Рішення №407909

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                

                                             

                                              У Х В А Л А

                               І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 25 жовтня 2006 року                                                           м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Цуркана М.І. ,

       суддів: Амєліна С.Є, Гуріна М.І., Юрченка В.В., Ліпського Д.В.

       секретар : Міненко І.М.

       за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 30 квітня 2004 року та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2004 року  по справі за її скаргою на неправомірні дії ДПІ у Франківському районі м.Львова, -

                                              В С Т А Н О В И Л А :

       

 В квітні 2004 року ОСОБА_1  звернулась до суду зі скаргою про визнання дій ДПІ Франківського району м.Львова неправомірними, щодо надання, присвоєння та скасування ідентифікаційного номера.

       

        Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 30 квітня 2004 року скаргу позивача задоволено. Зобов'язано ДПА України встановити для позивача раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів та виключити позивача з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Зобов'язати ДПІ у Франківському районі м.Львова  здійснити на одній із сторінок для особливих відміток паспорту ОСОБА_1, запис, про те, що вона має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

       Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2004 року рішення суду першої інстанції змінено. Резолютивну частину рішення викласти наступним чином : Скаргу задовольнити. Визнати відмову податкового органу неправомірною та зобов'язати ДПІ у Франківському районі м.Львова задовольнити вимоги ОСОБА_1 і внести в її паспорт відмітку про наявність в неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.      

 

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який її направив разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої та апеляційної інстанції, оскільки суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права права.

        Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

       Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач неодноразово протягом 2003 року зверталась в податкові органи з проханням про виключення її з Державного реєстру фізичних осіб, ліквідацію наданого ідентифікаційного номеру та дозволу здійснювати будь-які платежі без якого використання, що пов'язано з її релігійними переконаннями.

         Задовольняючи  вимоги позивача, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з положень ч. 2 ст. 1 Закону України « Про державний реєстр  фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», відповідно до якої передбачена  можливість ведення обліку платників податку, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, за раніше встановленими формами обліку  платників податків та інших обов'язкових платежів.

Пунктом 6 Положення «Про паспорт громадянина України» передбачає можливість внесення записів до паспорта, передбачених  цим  Положенням або законодавчими  актами України.

В ст. 1 Закону України « Про державний реєстр  фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права  здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера .

Крім того,  будь- яких  застережень щодо застосування норм закону по відношенню до осіб, яким цей номер був присвоєний  раніше, Закон не містить.

           Більше того, за змістом Закону, право платника податку обліковуватися за раніше встановленими формами обліку  пов'язано з наявністю релігійних або інших переконань у громадянина і не залежить від часу їх виникнення та бажання це право реалізувати.

          Суд першої інстанції правильно поклав зобов'язання на ДПА України встановити для позивача  раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів та виключити позивача з  «Державного реєстру фізичних осіб - платників податків» тому, що приймаючи рішення щодо  усунення порушеного права позивача, суд першої інстанції виходив з повноважень суб'єктів оскарження, порядку формування та ведення Державного реєстру, передбачених  ст.3 Закону, а саме, що він створюється Головною державною податковою інспекцією України і складається з інформаційного фонду , що міститься у базах даних Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

        Тому, суд апеляційної інстанції помилково посилається на те, що заявниця оскаржувала лише дії ДПІ у Франківському районі м.Львова і за результатами розгляду скарги дії саме цього суб'єкта оскарження повинно бути визнано неправомірним.

     

        За таких обставин, рішення суду першої інстанції змінено помилково, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів  -

                                          У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2004 року скасувати, а рішення Сихівського районного суду м.Львова від 30 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

          ГОЛОВУЮЧИЙ :                                      М.І. Цуркан

                             

                                  СУДДІ :                                      С.Є. Амєлін

                                                                                       М.І. Гурін

                                                                           В.В. Юрченко

                                                                           Д.В. Ліпський