Рішення №390160

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

30.01.2007 року Справа № 14/483н-ад


Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:


головуючого:                                        Семендяєвої І.В.

суддів                                                            Єжової С.С.

                                                            Парамонової Т.Ф.

                    


за участю секретаря

судового засідання:                              Антонової І.В.                    

та представників сторін:

від позивача:                               Грибанова Ю.П., представник за довіреністю,

                                                            довіреність від 22.11.06 б/н;

від відповідача:                                         Скнаріна Н.М., головний фахівець –юрист,

                                                            довіреність від 05.01.07 № 20/61-1,


розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу            Краснодонської міської ради,

                                                            м. Краснодон Луганської області

                                                            

на постанову                                                   

господарського суду                     Луганської області

від                               18.10.06

у справі                                                   № 14/483н-ад


за позовом                                Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            „Комбінат побутового обслуговування”,

                                                            м. Краснодон Луганської області


до відповідача                                        Краснодонської міської ради,

                                                            м. Краснодон Луганської області

                                                            

про                                                             визнання нечинним рішення та

                                                            визнання права на викуп



ВСТАНОВИВ:

          

Товариство з обмеженою відповідальністю „Комбінат побутового обслуговування”, м. Краснодон Луганської області (далі за текстом –ТОВ „Комбінат побутового обслуговування”, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з адміністративним позовом до Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області (далі за текстом - відповідач) про визнання нечинним рішення останнього від 17.07.06 № 5/218 в частині включення до об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації на аукціоні за грошові кошти у 2006 році, частини окремо розташованої будівлі (перукарня) площею 130,4 кв. м, розташованої за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, та визнання за позивачем права на викуп частини окремо розташованої будівлі (перукарня) площею 130,4 кв. м. за вказаною адресою.


Постановою господарського суду Луганської області від 18.10.06 у справі № 14/483н-ад вимоги за адміністративним позовом задоволені, оскільки підтверджені матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.


Не погоджуючись з постановою суду, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 15.11.06 № 20/4803-1/10, у якій просить постанову господарського суду Луганської області скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.


          В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що додаток № 2 до договору купівлі –продажу державного майна від 29.12.95 № 35 представляє собою дислокацію побутових майстерень, який не підписано стороною договору –продавцем; що суд першої інстанції при прийнятті постанови незаконно керувався ст. 25 Закону України „Про малу приватизацію” у редакції від 26.01.94; що з положень вказаного договору неможливо встановити, чи передавалось у власність покупця майно перукарні, чи ні; що суд, порушуючи норми цивільного законодавства, не вирішував питання про поновлення строку позовної давності, а визнав своєю постановою право власності за позивачем на об’єкт за договором 1995 року.


          Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 04.12.06 у справі № 14/483н-ад відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.


          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги відповідача на постанову господарського суду Луганської області від 18.10.06 по справі № 14/483н-ад призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., суддя –Єжова С.С., суддя –Парамонова Т.Ф.

Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 14.12.06 закінчив підготовку справи, призначив апеляційний розгляд у судовому засіданні на 09.01.07 та направив сторонам у порядку ст. ст. 33 - 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістки-виклики про розгляд справи.


Позивач запереченням від 12.12.06 вважає, що доводи скарги відповідача є необґрунтованими та недоведеними, а постанова суду –законною.


Апеляційна скарга розглядалась 09.01.07. У судовому засіданні розгляд скарги відкладався до 18.01.07, а потім до 30.01.07.


Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.


Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.


          Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.


Висновок господарського суду Луганської області про обґрунтованість позовних вимог ТОВ „Комбінат побутового обслуговування” до Краснодонської міської ради про визнання нечинним рішення відповідача від 17.07.06 № 5/218 в частині включення до об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації на аукціоні за грошові кошти у 2006 році, частини окремо розташованої будівлі (перукарня) площею 130,4 кв. м, розташованої за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна,6 та визнання за позивачем права на викуп частини окремо розташованої будівлі (перукарня) площею 130,4 кв. м., відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи.


Як встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, позивач є орендарем перукарні площею 130,4 кв. м., що розташована за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, згідно договору оренди № 39 комунального майна від 11.08.05.


Згідно з п. 6.5 вказаного договору орендар має право приватизувати орендоване майно відповідно до чинного законодавства.


Раніше, 29.12.95 за договором № 35 купівлі-продажу державного майна від організація орендарів АП Краснодонський комбінат побутового обслуговування купило державне майно (а. с. 15-17) –цілісний майновий комплекс АП Краснодонський комбінат побутового обслуговування в складі: цілісні майнові комплекси структурних підрозділів в АП КПО згідно додатку № 1 на відповідних земельних ділянках, а також майно структурних підрозділів АП КБО згідно додатку № 2, яке підлягає сплаті відповідачем на умовах вказаного договору. Майно підприємства включає в себе всі його активи та пасиви, інвентар, пристрої, обладнання та інше майно згідно акту інвентаризації.


