Рішення №398658

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

справа    22Ц-33366                                                     суддя    1     інстанції   Люклянчук    В . Ф .

категорія                                        -                                                        суддя-доповідач    Яресько    А..В.

        УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року, грудня місяця, 12-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яреська А.В., суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А., при секретарі Дорошенко Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 28 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

встановила:

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати оскаржуване ним рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене із порушеннями матеріального та процесуального законодавства, надавши строк для примирення. Оскаржуваним апелянтом рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 28 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2. було задоволено, шлюб розірвано. На обґрунтування заявлених у апеляційній скарзі вимог апелянт вказує на те, що місцевий суд не повно та не об'єктивно дослідне доводи по справі, не прийняв заходів для примирення подружжя, не врахував факту наявності у сторін неповнолітньої дитини, чиїм інтересам на його думку, суперечить розірвання шлюбу.

Позивачка апеляційну скаргу не визнала, надала суду письмову заяву, у якій просила залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Статтею 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між: тим, як вбачається з рішення та матеріалів справи, судом першої інстанції зазначені вимоги закону не були дотримані належним чином. Так, подавши позов до суду 05.09.2006 року ОСОБА_2. просила розірвати шлюб без надання строку на примирення, посилаючись на неможливість примирення та вказуючи на те, що вони припинили шлюбні стосунки з 1996 року, що її чоловік ОСОБА_1 нібито мешкає із іншою жінкою у місті Луганську, до позовної заяви було долучено оригінал свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження спільної дитини - ОСОБА_3, інших доказів позивачкою на підтвердження позовних вимог не було надано. Під час попереднього розгляду справи (а. с. 8) позивачка повідомила суд про те, що більше доказів надавати не буде.

Суд не роз'яснив сторонам належним чином вимоги ст. 131 ЦПК, не виконав сам   положення   цього   процесуального   закону,   відповідно   до   якого   сторони  зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений  судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів, при цьому докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин,

Як вбачається з протоколу судового засідання під час розгляду справи інших доказів на підтвердження своїх доводів позивачка суду не надала, на задоволенні позовних вимог наполягала, додатково повідомила про те, що в неї нібито самої утворилася інша сім'я. Відповідач проти розірвання шлюбу заперечував, позов не визнав, повідомив, що мешкає разом з позивачкою, часто буває у відрядженнях, заперечував що шлюб розпався з 1996 року, вказував на розірвання стосунків лише в останній час, проте вказував на те, що шлюб ще можна зберегти, просив надати строк для примирення.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції суд вказував на те, що ніхто не заперечує факт припинення стосунків на момент розгляду справи, що у позивачки склалася інша сім'я - проте, зазначені доводи були відсутні у позовній заяві, доводи позивачки про припинення шлюбних відносин з 1996 року не перевірялися, суд не з'ясовував фактичне місце проживання сторін, дитини, хоча на це посилалася позивачка як на доказ. Судом першої інстанції не було виконано вимоги ст. 111 -112 СК, не вжито заходів щодо примирення подружжя, не обговорено питання з яких причин суд не зробив цього, судом фактично не убло перевірено доводи сторін, не з'ясовано фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, інші обставини життя подружжя. Висновки суду про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та що інтереси неповнолітньої дитини не постраждають не є належним чином мотивованими, з матеріалів справи не видно на чому саме вони ґрунтуються. Суд не звернув уваги і на те, що спільна дитина сторін ОСОБА_3, тобто досягла віку, щоби висловити свою думку при вирішенні питань, що стосуються її життя, висновок суду про те, що інтереси неповнолітньої дитини не постраждають, зроблений без належного дослідження цього питання та процесуального оформлення. Між тим, ст. 171 СК передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

Оскільки колегією суддів встановлено наявність підстав, передбачених п.п, 1, 2, 3, 4 частини 1 ст. 309, п. 4 частини 1 ст. 311 ЦПК, то рішення суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд, аналіз обґрунтованості інших доводів апеляційної скарги є передчасним, питання щодо необхідності надання строку для примирення, як і інші доводи скарги можуть бути предметом обговорення під час розгляду справи у суді першої інстанції.

На підставі викладеного вище та керуючись п. п. 1, 2, 3, 4 частини 1 ст. 309, п. 4 частини 1 ст. 311 ЦПК, п. 5 ч. 1 307, п. 4 ч. 1 309, п. п. 4, 5 ст. 311, 315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 28 вересня 2006

року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про  розірвання  шлюбу скасувати  і направити справу на новий розгляд.

Ухвала набирає чинності негайно, проте її може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного суду України, починаючи з дня набрання нею законної сили.