Рішення №400844

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 310



ПОСТАНОВА


Іменем України

19.12.2006

Справа №2-10/18984-2006А


За позовом – Керченського ВП ВКГ, м. Керч, (АР Крим, 98303, м. Керч, вул. Години, 2В)

До – Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби АР Крим, м. Сімферополь, (АР Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 81)

Зацікавлена особа – Управління Пенсійного фонду України у м. Керчи, м. Керч, (АР Крим, 98329, м. Керч, шосе Героїв Сталінграду, 60/1)

про відміну постанови

Суддя С.Я. Тітков


За участю представників:


Від позивача – не зявився

Від відповідача – Дума Н.Г. – головний державний виконавець, довіреність № 03-12/777 від 11.07.2006 р.

Суть справи: Розглядається позов про відміну постанови відповідача від 20.10.2006 р. про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги Управління ПФУ в м. Керчі № Ю-130/5-с від 21.08.2006 р.

Позивач вимоги суду, викладені в ухвалі від 05.12.2006 р. не виконав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позов і просить у задоволенні адміністративної позовної заяви відмовити, а провадження по справі закрити.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд -

В с т а н о в и в :


18.09.2006 р. Управління ПФУ в м. Керчі звернулось у відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби АР Крим з заявою про прийняття до виконання вимоги від 21.08.2006 р. № Ю-130/5-с про стягнення з Керченського ВП ВКГ недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 11319,93 грн.

20.10.2006 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби в АР Крим Ткаченко Б.В. виконавче провадження відкрите.

Оспорюючи правомірність прийняття вимоги Управління ПФУ у м. Керчи до виконання, позивач посилається на те, що цей документ (вимога) не підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, тому що не значиться у переліку виконавчих документів, вказаних в ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач затверджує, що вимога Управління ПФУ в м. Керчи прийнята до виконання на підставі п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого до переліку виконавчих документів віднесені рішення інших органів державної влади у випадках, якщо законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу», п. п. 3 і 4 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відповідно з якими вимога теріторіальних органів ПФУ про сплату недоїмки являється виконавчим документом і виконується державної виконавчої службой в порядку, встановленому законом.

Крім того, в даний час виконавче провадження № 4192 закінчено і вимога № Ю-130/5-с від 21.08.2006 р. постановою Головного виконавця Ткаченко Б.В. від 04.12.2006 р. повернуто стягувачу без виконання у звязку з відсутністю грошових коштів у боржника.

При цьому відповідач враховує, що позов даної категорії господарським судам України не підвідомчен, оскільки в порядку ст. 181 КАС України розглядаються позови на рішення, дії чи бездіяльність держвиконавця але іншої посадової особи. Скарги же на рішення, дії чи бездіялність посадових осіб підвдомчи загальним судам.

Позовна заява в порядку ст. 181 КАС України може бути подано до суду в 10-денний термін з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Позивачем цей строк пропущено, тому що оскаржуєма постанова винесена 20.10.2006 р., одержавна позивачем 25.10.2006 р., а позов предявлений тільки 01.12.2006 р.

Позов не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Сторонами в судовому процесі згідно ст. ст. 1, 2, 21 ГПК України, п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України можуть бути тільки юридичні і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Позов пред’явлений до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби АР Крим, який являється структурним підрозділом Державної виконавчої служби АР Крим.

Однак Державна виконавча служба в АР Крим позовні вимоги, пред’явлені до її відділу розглянула як пред’явлені до неї, представила відзив на позов, направило свого представника у судове засідання, в якому він брав участь і підтримував заперечення проти позову.

При таких обставинах суд вважає можливим залучити в порядку п. 3 ст. 52 КАС України до участі в справі у якості другого відповідача Державну виконавчу службу АР Крим.

Ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження і особи, які залучаються к проведенню виконавчих дій, мають право звернутися з позовом, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю держвиконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їх права, свободи або інтереси, а також якщо законом не встановлен інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Системний аналіз відповідних норм цівільного, господарського, адміністративного процесуального законодавства дозволяє зробити висновок про те, що законотворець у якості осіб, відповідних за порушення, допущені при виконанні судових рішень, розглядає як безпосередньо самих державних виконавців, так і органи Державної виконавчої служби.

Враховуючи, що предметом даного позову являється спор про можливість предявлення і прийняття до виконання органами ДВС вимог теріторіальних управлінь ПФУ про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків, суд вважає, що позов, предявлений до Державної виконавчої служби АР Крим, предўявлений до належного відповідача і підвідомчен господарському суду АР Крим.

В даний час порядок стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування регулюється рядом нормативних актів, в тому числі Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р.

Вказані нормативні акти передбачають можливість стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків за рахунок активів боржника податковими органами, у судовому порядку, шляхом безпосереднього звернення до органів державної виконавчої служби.

Виходячи з принципу диспозитивності вибору способу захисту належить особі, чії права і охоронні законом інтереси порушені.

Згідно пунктів 3, 4 ст. 106 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 р. вимога про сплату недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування являється виконавчим документом і може бути пред’явлено в установлених законом випадках у підрозділі державної виконавчої служби, яке повинно бути прийнято і виконано у встановленому законом порядку.

При цьому повинні бути дотримані вимоги, передбачені абзацем 8 п. 3 ст. 106 Закону.

Однак, позивач не посилається на порушення Управлінням ПФУ в м. Керчи витмог абзацу 8 п. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV при пред’явленні вимоги № Ю-130/5-с до виконання.

Оскільки Пенсійний фонд України відноситься до органів державної влади і відповідно з законом виконання вимог його територіальних управлінь про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків покладено у тому числі і на державну виконавчу службу, слід визнати, що ці вимоги підпадають під дію п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”.

Отже постанова відповідача від 20.10.2006 р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги Управління ПФУ в м. Керчі № Ю-130/5-с являється законною і обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 157-165, 167, 181 КАС України, суд –




ПОСТАНОВИВ:


1.          Залучити до участі в справі у якості другого відповідача Державну виконавчу службу АР Крим.

2.          Провадження по справі у відношенні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби АР Крим припинити.

В позові відмовити.


Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Тітков С.Я