Суд апеляційної інстанції залучає до матеріалів справи та приймає до уваги наступні пояснення позивача та документи, що їх обґрунтовують.


Перукарня, що знаходиться у складі структурних підрозділів ТОВ „КБО” за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, має номер 4.


17 жовтня 1995 року начальником представництва Фонду державного майна України в м. Краснодон Мартиновим О.С. затверджено протокол засідання інвентаризаційної комісії, де вказано, що результати інвентаризації узагальнені у таблиці (додаються до пояснень).




Узагальнені дані у таблиці розшифровуються відомістю руху фотоматеріалів по фотографії перукарні № 4 (далі за текстом - відомість), які підписані членами комісії з інвентаризації і для того, щоб визначити яке майно викуповувалось, потрібно сопоставити дані за № 4 у таблиці інвентаризації із відомістю.


Так, у таблиці інвентаризації у групі інвентаризаційного опису основних засобів (сторінка 1 таблиці) за номером 4 вказана вартість основних засобів 6356000 крб. і така ж сама сума наведена у відомості основних засобів.


В таблиці інвентаризації у групі інвентаризаційного опису матеріальних цінностей на сторінці 3 під номером 4 вказана вартість матеріальних цінностей 9835967 крб. і така ж сума вказана у відомості за підсумками вартості матеріальних цінностей.


В таблиці інвентаризації у групі матеріали під номером 4 вказана сума 618000 крб. і така ж сума вказана у відомості - матеріали - вартість 618000 крб.


В матеріалах оцінки цілісного майнового комплексу також є матеріали оцінки основних засобів перукарні № 4 загальною вартістю 6356000 крб., що співпадає із таблицею інвентаризації та відомістю.


Додаток № 1 до договору купівлі –продажу державного майна міститься на а. с. 18, а на аркушах справи 19-20 міститься дислокація побутових майстерень орендованого підприємства комбінату побутового обслуговування на 1995 рік, яка фактично є додатком № 2 до договору купівлі –продажу державного майна, оскільки містить печатку продавця –представництва Фонду державного майна в Україні.

Як вбачається із договору купівлі-продажу № 35 від 29.12.95, цей договір підписано з боку органу приватизації представником представництва Фонду державного майна України у м. Краснодон Мартиновим Олександром Степановичем. Печатка представництва Фонду державного майна України у м. Краснодон міститься і на додатках до договору, на які посилається позивач, вказуючи на розміщення майна побутових майстерень орендованого підприємства комбінату побутового обслуговування, яке було приватизоване.


          Отже, матеріалами справи доведено, що позивачем було приватизоване державне майно в складі цілісного майнового комплексу, яке знаходилось в перукарні, яка розташована у м. Краснодоні, пл. Леніна, 6, майстерня № 14, що слідує із дислокації побутових майстерень.


          Місцевим господарським судом вірно встановлено, що майно, яке було приватизоване згідно договору купівлі-продажу № 35 державного майна від 29.12.95, належало до об'єктів приватизації групи А згідно з Указом Президента „Про заходи щодо забезпечення приватизації у 1995 році" № 468/95 від 23.06.95, оскільки згідно даного указу до групи А відносились об'єкти, вартість основних фондів яких у цінах на 01 січня 1995 року не перевищувала 33600 мільйонів карбованців (крім підприємств групи Г), а відповідно договору купівлі-продажу № 35 державного майна від 29.12.95 позивач орендував майно на суму 16172503000 карбованців.


Згідно із п. 49 Закону України „Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки" покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об’єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).


Такої заборони суду не надано.


Приймаючи рішення № 5/218 від 17.07.06, Краснодонська міська рада зазначені вимоги законів не врахувала і тим самим неправомірно включила до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації на аукціоні за грошові кошти у 2006 році, частину окремо розташованої будівлі (перукарня) площею 130,4 кв. м. розташованої за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, оскільки позивач не відмовлявся від приватизації перукарні шляхом викупу, що розташована за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6.


Крім того, відповідно до частин 4, 5 ст. 7 Закону України "Про малу приватизацію", якою передбачено, що для включення підприємства до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, покупець повинен подати до органу приватизації заяву. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до відповідного переліку. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.


Але позивачем не подавалась до органу приватизації заява про включення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, перукарні. Фактично рішенням Краснодонської міської ради № 5/218 від 17.07.06 одразу було включено до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають продажу на аукціоні, частину окремо розташованої будівлі, розташованої за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6 (перукарня) площею 130,4 кв. м., а отже, рішення Краснодонської міської ради № 5/218 від 17.07.06 прийнято з порушенням частин 4 та 5 ст. 7 Закону України „Про малу приватизацію".


