Рішення №405449

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року                                                                            м. Київ

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Горбатюка С.А., Лиски Т.О., Сороки М.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою приватного підприємства „Гурман” на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 5 вересня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року у справі №А-14/255-10/174 за позовом  приватного підприємства (ПП) „Гурман” до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Анвіро-Агрос”, приватного підприємця ОСОБА_1, Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради, третя особа без самостійних вимог ВАТ „Івано-Франківськоблагропостач” про визнання нечинними рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №НОМЕР_2., рішення Крихівецької сільської ради від 29.05.2003р. та укладених на їх підставі договорів оренди землі, -

встановила:

В липні 2005 року ПП „Гурман” звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому вказувало, що згідно із договором купівлі-продажу від 22.06.2000 р. ним було придбано у ВАТ „Івано-Франківськоблагропостач” адміністративно-побутові та складські приміщення по АДРЕСА_1. Разом із придбаним майном до ПП „Гурман” перейшло право користування земельною ділянкою за вказаною адресою площею 3,0 га.

16.01.2002 р. здійснено державну реєстрацію договору оренди від 04.12.2001 р. вказаної земельної ділянки строком на один рік, укладеного на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №НОМЕР_1

Проте, рішенням №НОМЕР_2. виконавчий комітет Івано-Франківської міськради за згодою ВАТ „Івано-Франківськоблагропостач” вилучив частину спірної земельної ділянки у розмірі 0,3724 га на користь ТОВ „Анвіро-Агрос” у зв'язку з придбанням останнім у ВАТ „Івано-Франківськоблагропостач” майна автостоянки. Цим же рішенням затверджено проект відведення зазначеної земельної ділянки ТОВ „Анвіро-Агрос” з передачею її в оренду терміном на три роки. Зобов'язано ТОВ „Анвіро-Агрос” укласти договір оренди, який було укладено 04.12.2002 р. та зареєстровано 07.03.2003 р.

Між тим, 13.12.2002 р. Крихівецькою сільською радою Івано-Франківської області прийнято рішення, яким у зв'язку із закінченням терміну дії договору на право тимчасового користування землею, вирішено передати ПП «Гурман» в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 2,6276 га терміном на один рік для комерційного використання.

29.12.2002 р. між Крихівецькою сільською радою та позивачем укладено договір оренди стосовно зазначеної земельної ділянки площею 2,6276 га терміном на один рік.

31.03.2003 р. ТОВ „Анвіро-Агрос” та ПП ОСОБА_1. уклали договір купівлі-продажу, згідно якого до останньої перейшло у власність майно автостоянки, у зв'язку з чим та згідно рішення виконкому Івано-Франківської міськради від 21.11.2003 р. №НОМЕР_3 дію зазначеного вище договору оренди від 04.12.2002 р. припинено шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Позивач вважав вказані дії порушенням прав землекористувача. Вказував, що договір тимчасового користування (в тому числі на правах оренди) земельної ділянки площею 3,0 га, укладений  ним 04.12.2001 р. із Івано-Франківською міськрадою є пролонгованим в силу ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 260 ЦК УРСР. Тому надання земельної ділянки у користування чи оренду іншим суб'єктам без його згоди позивач вважав порушенням законних прав та охоронюваних законом його інтересів, як законного землекористувача.

Просив суд визнати нечинним п.3 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №НОМЕР_2., п.1 рішення Крихівецької сільської ради від 29.05.2003 р., визнати недійсними договір оренди землі від 04.12.2002 р., укладений між виконкомом Івано-Франківської міськради та ТОВ „Анвіро-Агрос”, договір оренди від 01.06.2003 р., укладений між Крихівецькою сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1., зобов'язавши останню усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,3724 га по АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську шляхом демонтажу вартового приміщення.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 5 вересня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року, в задоволенні позовних вимог ПП „Гурман” відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України  з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вказані рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України, підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, а апеляційний суд погодився з ним, про те, що посилання позивача на пролонгацію договору оренди земельної ділянки, яка відбулася в силу ст. 260 ЦК УРСР, не заслуговують на увагу, оскільки статтею 2 ЦК УРСР встановлено, що земельні відносини регулюються земельним законодавством, а відповідно до Земельного кодексу України - Закон України «Про оренду землі» є спеціальним законом, що регулює відносини щодо оренди землі, а тому в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закон України «Про оренду землі», якими не передбачено автоматичної пролонгації даної категорії договорів.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача в касаційній скарзі про те, що прийнятими спірними рішеннями порушені його права, як землекористувача. Судами досліджено та встановлено, що оспорювані позивачем рішення і договори набрали чинності після припинення дії договору оренди, укладеного ним 04.12.2001 р. і зареєстрованого 16.01.2002 р.

Інші доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та до уваги взятими бути не можуть.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та відсутні передбачені

ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити приватному підприємству „Гурман” у задоволенні його касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу приватного підприємства „Гурман” - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 5 вересня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: