Рішення №418831

Справа №22ц-7353/2006                                                                         Головуючий в І інстанції - Щербина 0.0.

Категорія 19/21                                                                                     Доповідач - Рудь В.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого -РудьВ.В.

суддів               - Ремеза В .А., Можелянської З.М.

при секретарі - Худолій Н. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеля­ційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді на рішення Павло­градського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.09.2006 року по справі за позо­вом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страху­вання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -

ВСТАНОВИЛА:

30.08.2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань України в М.Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду в розмірі 45000 грн. (а.с.2-3).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.09.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково та на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді стягнуто 25000 грн. страхової виплати за моральну шкоду, завдану внаслідок отримання ним виробничої травми (а.с.36-37).

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність його вимогам закону (а.с.40-42).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п.4 ч.І ст,309 ЦПК України.

Задовольняючи позов частково, суд правильно встановив, що ОСОБА_1. при виконанні тру­дових обов'язків з 02.09.1997 року по 18.12.2000 року на ДВАТ «Павлоградське енергопідприємс-тво» ВАТ «Павлоградвугілля» 30.08.2000 року отримав виробничу травму. За висновком МСЕК від 18.12.2000 року його визнано інвалідом 2 групи безстроково та встановлено 70% втрати про­фесійної працездатності. За висновком МСЕК від 19.12.2005 року ОСОБА_1. встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи (а.с.20-21).

Вказані обставини свідчать, що спірні правовідносини сторін регулюються матеріальним за­коном, який діяв на момент встановлення позивачу втрати працездатності та отримання ним в зв'язку з цим моральної шкоди, а саме на підставі ст. 12 Закону України „Про охорону праці" та п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року №472).

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається на підставі вимог п.11 Правил і не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи питання про розміри відшкодування моральної шкоди позивачу, колегія суддів виходить з дійсних обставин справи та наслідків, які наступили, і вважає можливим стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань України в м.Павлограді на користь позивача 2550 грн. на відшкодування моральної шкоди, задовольнивши його вимоги частково.

При цьому, колегія суддів вважає можливим поновити позивачеві строк на звернення до су­ду з даним позовом, оскільки він пропущений ним з поважних причин, так, як з моменту отри­мання виробничої травми і до звернення до суду з позовною заявою позивач, будучи інвалідом З групи, довгий час проходив лікування в різних лікувальних установах в зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві.

Зазначена сума підлягає стягненню з Фонду на підставі ст.2 Закону України „Про загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професій­ного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.п. 1,2 постанови Пленуму від 27.03.1992 року №6 (з послідуючими змінами та доповненнями) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про від­шкодування шкоди", оскільки в даному випадку йдеться мова не про заборгованість по відшкоду­ванню моральної шкоди, а про не використане позивачем право на відшкодування моральної шкоди в результаті отриманих травм та втрати у зв'язку з цим професійної працездатності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді задоволь­нити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.09.2006 ро­ку скасувати.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді на користь ОСОБА_1 страхову виплату за моральну шкоду в розмірі 2550 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.