Рішення №401502

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України


31.01.07 р.                     Справа № 1/394                               

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк


до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод”, м. Єнакієве


про стягнення 36 826,56 грн.

Суддя Азарова З. П.

При секретарі судового засідання: Розум А.С.

Представники :

Від позивача – Ширяева О.О. – представ. за дов.

Від відповідача – Сагін М.В. – представ. за дов.


СУТЬ СПРАВИ:


В судових засіданнях 17.01.07 року, 24.01.2007 року оголошени перерви для надання додаткових доказів.

          

Державне підприємство “Донецька залізниця” пред’явив позов до Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод”, м. Єнакієве про стягнення 36 826,56 грн. за зберігання вантажу.

В обґрунтування позову позивач посилається на розрахунок суми позову, копії накопичувальних карток №06021150602118, копії актів про затримку вагонів №314 від 25.01.2006 року, копію рахунку-фактури №16 від 06.03.2006 року, копію претензії №223/6 від 22.03.2006 року, копію договору №7/139 від 13.10.2004 року. .

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність вини у затримкі вагонів. Умовами договору №7/139 від 13.10.2004 року передбачено, що на експлуатаційних залізничних коліях визначені колії, на які подаються вагони. В період затримки вагонів окремі колії були вільні і залізниця могла подавати вагони.


Позивач не доказав, що вантажі були затримані з вини заводу.


В судовому засіданні було оголошено перерву для надання додаткових доказів.


В наступному засіданні позивач надав пояснення, а відповідач додаткові докази та клопотання про застосування строків позовної давності.


Позивач заявив клопотання про відновлення строку позовної давності, посилаючись на ту обставину, що він вважав загальний строк позовної давності у три роки.


Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши представників сторін, господарським судом встановлено, що 13.10.2004 року між сторонами укладений договір №7/139 на експлуатацію залізничної під’їзної колії відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод” при ст. Єнакієве Донецької залізниці, згідно з яким сторони визначили на які колії подаються вагони, порядок їх подачі та повернення, строк знаходження вагонів на під”уїзних коліях.


У січні 2006 року на станцію Єнакієве прибували вагони з вантажем для Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод”, але вони були затримані на підходах до вказаної станції, а саме: на станції Вуглегорська, Красний Лиман з причини не прийняття їх одержувачем через зайнятість фронтів вивантаження.


          На підставі ст. 46 Статуту залізниць України, р.7 “Правил зберігання вантажів” станцією Єнакієве було нараховано збір за зберігання вантажів у сумі 30 688,80 грн. (без податку на додану вартість) по накопичувальним карткам форми ФДУ-92 №0602115-0602118 та згідно до актів про затримку вагонів форми ГУ-23А №314 від 25.01.2006 року, №66 від 26.01.06 року складених по станціях Красний Лиман, Вуглегорськ Державного підприємства “Донецька залізниця”. Тому він заявив позов, який задоволенню не підлягає з наступних підстав.


          Відповідно статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.


          Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.


          Відповідно до п.3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин , що залежать від одержувача.

          Згідно п.8 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.


Позивачем в обґрунтування позовних вимог надані акти форми ГУ – 23А, складених на станціях в односторонньому порядку.


Відповідач до накопичувальних карток зробив оговірки, не погодившись з нарахуванням плати за користування вагонами.


Згідно ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24 години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24 години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена Тарифом.


Згідно п.2.1 розділу 2 Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. №551, після закінчення терміну безоплатного зберігання до моменту вивезення вантажів вантажоодержувачами (експедиторами), справляється збір за кожну добу у розмірі 1,5грн. за 1 тону.


          Відповідно п.8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї …), при цьому термін безоплатного зберігання при затримці обчислюється з моменту затримки.


           За умовами п.2.3 розділу 2 Тарифного керівництва №1 за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24 години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.


Державне підприємство „Донецька залізниця” заявила позов про стягнення збору за зберігання.


Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог Законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою.


Згідно ст. 315 Господарського кодексу України такий строк встановлений скорочений у 6 місяців. Господарський кодекс є спеціальним нормативним актом, який регулює господарські взаємовідносини між субєктами господарювання. Стаття 137 Статуту Зализниць також встановлює, що позови залізниць, що випливають із Статуту, можуть бути подані протягом 6 місяців.


Позивач звернувся з позовом 18.12.2006р. про стягнення збору за зберігання вантажів у січні 2006р., тобто за межами встановленого строку.


Сплив позовної давності є підставою для відмови від задоволення позову.


Клопотання позивача про відновлення пропущенного строку їм не обгрунтовано, тому задоволенню не підлягає.


Керуючись ст.ст. 33, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -


В И Р І Ш И В :



Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» м. Єнакієве про стягнення збіру у сумі 36 826, 56 грн. за зберігання вантажу.


          Рішення оголошено в засіданні та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.


Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили


          


Суддя Азарова З.П.