Згідно із ст. 25 Закону України „Про малу приватизацію” у редакції від 26.01.94 право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації.


Як зазначено вище, такий договір був укладений 29.12.95 за № 35.

Частиною 4 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна" встановлено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.


Відповідно до п. 3 ст. 15 Закону України „Про приватизацію державного майна" приватизація законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом:

- продажу на аукціоні, за конкурсом;

- викупу.


Приватизація зазначених об'єктів здійснюється у порядку, передбаченому Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та Державною програмою приватизації.


Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України „Про малу приватизацію” будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.


Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом Луганської області невірно встановлено порушення частин 4 та 5 ст. 7 Закону України „Про малу приватизацію” при прийнятті Краснодонською міською радою рішення від 17.07.06 № 5/218. При цьому, невірно відповідачем робиться посилання на рішення Конституційного суду України від 13.12.00 № 14-рп/2000 щодо необов’язковості пропозиції щодо способу приватизації для органів, які визначають або затверджують переліки об’єктів малої приватизації.


У резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 13.12.00 № 14-рп/2000 вказується, що пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами. Положення частини п'ятої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.


Окрім передбачених ст. 11 Закону України „Про малу приватизацію” випадків обов'язкового способу приватизації як викуп передбачено ще Законом України „Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки”. Зокрема, п. 49 покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).


Заявником апеляційної скарги недостатньо проаналізовано рішення Конституційного суду України від 13.12.00 № 14-рп/2000, у якому чітко визначено, що пропозиція покупця щодо способу приватизації не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.


І оскільки відповідно до п. 49 Закону України „Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки” ТОВ „КПО" має право викупити орендований об'єкт, доводи апелянта про правомірність включення до об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2006 році на аукціоні за грошові кошти, є безпідставними та законодавчо необґрунтованими.






Також не можливо погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що судом при винесенні постанови від 18.10.06 у рамках адміністративної справи незаконно була задоволена майнова вимога позивача (п. 3 резолютивної частини постанови), чим грубо порушено ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 1 Цивільного кодексу України.


Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.


Згідно зі ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.


Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Статтею 30 Закону України „Про приватизацію державного майна” передбачено, що спори, що виникають у процесі приватизації, вирішуються судом. Отже, іншого порядку вирішення для спору у процесі приватизації, ніж вирішення спору в адміністративному суді, законом не передбачено.


Крім того, у ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України вказується, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1)          що віднесені до юрисдикції Конституційного суду України;

2)          що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3)          про накладення адміністративних стягнень;

4)          щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про:

1)          скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2)          зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.


Позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.


А відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову (окрім визначених постанов цією статтею), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.


Право на викуп орендованого об'єкту, що підлягає приватизації, - це вимога на захист права у сфері публічно-правових відносин, оскільки право на викуп пов'язано із відносинами приватизації, а не майновими відносинами за ст. 1 Цивільного кодексу України, а оскільки у відносинах приватизації одним із учасників є суб'єкт владних повноважень - орган приватизації, то позовна вимога про визнання права на викуп орендованого приміщення, що приватизується, є за своєю суттю вимогою про захист права у сфері публічно-правових відносин.


Також є необґрунтованими доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, стосовно того, що суд першої інстанції визнав своєю постановою право власності на об’єкт на підставі договору 1995 року без прийняття рішення про поновлення строку позовної давності, оскільки ТОВ „Комбінат побутового обслуговування” не заявляв позовної вимоги про визнання права власності на перукарню, розташовану у м. Краснодон, пл. Леніна, 6, і господарський суд першої інстанції у своїй постанові від 18.10.06 не визнавав право власності на спірний об’єкт приватизації.


За таких обставин, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 1 Цивільного кодексу України задовольнив майнові вимоги позивача, оскільки позов має немайновий характер, даний спір виник з публічно –правових відносин сторін.


Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд Луганської області правильно встановив обставини справи та прийняв постанову від 18.10.06 у справі № 14/483н-ад з додержанням норм матеріального та процесуального права.


Згідно зі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено сторін про те, що повний текст ухвали суду апеляційної інстанції буде виготовлено протягом п’ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи.


Судовий збір за подання апеляційної скарги у даному покладається на заявника скарги (відповідача по справі) у зв’язку з залишенням скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 254, п. 21, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів


У Х В А Л И В :


1.          Апеляційну скаргу Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області від 15.11.06 № 20/4803-1/10 на постанову господарського суду Луганської області від 18.10.06 у справі № 14/483н-ад залишити без задоволення.


2.          Постанову господарського суду Луганської області від 18.10.06 у справі № 14/483н-ад залишити без змін.


          Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                   І.В. Семендяєва


Суддя                                                                       С.С. Єжова


Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова