Рішення №424618

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128


ПОСТАНОВА

          

08.02.07                                                                                           Справа№ 3/292-9/266


Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів,

До відповідача: Приватної агрофірми ім.. Т.Г. Шевченка, с. Дмитровичі Мостиського району Львівської області,

Про стягнення 1293,75 грн. штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

За участю представників:

Від позивача: п/к Клепу Л.Є.,

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст. 49, 51 КАС України та право відводу судді ст. 27 КАС України, секретаря судових засідань ст. 29 КАС України. Представник подав письмове клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів, до відповідача: Приватної агрофірми ім.. Т.Г. Шевченка, с. Дмитровичі Мостиського району Львівської області, про стягнення 1293,75 грн. штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Позивач, в судовому засіданні подав додаткові докази та пояснення до позовної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач,повторно повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надіслав, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи під розписку 05.10.2006р. рекомендованою поштою № 806481, та 02.11.2006р. № 884733 (оригінали поштівок в матеріалах справи).

Справа розглядається відповідно до статті 128 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з”ясувавши фактичні обставини, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" / далі по тексту –Закон № 875/ для підприємств, установ і організацій , незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Так для відповідача був встановлений норматив робочих місць для інвалідів на 2005 рік –1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, фактично працювало –0 осіб, що підтверджується Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів Форми № 10-П1 за 2005 рік, який був поданий самим відповідачем позивачу 20.01.2006р. (головним бухгалтером відповідача Гусак М.В.), зазначений Звіт Форми № 10-П1 підписано керівником підприємства та засвідчено печаткою (оригінал оглянуто в судовому засіданні –копія у справі).

На підставі поданого Звіту Форми № 10-П1, середньорічна заробітна плата у відповідача за 2005р. складала 1293 грн. 75 коп. (20700,00 : 16 = 1293,75). Норматив встановлених робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідача за 2005р. –1 особа, зайнято робочих місць –0, відтак сума коштів, яка належить до сплати за не працевлаштування інвалідів становить 1293 грн. 75 коп. ( 1293,75 х 1 = 1293,75 грн.), що підтверджується Розрахунком заборгованості за 2005р., Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів Форми № 10-П1 за 2005 рік, довідкою Мостиського районного центру зайнятості від 16.10.2006р. № 662/03.

Відповідно до вимог ст.20 Закону України „Про основи соціальної захишеності інвалідів в Україні" позивачем нараховано підприємству господарські санкції в сумі 1293,75 грн.

Дана заборгованість відповідачем не сплачена в добровільному порядку, що стало підставою для звернення Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в господарський суд Львівської області з позовною заявою.

Статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства ( об'єднання) , установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих менша , ніж установлено нормативом сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні) , в установі , організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Матеріалами справи, а саме: Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р.Форми № 10-ПІ, який затверджено наказом Держкомстату України від 10.01.2002р. № 49, відповідачем не було створено робочі місця для 1 інваліда, з встановлених нормативом –1 особа. Зазначені Звіти форми № 10-ПІ складаються та подаються, щорічно до 1 лютого, наступного після звітного періоду,підприємствами (об”єднаннями), установами та організаціями та їх відокремленими підрозділами незалежно від форм власності і організаційно-правових форм господарювання за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Відсутність у відповідача прибутку не може бути підставою звільнення від сплати штрафних санкцій, нарахованих позивачем у відповідності до ст.20 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Крім того, статтею 20 цього Закону не передбачено, що якщо підприємство у 2005 році працювало збитково, воно звільняється від сплати штрафних санкцій. Зазначене відповідає судовій практиці, зокрема, Постанові Вищого господарського суду України від 12.05.2004р. у справі 201/14-03 та Постанові Верховного Суду України від 20.07.2004р. у справі № 2-23/9789-03.

Частиною першою статті 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).

Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Частиною першою статті 18 Закону № 875 і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").

Отже, законодавство України обов'язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів поклало на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

В ході розгляду даної справи встановлено, що Відповідач не вживав заходів щодо створення робочих місць для 1 інваліда.

Відповідач не представив суду жодних доказів про те, що ним розроблялися заходи (і які саме) щодо створення робочих місць для інвалідів, не подано доказів про проведення атестаційною комісією робочих місць для інвалідів та, що визначалися робочі місця, де можливе працевлаштування інвалідів, тобто, Відповідач для створення таких робочих місць для інвалідів фактично не здійснив жодних дій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб”єкта господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб”єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Відповідно до статті 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб”єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, згідно із статтею 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб”єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб”єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані ним докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Слід також зауважити, що позивачем не пропущено строків зазначених у статті 250 ГК України.

Судові витрати з відповідача не присуджувати, так як позивач згідно статті 4 Декрету КМ України “Про державне мито” звільнений від сплати держмита при поданні позову до суду, і відповідно до статті 94 КАС України, у таких випадках держмито з відповідача не стягується.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 32, 33, 34, 35, 36, 38, 43, 49, 69, 82-85, 116-118 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовільнити повністю.

2.          Стягнути з Приватної агрофірми ім.. Т. Г. Шевченка, п. і. 81383, с. Дмитровичі Мостиського району Львівської області ( код ЄДРПОУ 05291083) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, п.і. 79000, м. Львів, пл. Маланюка, 6 ( код ЄДРПОУ 23949066) заборгованість в сумі 1293,75 грн.

3.          Виконавчий лист видати після вступу рішення у законну силу.


Постанова прийнята, складена, підписана та оголошена 16.11.2006 року.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені статтею 186 КАС України. Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 КАС України.


Суддя                                                                                                     Данко Л.С.