Рішення №416486

Справа »    11-883 2006 р.                             Головуючий у 1 інстанції  - Гулак Н.А.

Доповідач - Слісарчук Я.А.

УХВАЛА

Іменем України

" 26 " грудня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

засуджено за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного за новим вироком частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2005 року і до відбуття остаточно визначено 5 років позбавлення волі.

Запобіжний   захід  щодо   засудженого   залишений попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 22 лютого 2006 року.

Як визнав суд, 21 жовтня 2005 року біля 15 години ЗО хвилин ОСОБА_1 в магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить ПП ОСОБА_2 і знаходиться по АДРЕСА_1 купив пачку цигарок „Честерфілд".Під час розрахунку з продавцем він побачив місце схову грошей, а саме картонний ящик в верхній шухляді столу.В цей час у нього виник умисел на таємне викрадення грошей.Реалізуючий свій умисел засуджений скориставшись відсутністю продавця, будучи впевненим в тому, що його дії будуть не помічені, протяг праву руку через стіл, відчинив шухляду і таємно викрав з картонного ящика гроші в сумі 786 гривень.Протиправні дії ОСОБА_1 замітила продавець магазину ОСОБА_3 і зробила йому зауваження. Однак, ОСОБА_1 не припиняючи свої злочинні дії та утримуючи гроші з місця події зник, чим заподіяв ПП ОСОБА_2 матеріальну шкоду.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 справу просить переглянути, його дії перекваліфікувати на ст.185 КК України та пом'якшити покарання яке призначив місцевий суд. Вказує на те, що судом не в достатній мірі враховані обставини, що пом'якшують покарання та дані про його особу.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав необхідним вирок, щодо засудженого залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставинах зазначених у вироку, доведена об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Його посилання в апеляції на неправильну кваліфікацію, є безпідставними.

З матеріалів справи видно, що засуджений відкрито, повторно, викрав  чуже майно, а тому його дії судом вірно кваліфіковані за ст. 186 ч.2 КК України.

Викладені  в  апеляції  ОСОБА_1  доводи про призначення йому надмірно суворого покарання, не можна визнати такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи це питання, суд виходив з вимог ст.65 КК України, ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про особу засудженого обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим, після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання скоїв тяжкий злочин, хоча визнав вину, щиро розкаявся, посередньо характеризується за місцем проживання, від його діяння не наступило тяжких наслідків та має на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

Суд    призначив  йому  мінімальну  міру                                                       покарання

передбачену санкцією  ст.186 ч.2 КК України                                                        і частково

приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Підстав для пом'якшення цього покарання як про це порушується питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.365, З66 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 23 жовтня 2006 року щодо нього - без зміни.