Рішення №391998

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

16 січня 2007 р.                                                                                  

НОМЕР_4/445-05 

  Вищий  господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого

Т.Б.  Дроботової,

суддів :

Н.О. Волковицької, Л. І.  Рогач

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ДПІ у Київському районі м.Харкова

на  постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2006р.

у справі

№ 41/445-05

господарського суду

Харківської області

за позовом

ДПІ у Київському районі м.Харкова

до

Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, Фірми “РКП”

про

визнання угоди недійсною

за участю представників:

позивача

не з'явився  (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

відповідача

не з'явився  (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДПІ у Київському районі м.Харкова, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсною угоди, по якій укладено усний договір між  СПД фізичною особою ОСОБА_1 і фірмою “РКП” та виписані податкові накладні НОМЕР_1 від 12.10.2003р., НОМЕР_2 від 05.07.2003р., НОМЕР_3 від 29.10.2003р., НОМЕР_4 від 11.03.2003р., НОМЕР_5 від 16.01.2003р., як таку, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.01.2006р. (суддя Мінаєва О.М.) позов задоволено: визнано недійсною угоду, по якій укладено усний договір між СПД ФО ОСОБА_1 та Фірмою "РКП " та виписано податкові накладні: НОМЕР_1 від 12.10.2003р. на загальну суму 15100,00грн. (в т.ч. ПДВ -2516,66грн.), НОМЕР_2 від 05.07.2003р. на загальну суму 12000,00грн., (в т.ч. ПДВ -2000,00грн.), НОМЕР_3 від 29.10.2003р. на загальну суму 16610,20грн.(в. т.ч. ПДВ -2769,37грн.), НОМЕР_4 від 11.03.2003р. на загальну суму 5061,00грн., НОМЕР_5 від 16.01.2003р. на загальну суму 8587,04грн. (в т.ч. ПДВ -1431,17грн.) як таку, що суперечить інтересам держави та суспільства. Стягнуто з Фірми "РКП" на користь СПД ФО ОСОБА_1 кошти в сумі 57 358,24грн.; з СПД ФО ОСОБА_1 на користь державного бюджету України все одержане за угодою, а саме: дробилку, сушку полімерів, запчастини у кількості 12шт. на загальну суму 15100,00грн.; ґудзики в асортименті у кількості 52250шт., пряжка у кількості 2200шт. на загальну суму 12000,00грн.; ґудзики ф 22 у кількості 25700шт., ґудзики ф 14 у кількості 13800, пряджка у кількості 400шт. на загальну суму 16610,20грн.; ґудзики в асортименті у кількості 4217шт. на загальну суму 5061,00грн.; ґудзики в асортименті у кількості 1355шт. на загальну суму 8587,04грн.; з Фірми "РКП" в доход державного бюджету державне мито в сумі 85,00грн.; та з Фірми "РКП" на користь ДП "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00грн.

Вказане рішення набуло чинності у встановленому законодавством порядку, в зв'язку з чим видано накази на його виконання.

Стягувач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, 02.08.06р. звернувся до господарського суду Харківської області із заявою, у якій просив змінити спосіб та порядок виконання судового рішення та звернути стягнення на майно, яке належить боржнику на праві приватної власності, а саме - автомобіль Форд -Сієрра, держ. НОМЕР_6, в зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, визначене виконавчим документом, та наявне на праві приватної власності інше майно, на яке може бути звернено стягнення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2006р. (суддя Мінаєва О.М.) в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2006р. відмовлено; ухвалу мотивовано приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не доведено винятковості випадку, у зв'язку з чим можлива зміна способу та порядку виконання рішення суду, судом зазначено, що загальним порядком виконання судового рішення та здійснення виконавчого провадження передбачено першочергове звернення стягнення на належні боржнику кошти, а доказів у підтвердження відсутності грошових коштів заявником не наведено.

Постановою  Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. (судді: Філатов Ю.М.- головуючий, Івакіна В.О., Сіверін В.І.) ухвала місцевого господарського суду залишена без змін з огляду на повноту встановлення обставин справи, відповідність її висновків обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, орган державної податкової служби звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.08.2006р. та постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким звернути стягнення на майно, яке належить СПД ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме - автомобіль Форд - Сієрра держ.НОМЕР_6.

Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 50 Закону України “Про виконавче провадження”, статті 128 Господарського кодексу України, статей 38, 43, 85, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачі відзив на касаційну скаргу не надали.

Сторони не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року.

Приймаючи постанову апеляційний господарський суд України не врахував наступне.

Відповідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи  (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють  підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 ГПК України встановлено, які справи підвідомчі господарським судам.

Виходячи з положень п.п.1, 7, 9 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Вирішення спору фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відповідно до п. 1       ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду.

У відповідності до ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з викладеного та, апеляційний господарський суд повинен був  встановити правильну підсудність спору та визначити, норми яких законодавчих актів необхідно застосовувати -Господарського кодексу України чи Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, вказаного зроблено не було, що є порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі податкової інспекції ставиться питання про оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2006р., якою залишена без змін ухвала про відмову в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення. Саме ця постанова і переглядається в касаційному порядку.

Підстави  для  зміни  способу  і  порядку виконання рішення законодавцем наведені в статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до приписів названої статті господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у  виняткових  випадках залежно від обставин справи змінити  спосіб  та  порядок  виконання  рішення,  ухвали, постанови. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом,  раніш  встановленими.

Підставою  для  цього  можуть  бути конкретні обставини, пов'язані  з неможливістю виконання сторонами  рішення у строк або встановленим господарським судом способом.

Зміну способу і порядку виконання рішення господарський суд з власної ініціативи чи за заявою сторони здійснює, коли є достатньо доказів про те, що  у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені  в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим  Кодексом  та  Законом  України “Про  відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом”. Приписами даної статті передбачено, що  ухвала місцевого господарського  суду може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку, встановленому для  оскарження  судових  рішень. Оскарженню підлягають лише  ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України або Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частина третя статті 121 цього Кодексу встановлює можливість оскарження ухвали про зміну способу і порядку виконання рішення, однак оскарження ухвали про відмову у зміні способу і порядку виконання рішення цим Кодексом не передбачено.

Таким чином, апеляційним господарським судом помилково прийнято та розглянуто по суті апеляційну скаргу на ухвалу, що не підлягає оскарженню в порядку господарського судочинства.

Водночас питання про відстрочення, розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку адміністративного судочинства врегульовано статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачає оскарження будь-якої ухвали, прийнятої за наслідками розгляду питання про відстрочення, розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в тому числі й щодо відмови у задоволенні відповідної заяви.

Таким чином, неправильне застосування судами норм, що регулюють порядок здійснення судочинства за певним процесом (адміністративним чи господарським) істотно впливає на процесуальні права заявника даної касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли  суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності  з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 14.08.2006р. у справі № 41/445-05 господарського суду Харківської області скасувати.

Заяву ДПІ у Київському районі м. Харкова про зміну способу та порядку виконання судового рішення направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                                         Т. Дроботова

Судді:                                                                                                    Н. Волковицька

                                                                                          Л. Рогач