Рішення №390240

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

23.01.2007 року Справа № 7/518ад


Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              

          Бойченка К.І.

суддів Баннової Т.М.

                                                  Медуниці О.Є.



секретар судового засідання:           Антонова І.В



за участю представників:


від позивача:                               -повноважний представник не прибув;



від відповідача:                              -Дудник М.О., старший юрисконсульт,

дов. №27/1д від 18.01.06;


розглянувши

у судовому засіданні

апеляційну скаргу                                         Луганського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів, м. Луганськ


на постанову

господарського суду                               Луганської області

від                                                             27.11.06

у справі                                                   №7/518ад (суддя Калашник Т.Л.)



за позовом                                                   Луганського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів, м. Луганськ



до                                                              Відкритого акціонерного товариства

“Первомайський електромеханічний завод

ім. К.Маркса”, м. Первомайськ Луганської області



про                                                              стягнення 151269 грн. 40 коп.




В С Т А Н О В И В:

          У жовтні 2006 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом –позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №03-01/5191 від 12.10.06 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса”, м. Первомайськ Луганської області, в доход Державного бюджету України несплачених адміністративно-господарських санкцій у розмірі 151269 грн. 40 коп. за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік.

          Постановою господарського суду Луганської області від 27.11.06 у справі №7/518ад у задоволенні позову відмовлено.

Дана постанова мотивована судом першої інстанції вжиттям відповідачем всіх необхідних заходів щодо створення на підприємстві робочих місць у 2005 році у відповідної кількості згідно з чинним законодавством, з посиланням на ст. 218 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції від 27.11.06 у даній справі, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 17.12.06 №03-01/6377, у якій просить згадану постанову скасувати та позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що, на його думку, при винесенні оскаржуваної постанови господарським судом Луганської області були неправильно застосовані та порушені норми матеріального та процесуального права, розгляд справи не ґрунтувався на всебічному, повному і об’єктивному розгляді.

Відповідач заперечень на апеляційну скаргу позивача до Луганського апеляційного господарського суду не надав.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.06, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, №03-01/6377 від 17.12.06 на постанову господарського суду Луганської області від 27.11.06 по справі №7/518ад призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Бойченко К.І. , суддя –Баннова Т.М., суддя –Медуниця О.Є.

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

          Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив "Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за №287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

З наявного в матеріалах даної справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ (поштова-річна) за 2005 рік (а.с.8) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає –1411 осіб, фонд оплати праці штатних працівників складає –12435,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає –8813 грн. 47 коп., фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2005 році 36 інвалідів.

За розрахунком позивача (а.с. 9) відповідач повинен був працевлаштувати у 2005 році 56 інвалідів та підприємство відповідача мало перерахувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у сумі 151269 грн. 40 коп.

Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767 (далі за текстом - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

          Відповідач вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 151269 грн. 40 коп.

          Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві №27/78пр від 27.10.06 на позовну заяву (а.с. 19-21) та у доповненні до відзиву №27/82пр від 09.11.06 (а.с. 76-77).

          Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

          Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314 (далі за текстом - Положення), визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної патології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5 Положення).

          Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.98 за №464/2904 затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами №3ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і №4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої звіт за формою №3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у між звітний період у зв’язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення; в графі 4 звіту за формою №3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів.

          Тобто, законодавство України обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладає на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Підприємства (об’єднання), установи і організації, в свою чергу, з метою працевлаштування інвалідів, повинні інформувати зазначені органи про створення робочих місць з працевлаштування інвалідів.

          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд Луганської області в мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначив, що в ході судового розгляду даної справи було встановлено, що у звітах відповідача форми №3-ПН за спірні періоди повністю відображалась інформація щодо наявності на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів і, крім того, відповідач окремими листами інформував центр зайнятості про свою готовність працевлаштувати інвалідів на вільні вакансії.

          З даним висновком судова колегія Луганського апеляційного господарського суду не погоджується, оскільки він не відповідає обставинам даної справи.

Відповідачем не доведено створення у 2005 році робочих місць для не працевлаштованої кількості інвалідів (20), а також їх атестації спеціальною комісією підприємства-відповідача за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів.

Не надано відповідачем доказів про розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів, включення їх до колективного договору.

Відсутні дані щодо інформування відповідачем місцевого органу соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць (20) для працевлаштування інвалідів.

Крім того, відповідач не довів факту щомісячного зазначення за 2005 рік у звітах за формою №3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працевлаштуванні 20-ти інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача від 17.12.06 №03-01/6377 підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Луганської області від 27.11.06 по справі №7/518ад відповідно до п/п. 3 п. 1 ст. 198, п/п. 3 п. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню.

За таких обставин, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду приймає по даній справі нову постанову, якою позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, за №03-01/5191 від 12.10.06 задовольняє у повному обсязі, тобто у сумі 151269 грн. 40 коп.

          У судовому засіданні було проголошено тільки вступну та резолютивну частини даної постанови.

Керуючись ст. ст. 17, 45, 46, ч. 6 ст. 103, ст.ст. 160, 163, 167, 196, п/п. 3 п. 1 ст. 198, п/п. 3 п.1 ст. 202, ч. 2 ст. 205 , ст. 207, п. 1 ст. 211, п. 2 ст. 212, п. 5 ст. 254, пунктами 2-1, 6, 7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, №03-01/6377 від 17.12.06 задовольнити.


2.Постанову господарського суду Луганської області від 27.11.06 по справі №7/518ад скасувати.


3.Прийняти нову постанову.


4.Позов задовольнити.


5.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса”, пров. Заводський, 1, м. Первомайськ-2 Луганської області, 93202, ідентифікаційний код №05758925, рахунок №2600130180589 в б/о ЛЦО Промінвестбанк м. Первомайська, МФО 304308, на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, ідентифікаційний код 13396264, одержувач: Державний бюджет України, рахунок №31218230600054 у ВДК у м. Первомайськ Луганської області, МФО 804013, код №24053509, код бюджетної класифікації №50070000, несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у сумі 151269 грн. 40 коп.


          Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні виконавчі листи.


          Відповідно до п. 1 ст. 211, п. 2 ст. 212, п. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України:

          - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки, мають право оскаржувати в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково;

          - касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а у разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складання постанови в повному обсязі;

          - постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.


Постанова від 23.01.07 по справі №7/518ад відповідно до ч. 6 ст. 103, ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 29.01.07.


Головуючий суддя                                                  К.І. Бойченко

Суддя                                                             Т.М. Баннова

          Суддя                                                                      О.Є. Медуниця