Рішення №390241

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А

Іменем України

16.01.2007 року Справа № 5/506ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:


головуючого:                                        Семендяєвої І.В.

суддів                                                            Єжової С.С.

                                                            Парамонової Т.Ф.

                    

секретар судового засідання:                    Наумов Б.Є.

за участю представників:

від заявника позову:                              - Смирнов О.О., прокурор відділу

представництва інтересів громадян і держави в

судах, посвідчення від 01.04.02 № 959;

від позивача:                               - Дудіна М.О., головний спеціаліст юридично –

                                                            договірного відділу, довіреність від 06.12.06

                                                            № 1/01-6569,

від 1 відповідача:                                         - Ліпов С.Л., головний юрисконсульт,

                                                            довіреність від 20.07.06 № 1390;

від 2 відповідача:                                        - повноважний представник не прибув,


розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу            Заступника прокурора Луганської області

                                                            в інтересах держави в особі Луганського

                                                            міського центру зайнятості, м. Луганськ           

на постанову                                                   

господарського суду                     Луганської області

від                               20.11.06

у справі                                                   № 5/506ад


за позовом                                Заступника прокурора Луганської області

                                                            в інтересах держави в особі Луганського

                                                            міського центру зайнятості, м. Луганськ                                                             

до першого відповідача                              Управління Національного банку України

                                                            в Луганській області, м. Луганськ


до другого відповідача                              Національного банку України,

                                                            м. Київ

                                                            

про                                                             стягнення 2391 грн. 22 коп.


ВСТАНОВИВ:

          

Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості, м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Управління Національного банку України в Луганській області, м. Луганськ про стягнення витрат на професійне навчання у розмірі 2391 грн. 22 коп., у тому числі на професійне навчання у розмірі 310 грн. 20 коп. та матеріальної допомоги у період професійного навчання у розмірі 2081 грн. 02 коп.

Ухвалою господарського суду Луганскої області від 02.11.06 по справі № 5/506ад залучено у якості другого відповідача –Національний банк України, м. Київ (далі за текстом –НБУ, а. с. 56).

Постановою господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі № 5/506ад у задоволенні позову відмовлено, провадження у справі відносно першого відповідача закрито на підставі ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова мотивована нормами Конституції України, Законів України „Про зайнятість населення”, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття”, Положення про порядок надання Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, а також тим, що у позивача відсутні достатні докази, які підтверджують обставини, на які він посилається в обгрунтування своїх вимог.

Не погоджуючись з постановою суду, заявник позову звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.12.06, у якій просить постанову господарського суду Луганської області скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

          В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що судом порушено норми процесуального права –п. 2 та п. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, норми матеріального права –„д” ст. 4 Положення про державну службу зайнятості, абзац 4 п. 1 ст. 7, ст. ст. 19, 24, 26 Закону України „Про зайнятість населення”, ст. ст. 3, 8, 10, 12, 16, 35 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття”, п. 1.3 Положення про порядок надання Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; що вимоги за позовом документально підтверджені та відповідають нормам чинного законодавства; що висновки, викладені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи.

          Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.06 у справі № 5/506ад відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості на постанову господарського суду Луганської області від 20.11.06 по цій справі призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., суддя –Єжова С.С., суддя –Парамонова Т.Ф.

Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 27.12.06 закінчив підготовку справи, призначив апеляційний розгляд у судовому засіданні на 16.01.07 та направив особам, які беруть участь у справі, у порядку ст. ст. 33 - 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістки-виклики про розгляд справи.

Перший відповідач запереченням від 26.12.06 № 18-010/67-6412 вважає, що судом при розгляді справи у повному обсязі з’ясовано всі обставини справи, що мають значення у даному спорі; що судом не порушено норми діючого законодавства України і, тому, постанова суду є законною та обгрунтованою.

Другий відповідач не прибув у судове засідання 16.01.07, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки у матеріалах справи маються докази отримання повістки його повноважним представником. Письмового заперечення на апеляційну скаргу до матеріалів справи не подав.


Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

          Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, першого відповідача та прокурора обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.


Як встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, позивач згідно своїх повноважень та завдань здійснив перенавчання вивільненої першим відповідачем працівниці Петрової В.В. та надав їй матеріальну допомогу у період профнавчання.


Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі статтею 2 Закону України „ Про судоустрій” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 названого Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.


