Рішення №407923

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2006 року

        м. Київ

   

    Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.І.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Ліпського Д.В.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Мудрицькій Ю.В.,

за участю позивачаОСОБА_1, який представляє інтереси і  решти позивачів, представника відповідача (Генеральної прокуратури України) Семененка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за  позовом ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1  до Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення коштів

у с т а н о в и л а :

У червні 2005 року позивачі звернулись до суду з позовом до  Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про визнання дій посадових осіб Генеральної прокуратури України незаконними та  стягнення, завданої такими діями,  335 991,8грн. матеріальної шкоди.

Зазначали, що  колишнім головою фонду соціального захисту інвалідів війни, Збройних Сил, їх вдів «Відродження» м. Нікополя ОСОБА_5, шляхом розкрадання майна,  спричинені збитки на суму у 335 991,8грн.

Неодноразові  звернення до правоохоронних органів, у тому числі до Генеральної прокуратури України, не мали наслідком  належне розслідування кримінальної справи за наведеним фактом, а листом виконувача обов'язків Генерального прокурора України М.Гарником від 06.02.2001 року розгляд їх скарг було припинено.

Посилаючись на те, що такими  діями їх позбавлено права на отримання матеріальної допомоги від фонду - просили визнати рішення про припинення розгляду скарг незаконним, а  з Державного бюджету України стягнути заподіяну  злочином шкоду за правилами ст.ст.1174, 1177 Цивільного кодексу України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2005 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2005 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивачі, з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просять судові рішення скасувати, та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що заяви позивачів про вчинення ОСОБА_5 злочину та  скарги на необґрунтоване закриття кримінальної справи щодо останнього, неодноразово перевірялися правоохоронними органами, у тому числі Генеральною прокуратурою України.

6 лютого 2001 року виконувачем обов'язків Генерального прокурора України М.Гарником на ім'я голови Нікопольської міської ради ветеранів ОСОБА_1 надіслана відповідь про результати розгляду його повторної скарги із зазначенням, що подальший розгляд скарг (звернень) з питань необґрунтованого закриття кримінальних справ про розкрадання майна громадського фонду та стосовно ОСОБА_5 припинено.

Оскільки такі дії посадової особи оскаржені до суду лише у червні 2006 року, то суд першої інстанції, з висновком  якого обґрунтовано погодився і апеляційний суд, правильно зазначив, що позивачами пропущено строк для звернення зі скаргою, тобто строк у два місяці, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 248-5 ЦПК України 1963 року).

За  обставин, коли незаконність рішення та  завдання ним шкоди не доведені, як не доведена майнова шкода, завдана майну фізичних осіб (позивачів) внаслідок злочину, а Цивільний кодекс України, відповідно до ст.4 Прикінцевих та перехідних положень, застосовується до цивільних відносин що виникли після набрання ним чинності - суди правильно відмовили у стягненні              заявлених до відшкодування сум.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права   висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні підстав для поновлення строку  подання скарги на дії посадової особи та зводяться до розширеного тлумачення положень ч.2 ст.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки у позивачів не виникло цивільних прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання чинності Кодексом.

    За правилами  ч.1 ст.224 КАС України, якщо  суди    не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,  а  рішення - без змін.

       

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

   Касаційну скаргу ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1  залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2005 року, - без змін.

          Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.

Головуючий                                                    М.І.Цуркан

Судді:                                                               М.Г.Кобилянський

                                                                           Д.В.Ліпський

                                                                           С.Є.Амєлін

                                                                           В.В.Юрченко