Рішення №404074

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року                                                м. Київ                                                              

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду України в складі:

головуючого: судді       Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Маринчак Н.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі: Мельник І.М.

         

               з участю представників:

Генеральної прокуратури України - Мірошниченка В.В.,

Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області - Вербицького Д.В.,

Кремінської міської ради - Дмітрієва М.М.

відповідача Сидоренка М.С. та його представника Дубровіна А.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Лисичансько - Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора й Державного управління екології та природних ресурсів в Луганській області на постанову господарського суду Луганської області від 17 жовтня 2005 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2006 року, у справі за позовом Лисичансько - Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Державного управління екології та природних ресурсів в Луганській області до Кремінської міської ради Луганської області та виконавчого комітету Кремінської міської ради в Луганській області, третя особа: приватний підприємець - ОСОБА_1, про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

       Прокурор звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кремінської міської ради НОМЕР_2 «Про надання дозволу на проведення робіт по оформленню документації, що посвідчує право на земельні ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.» в частині надання ОСОБА_4. такого дозволу,  та про визнання недійсним рішення Кремінської міської ради НОМЕР_1 «Про передачу в оренду земельної ділянки для утримання нерухомого майна ОСОБА_1».

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що приватний підприємець ОСОБА_1 є первинним землекористувачем земельної ділянки і повинен був оформлювати прект відведення, а не технічну документацію, тому другий відповідач-виконавчий комітет Кремінської міської ради перевищив свої повноваження при прийнятті оспорюваного рішення.

Постановою господарського суду Луганської області від 17 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2006 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі Лисичансько - Рубіжанський міжрайонний природоохоронний прокурор просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 17.10.2005 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 року як такі, що прийняті з порушенням матеріальних та процесуальних норм, Державного управління екології та природних ресурсів в Луганській област направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Державне управління екології та природних ресурсів в Луганській області просить зазначені вище судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу Кремінська міська рада просить відмовити в  задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення  залишити в силі.

У запереченнях на касаційну скаргу приватний підприємець ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення  без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин  у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга Державного управління екології та природних ресурсів в Луганській області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій відмову в задоволенні позову  мотивували тим, що за договором купівлі-продажу від 10.02.2004 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5.  9/100 часток будівель (будівлю пилорами) , які знаходяться на земельній ділянці в м. Кремінна по АДРЕСА_1, що вулиця АДРЕСА_2 в м. Кремінна не входить до зон санітарної зони, тому дій Кремінської міської ради  та  виконавчого комітету про надання ОСОБА_1 в оренду  земельної ділянки  для утримання пилорами є правомірними. Також суд послався  те, що границі гідрозаказника «Кремінські каптажі» не встановлені і тому він  критично оцінює акт Кремінської державної екологічної інспекції від 11.04.2005р.

Однак, з такими  висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна виходячи з наступного.

Рішенням 25 сесії 4-го  скликання Кремінської міської ради НОМЕР_1  надано ОСОБА_1. в оренду земельну ділянку площею 0,2157га для підприємницької діяльності - утримання пилорами  в м. Кремінна по АДРЕСА_1. Між виконавчим комітетом Кремінської міської ради в особі міського голови та  ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на п'ять років (т.1, а.с.12,29-33).

Однак, з нотаріально посвідченого 10.02.2004 р. договору купівлі-продажу (т.1, а.с.59) вбачається, що ОСОБА_1 купив у ОСОБА_5. 9/100 частин будівель, розташованих в м.Кремінна Луганської області  АДРЕСА_1, , а саме купив дощату будівлю пилорами загальною площею 55,9 кв. м.

 Разом з тим суд не зясував, до якої категорії будівель відноситься куплена ОСОБА_1 дощата споруда, тобто, чи не є ця споруда тимчасовою будівлею.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір, зокрема,   щодо правомірності рішення виконкому Кремінської міської ради НОМЕР_2 про надання  дозволу ОСОБА_1 на  проведення робіт по оформленню документації, що засвідчує право оренди  земельної ділянки площею 0,1712га в в м. Кремінна по  АДРЕСА_1, тобто, без оформлення проекту  відведення цієї ділянки.

