Рішення №412730

 П О С Т А Н О В А           

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                                                                         

16 січня  2007 року                              м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого                                      Шицького І.Б.,

Суддів:                     Барбари В.П. ,Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф.,

                               Новікової Т.О.,Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., -

                                  

                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Барський консервний комбінат” на постанову Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 року в справі № 30/195-03-5851 за  позовом товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “ФЕБ” до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ірен-Агронатурпродукт”, комунального підприємства “Барське районне бюро технічної інвентаризації”, 3-тя особа – товариство з обмеженою відповідальністю “ВАЛВІ”, про визнання права власності, 

в с т а н о в и л а :

          У серпні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк (далі – ТОВ КБ) “ФЕБ” звернулося до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі – СТОВ) “Ірен-Агронатурпродукт”, комунального підприємства (далі – КП) “Барське районне бюро технічної інвентаризації”, 3-тя особа – товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “ВАЛВІ”, про визнання права власності на нерухоме майно, виробничі приміщення, яке розташоване за адресою: Вінницька обл., м. Бар, вул. Крісноармійська,3; с. Бар, вул. Залізнична,3; с. Ялтушков, вул. Дружби, 44, та зобов’язання КП “Барське районне бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності на це майно  за ТОВ КБ “ФЕБ”. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 24 березня 2003 року між ТОВ КБ “ФЕБ” (кредитор), СТОВ “Ірен-Агронатурпродукт” (поручитель) та ТОВ “ВАЛВІ” (позичальник) було укладено договір поруки, за яким відповідач виступив поручителем у забезпечення виконання зобов’язань ТОВ “ВАЛВІ” за кредитним договором від 6 липня 2000 року. Умовами договору поруки передбачено, що в разі невиплати позичальником заборгованості за кредитним договором поручитель бере на себе зобов’язання погасити заборгованість шляхом передачі позивачу належного йому на праві власності майна. У зв’язку з невиконанням ТОВ “ВАЛВІ” умов договору щодо погашення заборгованості, ТОВ КБ “ФЕБ” вважає, що він на підставі договору поруки та акту прийому-передачі є власником спірного майна, однак відповідач не визнає за банком такого права, а КП “Барське районне бюро технічної інвентаризації” відмовляється зареєструвати за позивачем право власності на це майно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 серпня 2003 року позов задоволено. Рішення суду мотивоване тим, що оскільки ТОВ “ВАЛВІ” не виконало своїх зобов’язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором, тому до ТОВ КБ “ФЕБ” перейшло право власності на майно поручителя СТОВ “Ірен-Агронатурпродукт”.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 14 грудня 2006 року за касаційною скаргою ВАТ “Барський консервний комбінат” порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 року. У касаційній скарзі ВАТ “Барський консервний комбінат”, посилаючись на невідповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, просило скасувати зазначену постанову та направити справу на новий розгляд до  Вищого господарського суду України.

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 24 березня 2003 року між ТОВ КБ “ФЕБ” (кредитор), СТОВ “Ірен-Агронатурпродукт” (поручитель) та ТОВ “ВАЛВІ” (позичальника) було укладено договір поруки, за яким відповідач виступив поручителем у забезпечення виконання зобов’язань ТОВ “ВАЛВІ” за кредитним договором від 6 липня 2000 року.  ТОВ “ВАЛВІ” у встановлений строк своїх зобов’язань за кредитним договором не виконало.

Відповідно до ст. 191 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, за договором поруки поручитель зобов’язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі або в частині.

В разі невиконання зобов’язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 192 ЦК УРСР).

Статтею 194 ЦК УРСР передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання.

Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов’язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

Задовольняючи позов і визнаючи за ТОВ КБ “ФЕБ” право власності на майно поручителя СТОВ “Ірен-Агронатурпродукт”, суд першої інстанції не врахував вищезазначені положення законодавства, чинного на час вирішення спору, та належним чином не встановив характер спірних правовідносин з огляду на те, що порука є одним із способів забезпечення  виконання зобов’язань і за своєю правовою природою не може бути виключною підставою для виникнення у кредитора права власності на належне поручителю майно в зв’язку з невиконанням боржником зобов’язань, забезпечених порукою.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2003 року, постановленою в справі №367/5-342  за заявою ФГ “Таврія” до ВАТ  “Барський консервний комбінат” про визнання банкрутом, визнано недійсним договір від 15 січня 2003 купівлі-продажу майнового комплексу (спірне майно в даній справі) ВАТ  “Барський консервний комбінат”, укладений останнім із ТОВ “ВАЛВІ” та утримувачем майна ТОВ “Ірен”. Зазначена ухвала залишена в силі постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 7 грудня 2004 року. Ураховуючи наведене, при новому розгляді справи суду першої інстанції  слід вирішити питання  можливого порушення прав та законних інтересів ВАТ  “Барський консервний комбінат” щодо спірного майна та залучення зазначеного товариства до участі в справі.

За таких обставин, постановлені в справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що  мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов’язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 11117-11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

постановила:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Барський консервний комбінат” задовольнити частково.

          Постанову Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 року та рішення господарського суду Одеської області від 12 серпня 2003 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                            І.Б. Шицький

Судді:                                                                     В.П. Барбара

                                                                                           В.С. Гуль

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

                                                                                           П.Ф. Карпечкін                        

                                                                                        

                                                                                                     Т.О. Новікова

 

                                                                                                     О.І. Потильчак

                                                                                                     Ф.Ф. Черногуз