Рішення №428527

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді_______________________ Берещанської І.І_________________________

Суддів                                                                     Новікова Р.В.

________________________________________ Сокола B.C.______________

При секретарі                                                         Сафіній Ф.Ф.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 p., -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю і знесення самовільно збудованого об'єкту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка збудувала некапітальну споруду на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, не маючи належного дозволу та затвердженого проекту. Позивачі зазначали, що зведена відповідачкою некапітальна споруда перешкоджає їм у користуванні їхньою квартирою, оскільки розташована в безпосередньої близькості від вікна в квартиру, що створює можливість проникнення в квартиру сторонніх осіб.

Рішенням суду позов задоволено повністю. Відповідачку також зобов'язано знести огорожу, що, як зазначив суд, позбавляє їх можливості користуватися частиною прибудинкової території.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і прийняття нового рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд виходив з факту зведення відповідачкою, яка не мала належного дозволу і затвердженого проекту, некапітальної споруди на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети. Це, як вважав суд, є достатньою підставою для знесення будівли, тим більше, що вона розташована в безпосередньої близькості від вікна в квартиру позивачів, що, на його думку, створює можливість проникнення в квартиру сторонніх осіб.

Проте позивачі, всупереч положенням ч. З ст. 10, ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України не надали жодного доказу, який мав би свідчити про перешкоди, внаслідок зведення даної некапітальної споруди, в користуванні позивачами власною квартирою.

Висновок суду про можливість проникнення в квартиру сторонніх осіб, чому, на думку суду, сприяє зведена споруда, є цілковитим припущенням.

При цьому суд не звернув уваги, що в безпосередньої близькості від квартири позивачів розташована не спірна споруда, а інша будівля, яка відповідачці не належить. Це, до речі, не заперечувала в суді апеляційної інстанції і позивачка. Таким чином, судом першої інстанції порушені вимоги ч. 1 ст. 57, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, відповідно до яких доказами є лише фактичні дані і доказування не може грунтуватися на припущеннях.

До того ж, лише факт побудови відповідачкою некапітальної споруди на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, без належного дозволу та затвердженого проекту не може бути підставою для задоволення позову, з яким звернулася фізична особа, а не орган місцевого самоврядування, котрий, відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», наділяється правом представляти інтереси і приймати рішення від імені територіальної громади: власника земель, згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України.

Вказані повноваження органів виконавчої влади, відповідно до ст.ст. 1, 30, 31, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є повноваженнями, делегованими державою тільки органам місцевого самоврядування, а не будь-яким іншим особам.

У сенсі ч.ч. 1, 4, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України в разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил, збудована без належного дозволу самочинна будівля підлягає знесенню, за умови, якщо саме власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на вказане нерухоме майно.

Таких заперечень власника, оформлених відповідно до вимог процесуального законодавства, в матеріалах справи немає.

Згідно з ч. 2, ст. 31, ст. ст. 118, 119 ЦПК України позивачу надано право збільшити або зменшити розмір позовних вимог (тобто змінити або доповнити їх) тільки шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою, у формі та за змістом, що передбачені цими нормами процесуального закону.

Але позивачі з такою письмовою заявою до суду не зверталися. До суду позивачі пред'явили позов тільки про знесення будівлі, а позовну заяву про знесення огорожі не подавали.

Навпаки, у попередньому судовому засіданні позивачка заявила, що змінювати або доповнювати позовні вимоги вона не буде (л.с. 28).

Крім того, згідно зі ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

У будь-якому випадку, необхідна для доповнення позовних вимог позовна заява у формі та за змістом ст. 118, 119 ЦПК України,- в справі відсутня, що позбавляло суд розглядати питання про знесення огорожі. Пояснення ж позивачки у суді першої інстанції (л.с. 54-зв.), з урахуванням викладеного і у сенсі вимог процесуального закону, неможливо визнати зверненням до суду з додатковими позовними вимогами.

Розглянувши це питання, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, передбачений ст. 11 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, наявні матеріали справи, фактичні дані і положення процесуального і матеріального законів позбавляють суд можливості задовольнити вимоги позивачів про усунення перешкод в користуванні власністю.

За таких обставин рішення суду слід скасувати з відмовою в позові.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 319, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 р. скасувати та прийняти нове рішення.

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю повністю відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.