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у сумі 892 грн. 50 коп., здійснені відповідачем за платіжними дорученнями від 11.10.2006 № 1065 на суму 42 грн. 50 коп. та від 29.11.2006 № 1259 на суму 850 грн. за апеляційне оскарження судового рішення, підлягають поверненню з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог, в сумі 348 грн. 50 коп., виходячи із суми судового збору, що підлягає до сплати, у розмірі 850 грн.

          Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила (частина 2 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України).


Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ч.5 ст.254, п.6 р.УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд


П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Шахта ім.ХІХ з”їзду КПРС”, с.Біле –1 Лутугинського району Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 11.08.2006 у справі № 10/453 задовольнити частково.


2. Постанову господарського суду Луганської області від 11.08.2006 у справі № 10/453 скасувати.


3. Позов задовольнити частково.


4. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля”, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 32473323, в доход місцевого бюджету Білівської селищної ради, р/р 33216800600172, МФО 804013 в УДК Луганської області, заборгованість з податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку) в сумі 515749 грн. 06 коп.



5. В решті вимог в задоволенні позову відмовити.


6. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Луганськвугілля” судові витрати по сплаті судового збору, здійснені за платіжним дорученням від 29.11.2006 № 1259 по апеляційній скарзі, у сумі 348 грн. 50 коп.


7. Доручити господарському суду Луганської області видати виконавчі листи.


Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.


Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у місячний строк.



Постанова складена в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 02.02.2007.



Головуючий суддя Л.І.Бородіна



Суддя Л.І.Журавльова



Суддя Д.Ю.Перлов



Надруковано 5 примірників:

1-          до справи

2-          позивачу

3-          відповідачу

4-          ГСЛО

5-          до наряду


Внесено