Мотивуючи свої висновки щодо законності зазначеного вище  рішення виконкому Кремінської міської ради, суд апеляційної інстанції зазначає, що лише у разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення, при цьому керується ч. 5 ст.16 Закон України „Про оренду" та ч.3 ст.124 Земельного кодексу України.

Однак, з такими доводами апеляційного суду, що порушують норми матеріального права, погодитись не можна, оскільки згідно ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду» передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Отже, згідно закону  передача земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розробки проекту її відведення за умови, якщо її межі визначено в натурі на місцевості.

Так як судами попередніх інстанцій не досліджувалось,  чи були встановлені межі спірної земельної ділянки в натурі на місцевості, тому висновок господарського суду про  відсутність законних підстав у ОСОБА_1 для розроблення проекту відведення  є  необґрунтованим.

Також між сторонами виник спір   щодо правомірності рішення Кремінської міської ради від 20.04.2005 року про  передачу приватному підприємцю ОСОБА_1. в оренду  спірної земельної ділянки для утримання пилорами, а саме спір стосується того, відноситься спірна  земельна ділянка до земель міської ради чи до земель гідрозаказника «Кремінські каптажі».

За твердженнями прокурора зазначена вище спірна земельна ділянка, яка надана міською радою приватному підприємцю в оренду для утримання пилорами, розташована на території гідрозаказника «Кремінські каптажі» й утримання пилорам на території  гідрозаказника суперечить вимогам чинного природоохоронного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луганської обласної ради від 17 березня 1994 року затверджений перелік нових заповідних територій, у тому числі гідрологічного заказника «Кремніські каптажі»; у додатку до цього рішення зазаначено, що даний заказник розташований у Кремінському районі, на землях колгоспу 13 років Жовтня,  Кремінської міської ради та Кремінського державного лісогосподарського господарства.

За твердженням міської ради, спірна земельна ділянка не відноситься до охоронних земель гідрозаказника «Кремінські каптажі».

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико - культурного призначення, лісогосподарського призначення, землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень; зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органам місцевого самоврідуваня, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилученя (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного та історико - культурного призначення.

Судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином і достовірно не встановлено, до якої категорії земель відноситься спірна земельна ділянка, чи відбулася зміна її цільового призначення, якщо відбулася, то з якого моменту.

Слід також зазначити, що господарські суди мотивували свої висновки про правомірність оскаржуваних рішень Кремінської міської ради  з приводу спірної земельної ділянки тим, що фактично границі гідрологічного заказника «Кремніські каптажі  не встановлені і в натурі не винесені.

Однак,  такі висновки суду є передчасними,  оскільки господарським судом не досліджувалась документація Державного земельного кадастру щодо правового режиму спірної земельної ділянки

Згідно Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15, документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно - сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів. 

Отже, категорія спірної земельної ділянки впливає на правовий режим її використання й відповідно визначення судом категорії спірної землі  впливатиме і на правильність вирішення судом  спору по даній справі.

Не можна погодитися з доводами судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог  прокурора з мотивів відсутності інформації про дату прийняття Положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Кремінські каптажі», оскільки цими судами не було дано належної оцінки наявному в матеріалах справи Положенню про гідрологічний заказник місцевого значення «Кремінські каптажі», затвердженого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища згідно з рішенням Луганської обласної ради від 17.03.1994 року. Також судами не встановлено,  чи визнано це Положення недійсним через відсутність дати, чи воно дійсне і діє з моменту його прйняття.

Згідно Закону України «Про природно - заповідний фонд України» до природно- заповідного фонду України належать,зокрема, і  гідрологічні заказники. Статтею 26 вказаного Закону встановлено, що на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Однак, судами попередніх інстанцій не враховані положення Законів України «Про екологічну експертизу» та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,  належним чином не встановлено зміст підприємницької діяльності ОСОБА_1 і вплив вказаної діяльності на земельну ділянку в м. Кремінна,АДРЕСА_1, що також перешкоджає встановленню істини по справі.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин по справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам закону вищезазначені судові рішення не відповідають.

Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має повноважень досліджувати докази, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин  колегія суддів дійшла висновку, що  рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа  направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Лисичансько - Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити повністю.

Касаційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів в Луганській області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Луганської області від 17 жовтня 2005 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: