Рішення №416462

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"6" грудня  2006 р.                                                          Справа №11/354-06

судова колегія у складі:

головуючого судді Бондаренко В.П., судді Лакізи В.В., судді Токара М.В.

при секретарі Саутенко К.О.

за участю представників сторін:

прокурора -Горгуль Н.В. (посв.№90 від 21.06.2006р.)

позивача -Шеміт С.І. (довіреність у справі)

відповідача -ОСОБА_1. - приватний підприємець, ОСОБА_2. (довіреність у справі)

третьої особи -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційне подання в.о. прокурора Ленінського району міста Харкова вх. НОМЕР_1 на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.06р. по справі  №11/354-06

за позовом Прокурора Ленінського району міста Харкова в інтересах держави та органу місцевого самоврядування в особі Харківської міської Ради,                  м. Харкова

3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківське міське управління земельних ресурсів, м. Харків

до  Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків

про звільнення та повернення зайнятої земельної ділянки

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області  від 09.10.2006 р. по справі № 11/354-06 (суддя Черленяк М.І.) прокурору Ленінського району міста Харкова відмовлено  у задоволенні позовних вимог про зобов'язання СПД ФО ОСОБА_1. звільнити та повернути земельну ділянку площею  0,0008га по АДРЕСА_1  в зв'язку із необґрунтованістю  позовних вимог та відсутністю підстав для їх задоволення.

Прокурор Ленінського району міста Харкова із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду  з апеляційним поданням, в якому  просить рішення господарського суду Харківської області  скасувати  та прийняти нове, яким  задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального права.

Відповідач вважає рішення місцевого господарського суду  законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційне подання прокурора Ленінського району міста Харкова без задоволення.

Третя особа -Харківське міське управління  земельних ресурсів  відзив на апеляційне подання не надало.

Судова колегія розглянула апеляційне подання, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні  представників сторін та прокурора  і встановила наступне.

Третя особа - Харківське міське управління земельних ресурсів, будучи належним чином ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2006р., повідомлена про місце та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення свого представника у судове засідання не направила, про неможливість явки в судове засідання з поважних причин не повідомила, а судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника третьої особи за наявними у справі документами

Справа слухалась на умовах перерви у судовому засіданні  з 27.11.2006 р. до 06.12.2006 р. до 17 годин.

Судова колегія дійшла висновку, що апеляційне подання прокурора Ленінського району міста Харкова  задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор Ленінського району міста Харкова звернувся  до господарського суду Харківської області  з позовом, в якому просив суд зобов'язати СПД ФО ОСОБА_1. звільнити  самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0008 га по Ав та зобов'язати СПД ФО ОСОБА_1. привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку  площею 0,0008 га по АДРЕСА_1 та повернути її за належністю Харківській міській  раді без відшкодування затрат, понесених  за час незаконного користування земельною ділянкою.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що відповідач самовільно, в порушення вимог статті 125 Земельного кодексу України зайняв земельну ділянку  для експлуатації кіоску, а відповідно  до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайнята земельна ділянка повертається  за її належністю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного використання.

Рішенням господарського суду Харківської області прокурору відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Прокурор Ленінського району міста Харкова не погодився  з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційним поданням, в якому просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням  норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач -СПД ФО ОСОБА_1. користується земельною ділянкою, на якій розміщений кіоск згідно з ордером НОМЕР_2, виданим на підставі розпорядження голови Ленінської районної ради міста Харкова № 736 від  10.09.2001 р. „Про видачу ордерів на розміщення об'єктів дрібно-роздрібної торгівлі  суб'єктами  підприємницької діяльності” (а. с. 36, 116).

Таким чином, дозвіл на право розміщення відповідачу кіоску, наданий розпорядженням голови Ленінської районної ради № 736 від 10.09.2001 р. та підтверджений ордером НОМЕР_2 виданий Управлінням споживчого ринку Виконавчого комітету Харківської міської ради, на зворотній стороні ордера вказане місцерозміщення  кіоску на земельній ділянці (а. с. 112). 

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року розпоряджаються землею  Ради народних депутатів, які в межах  своєї компетенції передають землі у власність або надають в користування.

Рішенням ХІ сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 28.05 1998 року „Про передачу виконкому повноважень по передачі, наданню, вилученню земельних ділянок”.

Виконавчі органи місцевого самоврядування, приймаючи розпорядження про надання відповідачу права на розміщення кіоску та видаючи ордер на право торгівлі із зазначенням місцерозташування кіоску на конкретній земельній ділянці, надали дозвіл  на право користування  відповідачем  земельною ділянкою, а тому твердження прокурора  та позивача про те, що відповідачем земельна ділянка зайнята  самовільно не ґрунтуються  на матеріалах справи.

Крім того, при вирішенні господарським судом Харківської області  даної справи та при прийнятті оскаржуваного рішення судом  обґрунтовано враховані наступні конституційні принципи.

Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Таким чином, стосовно користування відповідачем земельною ділянкою під кіоском діє механізм захисту, гарантований Конституцією України.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) по справі N 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року визначено, що згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституція України (стаття 13) не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю (п. 5.2. мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України).

Земельним кодексом   України в редакції від 13 березня 1992 року та від 25 жовтня 2001 року забезпечувалася можливість продовжувати     користуватися земельними   ділянками   на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового   користування.   При   цьому   в будь-якому   разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права  користування     земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу.

Така правова позиція знайшла своє закріплення в Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) по справі N 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року.

Підтвердженням того, що зміна законодавства щодо регулювання земельних відносин не призводить до зміни титулів права на землю, зокрема з ордеру на договір оренди, є також і дії Виконавчого комітету Харківської міської ради, який після набрання чинності новим Земельним кодексом України прийняв рішення № 419 від 19.05.2004 року, що стало підставою для продовження дії ордеру для відповідача.

Відповідно до п. 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на пленарному засіданні Харківської міської ради вирішувалося питання про припинення користування відповідачем земельною ділянкою під кіоском за адресою: АДРЕСА_1, яка була надана, як вище встановлено судом, відповідно до законодавства, що діяло на час надання дозволу на розміщення кіоску на земельній ділянці. Це дає підстави суду вважати, що прокурор передчасно, на підставі лише акту обстеження земельної ділянки, без проведення належної, комплексної та повної перевірки, дійшов висновку, що порушені права позивача - Харківської міської ради.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2006р. по справі №11/354 прийняте при належному з'ясування обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційне подання Прокурора Ленінського району міста Харкова задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

  

постановила:

Апеляційне подання прокурора Ленінського району міста Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2006р. по справі №11/354-06 залишити без змін.

                    Головуючий суддя                   (підпис)                              Бондаренко В.П.

             

                               Суддя                   (підпис)                             Лакіза В.В.

      Суддя                    (підпис)                             Токар М.В.