Рішення №407884

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-1347/05/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2006 року                                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І.  - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гордійчук М.П.,

Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.Г.,

при секретарі Дашківській О.Є.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 08 листопада 2004 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 січня 2005 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення Сихівського районного суду міста Львова від 08 листопада 2004 року та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 січня 2005 року, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним наказу про звільнення та зобов'язання Державної податкової адміністрації у Львівській області поновити позивача на посаді помічника оперуповноваженого чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області і виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений.

Представник відповідача касаційну скаргу не визнав і просив судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працював на посаді помічника оперуповноваженого чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області.

Під час його чергування в ніч з 15 квітня на 16 квітня 2004 року невстановлені особи проникли в приміщення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області і вчинили крадіжку сейфу зі службового кабінету начальника інспекції.

За результатами службового розслідування зроблений висновок про те, що проникнення в приміщення стало можливим через грубе порушення службових обов'язків, зокрема, ОСОБА_2, яке виявилося у відсутності візуального спостереження за фасадом адміністративного приміщення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області.

Наказом Голови Державної податкової адміністрації у Львівській області від 15 червня 2004 року НОМЕР_1 позивача звільнено з займаної посади згідно пункту “є” статті 63 Положення  про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (за порушення дисципліни).

Вважаючи, що виданням наказу про звільнення суб'єкт владних повноважень порушив права та законні інтереси позивача, 18 серпня 2004 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою в суд в порядку, встановленому главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 року.

Встановлені фактичні обставини справи сторони не оспорюють.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач порушив службові обов'язки, передбачені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 та Інструкцією по організації роботи чергової частини МГВПМ Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області, тому суб'єкт владних повноважень правомірно звільнив позивача зі служби на підставі пункту “є” статті 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, через порушення дисципліни.

З такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Зі справи вбачається, що позивач працював на посаді помічника оперуповноваженого чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області, і на нього поширювався Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР, затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року, та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

Згідно з пунктом 27 Статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Вирішуючи спір суди не встановили чи відповідає рішення про звільнення вимогам приведеній нормі права.

Також  при розгляді справи суди не звернули належної уваги на доводи позивача щодо відсутності належних умов служби по охороні приміщення Городоцької МДПІ Львівської області, яке було розташоване на майдані Гайдамаків, 25 в м. Городок й не перевірили та не дали відповідну оцінку посиланням на зміну суб'єктом владних повноважень порядку охорони вказаного об'єкту.

Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права могли  призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 08 листопада 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 січня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.

Судді:

М.І. Цуркан   С.Є. Амєлін    М.П. Гордійчук   А.Ф. Загородній   М.Г. Кобилянський