Рішення №407971


ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД
Луганської області

91016, м.Луганськ
пл.Героїв ВВВ 3а
тел.55-17-32


ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ
СУД
Луганской области

91016, г.Луганск
пл.Героев ВОВ 3а
тел.55-17-32


П О С Т А Н О В А

Іменем України


30.01.07                                                                                 Справа № 18/611ад.



          Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, м. Луганськ


до Східноукраїнського національного університету імені Даля, м. Луганськ


про стягнення 5973,18 грн.


при секретарі Герасименко Р.В.


за участю представників сторін:

від позивача:                    Панченко А.В. за дов. від 09.01.2007;

                              Козацька Ю.О. за дов. від 09.01.2007;

від відповідача:          Мирошников В.В. за дов. від 11.01.2005;

                              Давидова О.В. за дов. від 01.01.2007.


Суть спору: позивачем заявлено вимогу про відшкодування з відповідача збитків в сумі 5973,18 грн., які заподіяні відповідачем державі неправомірною сплатою заробітної плати своєму працівнику та неправомірною сплатою внесків до державних страхових фондів.


Відповідач проти позову заперечує посилаючись на відсутність законних підстав для стягнення вказаної суми.


          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд


В С Т А Н О В И В:


          В ході проведеної позивачем ревізії встановлені факти необґрунтованого нарахування та сплати заробітної плати головному бухгалтеру відповідача та необґрунтованого нарахування та сплати внесків до державних страхових фондів.


          Ревізією встановлено, що відповідачем своєму головному бухгалтеру незаконно сплачено заробітну плату в сумі 6747,18 грн. з яких 774 грн. ним (головним бухгалтером) повернено відповідачу.


На вказану суму нараховано та сплачено внески до державних страхових фондів в загальній сумі 1849,95 грн.


Вказані факти відображені в акті ревізії від 27.03.2006 № 03-21/013, який складений позивачем та підписаний повноважними представником відповідача з зауваженнями.


На підставі акту ревізії від 27.03.2006 позивач направив відповідачу вимогу від 07.04.2005 № 03-14/2107, якою зобов’язав відповідача вжити заходів щодо відшкодування незаконних витрат в сумі 6750 грн.


Відповіддю від 11.04.2006 на вказану вимогу відповідач повідомив позивача, що з заробітної плати головного бухгалтера у квітні 2006 р. буде утримано 774 грн.


Позивач на підставі п. п. 7, 8, 10 ст. 10 та ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»заявив позов про відшкодування з відповідача збитків в сумі 5973,18 грн., які заподіяні відповідачем державі зайвою сплатою заробітної плати та внесків до державних страхових фондів.


Відповідач проти позову заперечує посилаючись на відсутність законних підстав для стягнення вказаної суми.


Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:


Заявлені позовні вимоги є безпідставними, так як позивач не вказав, за яких підстав незаконно одержані фізичною особою та державними страховими фондами грошові кошти повинні стягуватися саме з юридичної особи.


          При чому, позивач взагалі не обґрунтував, чому ці кошти повинні стягуватися до державного бюджету, а не повертатися наприклад самій юридичній особі.


          Згідно п. п. 7, 8, 9, 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право:


-          вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані і занижені валютні та інші платежі;

-          ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

-          стягувати у доход держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами і організаціями за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

-          застосовувати до підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені пунктом 7 статті 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні».


          Таким чином, Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(як і законодавство в цілому) не передбачає права контрольно-ревізійного управління стягувати в судовому порядку до державного бюджету збитки у вигляді незаконно сплаченої заробітної плати та незаконно сплачених внесків до страхових фондів.


          Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади (в тому числі і КРУ), їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.


          Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що:


-          вищевказаним Законом встановлено вичерпний перелік підстав за якими позивач може в судовому порядку ставити питання про стягнення грошових коштів з порушників закону;

-          законом не надано позивачу повноважень стягувати в судовому порядку з підприємств незаконно сплачену своїм працівникам заробітну плату та незаконно сплачені внески до страхових фондів;

-          законом взагалі не встановлено, що необґрунтовано сплачені працівникам кошти та внески до державних страхових фондів повинні стягуватися з юридичної особи до державного бюджету;

-          позивач, як орган державної влади зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;


          Таким чином, законні підстави для відшкодування з відповідача збитків в сумі 5973,18 грн. відсутні.


          За таких обставин, в позові слід відмовити за його необґрунтованістю та безпідставністю.


          Питання про розподіл державного мита не вирішується, так як позивача звільнено від його сплати.


На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд


П О С Т А Н О В И В:


1.          В позові відмовити.


30 січня 2007 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови. Постанова, оформлена відповідно до ст. 163 КАСУ, підписана 05 лютого 2007 р.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.


Сторонами по справі протягом десяти днів з 05 лютого 2007 р. може бути подана заява про апеляційне оскарження даної постанови до Луганського апеляційного господарського суду через господарський суд Луганської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.




Суддя                                                                                                      В.В. Корнієнко