          Згідно ст. 2 та п. п. „а” п. 1 ст. 26 Закону України „Про зайнятість населення„ 31.01.05 статус безробітного був наданий Петровій В.В., яка 30.12.04 була звільнена з посади друкарки 2 категорії у зв’язку зі скороченням штату (п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України) з Управління Національного банку України в Луганській області.


          Позивач у період знаходження Петрової В.В. на обліку у Луганському міському центру зайнятості не міг запропонувати працевлаштування за її фахом та рівню заробітної плати, тому пропонував їй пройти курси з професійного навчання, на цю пропозицію Петрова В.В. погодилась.


Стаття 24 Закону України „Про зайнятість населення” передбачає, що професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітних, може провадитись у випадках: неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина; втрати здатності виконання роботи за попередньою професією; необхідності підібрати підходящу роботу інваліду, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявної кваліфікації та з урахуванням його побажань.


Петрова В.В. навчалась на курсах з професійного навчання за професією „Оператор котельні” у ЗАТ „Учбовий комбінат”, про що свідчать відповідні матеріали справи (а. с. 13-22), а після закінчення курсів була працевлаштована 19.10.05 оператором котельні у ЛМКП „Теплокомуненерго”. Кошторис фактичних витрат на підвищення кваліфікації слухачів, направлених Луганським міським центром зайнятості за професією „Оператор котельні” з 26.05.05 по 07.09.05, затверджений 09.09.05, встановлює вартість навчання одного слухача за весь курс –310 грн. 20 коп. Оплата за навчання Петрової В.В. здійснювалась Луганським міським центром зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.


Статтею 27 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено виплату матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації застрахованим особам за направленням державної служби зайнятості відповідно до умов надання по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 та 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання.


Таким чином, в період професійного навчання з 26.05.05 по 07.09.05 безробітній Петровій В.В. було виплачено матеріальну допомогу в період професійного навчання на суму 2081 грн. 02 коп.


Відповідно до абз. 2 п. 4 ст. 26 Закону України „Про зайнятість населення”, якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.


Як зазначає позивач у позовній заяві, він направив до Управління Національного банку України в Луганській області запит від 22.11.05 вих. № 1/03-4060 про підвищення кваліфікації або отримання суміжної професії Петровою В.В. за останні два роки перед вивільненням, на який надійшла відповідь від 05.12.05 вих. № 17-210/5036 про те, що Петрова В.В. за два роки перед вивільненням не підвищувала кваліфікацію та не отримувала суміжну професію.


          Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд зробив необґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову, невірно застосував всі нормативно –правові акти, які стосуються даних правовідносин сторін і регулюють відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з послуг підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.



          Так, у відповідності до пункту „д” ст. 4 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.91 № 47 (зі змінами та доповненнями), служба зайнятості здійснює добір і направлення на підприємства працівників потрібних спеціальностей та контроль за їх працевлаштуванням. Для виконання цього обов'язку служба зайнятості вивчає процеси, що відбуваються на ринку праці.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про зайнятість населення” служба зайнятості:

- надає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників;

- організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до навчальних закладів.

Підходящою роботою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня. При пропонуванні підходящої роботи враховується стаж роботи громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття згідно ст. 7 Закону України „Про зайнятість населення”.


До того ж, суд першої інстанції не звернув уваги, на абз. 4 п. 1 ст. 7 Закону України „Про зайнятість населення”, де зазначено, що для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) понад шість місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) може бути підходящою за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).


Так, безробітна Петрова В.В. має базову середню спеціальну освіту (молодший спеціаліст), кваліфікація - юрист, дата закінчення навчального закладу - 11.09.1980. Згідно даних трудової книжки Петрової В.В. вона ніколи не працювала за набутою спеціальністю - юристом. Враховуючи ці обставини, відповідно до діючого законодавства вона втратила кваліфікацію юриста.


Згідно ст. 24 Закону України „Про зайнятість населення” професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітних, може провадитись у випадках :

-          неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у
громадянина необхідної професійної кваліфікації;

-          необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка
відповідає професійним навикам громадянина;

Згідно п. 1.3 Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством освіти та науки України від 13.02.01 № 53/59 (далі - Положення № 53/59), професійне навчання безробітних організовується державною службою зайнятості за їх згодою відповідно до потреб ринку праці, у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності чи відомчого підпорядкування за наявності в них ліцензій на надання освітніх послуг, крім випадків, передбачених законодавством.


Знаходячись на обліку в центрі зайнятості з 24.01.05 Петрова В.В., вбачаючи свою неспроможність працевлаштування за своєю професією у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої для неї роботи, яка відповідала б її професії та рівню заробітної плати за останнім місцем роботи, дала згоду на професійне навчання за професією „Оператор котельні" у ЗАТ „Учбовий комбінат" (договір № 30/03-314 від 23.05.05) в період з 26.05.05 по 07.09.05; після закінчення навчання безробітна Петрова В.В. була працевлаштована 19.10.05 оператором котельні у ЛМКП „Теплокомуненерго".

Отже, служба зайнятості організувала професійну підготовку безробітної Петрової В.В. з урахуванням попиту на ринку праці з подальшим працевлаштуванням.

Пункт 1 ст. 3 та п. 3 ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” зазначено що, законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України „Про зайнятість населення” та інших нормативно –правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.


Весь перелік соціальних послуг, що надається службою зайнятості, фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідно до вимог п. 2 ст. 16 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” .


У відповідності до вимог ч. 5, 6 п. 1 ст. 19 та ст. 24 Закону України „Про зайнятість населення” безробітні, які звернулися до служби зайнятості, мають право на безкоштовні послуги з надання консультацій з професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки, а служба зайнятості зобов’язана організувати професійну підготовку або підвищення кваліфікації.


У п. 4 ст. 35 Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття” наведений перелік окремих випадків, коли з роботодавців утримуються кошти, що витрачені Фондом. Але це не є доказом того, що тим самим виключаються інші випадки стягнення цих коштів з роботодавців.


У статті 26 Закону України „Про зайнятість населення” йде мова про витрати служби зайнятості, пов’язані з організацією професійної підготовки безробітних, які були звільнені за умовами п. 1 ст. 40 Кодексу законів України про працю.


Відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України „Про зайнятість населення”, яка передбачає, якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.


За таких обставин, вимоги ч. 2 п. 4 ст. 26 вказаного Закону є спеціальною нормою, яка регламентує порядок стягнення витрат при умовах, які наведені вище.


Отже, є необґрунтованим висновок господарського суду Луганської області про відсутність підстав для задоволення даного позову.


Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до п. 3 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України постанова від 20.11.06 у справі № 5/506ад підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог за рахунок другого відповідача, оскільки перший відповідач не є юридичною особою та не володіє особистою адміністративною процесуальною правосуб’єктністю, у зв’язку з чим відносно першого відповідача у задоволені позову слід відмовити.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки заявник та позивач звільнені від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на другого відповідача в даному випадку не передбачено ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.


Згідно зі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено присутніх осіб про те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції буде виготовлено протягом п’ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи.


Керуючись ст. 160, п. 4 ст. 167, 195, п. 3 п. 1 ст. 198, п. 3 ст. 202, ст. ст. 205, 207, 254, 258, п. 21 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів




П О С Т А Н О В И В :


1.          Апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості, м. Луганськ від 18.12.06 № 05-5998 на постанову господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі № 5/506ад задовольнити частково.


2.          Постанову господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі № 5/506ад скасувати.


3.          Прийняти нову постанову.


4.          Позов задовольнити у повному обсязі за рахунок другого відповідача - Національного банку України, м. Київ.


5.          Стягнути з Національного банку України, вул. Інститутська, 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 00032106, на користь Луганського міського центру зайнятості, м. Луганськ, вул. 50-річчя Утворення СРСР, 22-б, код ЄДРПОУ 13392912, одержувач: Державний бюджет Ленінського району м. Луганська, код 24046582, банк: УДК у Луганській області, МФО 804013, р/р 37177971900006, код платежу 50040100, витрати на професійне навчання у розмірі 310 грн. 20 коп. та матеріальну допомогу у період професійного навчання у розмірі 2081 грн. 02 коп.


Відповідно до п. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України видати виконавчий лист.


6.          Відносно першого відповідача –Управління Національного банку України в Луганській області, м. Луганськ, у задоволенні позову відмовити.


          Постанову Луганського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                   І.В. Семендяєва


Суддя                                                                       С.С. Єжова


Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова