Рішення №407938

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

4 жовтня 2006 року                                                                       К-6476/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого      Харченка В.В.,

суддів:                 Берднік І.С.,

Васильченко Н.В.,

Кравченко О.О.,

Матолича С.В.,

при секретарі - Білій - Грошко О.А.

сторони:

від позивача - Прудка Н.С.

від відповідача та третьої особи представники не з»явились, про час і місце касаційного розгляду повідомлені належним чином,

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства «Видавничо - поліграфічний комплекс «Запоріжжя» на рішення господарського суду Запорізької області від 21 липня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року у справі за позовом Комунального підприємства «Видавничо - поліграфічний комплекс «Запоріжжя» до Виконавчого комітету Запорізької міської Ради, за участі третьої особи на стороні відповідача - Приватного підприємства «НІ - КО»  та третьої особи на стороні позивача - Запорізької обласної Ради про визнання недійсним рішення №373/2 від 23.09.2004р. «Про передачу в оренду приватному підприємству «НІ - КО» земельної ділянки АДРЕСА_1, для розташування крамниці непродовольчих товарів»,-

встановила

Комунальне підприємство «видавничо - поліграфічний комплекс «Запоріжжя» (далі по тексту - позивач, КП «ВПК «Запоріжжя» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської Ради (далі по тексту - відповідач, Виконавчий комітет) про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету від 23 вересня 2004 року №373/2.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21 липня 2005 року  в позові КП «ВПК «Запоріжжя» відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2005 року  залишено без змін.

Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що оспорювань рішення прийняте у відповідності до встановленої законом процедури та у межах наданих повноважень та тим, що позивач добровільно відмовився від користування спірною земельною ділянкою, яка в подальшому була передана ПП «Ні - КО».

КП «ВПК «Запоріжжя», не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21 липня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року та ухвалити нове судове рішення, яким визнати нечинним (недійсним) рішення Виконавчого комітету від 23.09.2004р. №373/2.

В обґрунтування заявленого в касаційній скарзі прохання позивач стверджує, що станом на дату прийняття Виконавчим комітетом рішення про припинення комунальному підприємству права користування земельною ділянкою, була відсутня відмова землекористувача від права користування земельною ділянкою.

Виконавчим комітетом та Приватним підприємством «Ні - Ко» (далі по тексту - ПП «Ні - Ко») подано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наведено доводи в обґрунтування прохання залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Запорізькою обласною Радою подано письмове пояснення на касаційну скаргу, в якому заявлено прохання скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати нечинним (недійсним) рішення Виконавчого комітету від 23 вересня 2004 року №373/2.

В письмових поясненнях Запорізька обласна Рада, серед іншого, стверджує, що документу, який би підтверджував відмову землекористувача КП «ВПК «Запоріжжя» від земельної ділянки  площею 0, 0354га не існує, що є підставою для визнання рішення Виконавчого комітету недійсним через його невідповідність вимогам земельного законодавства.

Розглянувши доводи касаційної скарги, заперечень відповідача, ПП «НІ - КО», доводи, наведені в письмових поясненнях Запорізької обласної Ради, дослідивши матеріали справи, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено наступне.

Рішенням Виконавчого комітету від 23 вересня 2004року №373/2 «Про передачу в оренду приватному підприємству «Ні-Ко» земельної ділянки по проспекту Леніна, 52, для розташування крамниці продовольчих товарів з баром» затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,0354 га  АДРЕСА_1 приватному підприємству «НІ - КО», припинено Запорізькому державному комунальному обласному підприємству «Видавничо поліграфічний комплекс «Запоріжжя» право користування земельною ділянкою площею 0,0354 га (землі промисловості) АДРЕСА_1, раніше наданою рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 01.06.1967 року №253 та передано земельну ділянку до земель Запорізької міської Ради.

Рішенням №373/2 Виконавчий комітет передав в оренду строком на 10 років ПП «Ні - Ко» земельну ділянку площею 0,0354 га ( землі промисловості) по АДРЕСА_1 для розташування крамниці непродовольчих товарів в межах згідно з планом за рахунок Запорізької міської Ради.

Вилучена вказаним вище рішенням №373/2 земельна ділянка площею 0,0354 га була передана ПП «Ні - Ко» для розташування крамниці продовольчих товарів.

Як встановлено у справі, рішенням Запорізької міської Ради від 25.09.2002 року за №26 Виконавчому комітету, на підставі статті 140 Конституції України, пункту 7 статті 16, статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передані повноваження у сфері регулювання земельних відносин, в тому числі, надання, вилучення та передача земельних ділянок.

Позивач є правонаступником усіх прав та обов»язків Запорізького державного комунального обласного підприємства «Видавничо - поліграфічний комплекс Запоріжжя»та оформив постійне землекористування у 2004 році згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.2004 року №423/96.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, 23.04.2002 року позивач та ПП ОСОБА_1, який є засновником ПП «Ні - Ко» уклали угоду про наміри, за умовами якої домовились про будівництво в арочному переході АДРЕСА_1 двох продовольчих крамниць. Жовтнева районна адміністрація Запорізької міської Ради проти робіт, пов»язаних із проектуванням магазинів, не заперечувала.

Листом за НОМЕР_2 року ВПК «Запоріжжя» надало дозвіл на проектування та розміщення в арочному переході за адресою АДРЕСА_1 магазину промислових товарів площею 0,0294 га.

Листом за НОМЕР_1 ВПК «Запоріжжя» надало згоду на проектування двох продовольчих крамниць в арочному переході.

На час розгляду справи будівництво магазинів ПП «Ні - Ко» практично завершено.

У справі встановлено, що рішення про надання позивачу у постійне користування земельної ділянки, в тому числі, спірної ділянки, прийнято виконавчим комітетом Запорізької міської Ради пізніше, ніж третій особі ПП «Ні - Ко».

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Запорізький апеляційний господарський суд, допитавши свідка - колишнього директора КП ВПК «Запоріжжя» ОСОБА_2, який підписував листи щодо надання дозволу на розміщення продовольчих крамниць в арочному переході АДРЕСА_1, встановив, що позивач добровільно відмовився від користування спірною земельною ділянкою, яка в подальшому була передана ПП «Ні - Ко».

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач добровільно відмовився від користування спірною ділянкою, Вищий адміністративний суд України вважає обґрунтованим висновок судів про те, що оспорюване рішення №373/2 від 23 вересня 2004 року було прийнято Виконавчим комітетом в межах наданих повноважень та у відповідності до встановленої Законом процедури.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального права, а висновки, викладені у судових рішеннях, доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія Вищого адміністративного суду України

                                        УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Видавничо - поліграфічний комплекс «Запоріжжя» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21 липня 2005року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року по справі №22/132 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий                                                                        

судді: