Рішення №428561

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Редьки А.І.

суддів

Пивовара В.Ф. і Жука В.Г.

розглянула в судовому засіданні 15 лютого 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 19 січня 2006 року, яким засуджено

                                    ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 20.09.2001 року за ч. 2 ст. 141,

ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на

чотири роки позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 186 КК України на сім років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 355 КК України на чотири роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено сім років позбавлення волі,

ОСОБА_2,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_2,

немаючого судимості,

за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 300 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4. 895 грн. на відшкодування матеріальної і 1000 грн. - моральної шкоди

            Суд визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винуватими у тому, що вони 1 листопада 2005 року у стані сп'яніння з сараю ОСОБА_4, що в АДРЕСА_1, відкрито у присутності господарки викрали домашню птицю на суму 896 грн.

11 листопада 2005 року ОСОБА_1 у стані сп'яніння АДРЕСА_2, застосовуючи до ОСОБА_5 небезпечне для життя і здоров'я потерпілого насильство, примушував його повернути ОСОБА_2 60 грн., які той залишав ОСОБА_5 на зберігання.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

            У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з направленням справи на новий судовий розгляд. Твердить, що суд неправильно застосував кримінальний закон, перекваліфікувавши злочинні дії засуджених з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 186 КК України. На думку прокурора, суд не взяв до уваги ряд доказів, які могли істотно вплинути на його висновки.     

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

            Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна грунтуються на доказах, які були належним чином досліджені, визнані достовірними і належним чином наведені у вироку. Колегія суддів з цим рішенням погоджується.

            Самі засуджені на допитах під час досудового слідства, в ході відтворення обстановки і обставин події, очних ставок, у тому числі з потерпілою, неодноразово твердили, що вони дійсно під час крадіжки домашньої птиці з сараю ОСОБА_4 були помічені господаркою, проте незважаючи на крики останньої, продовжили свої злочинні дії.

            Твердження засуджених про те, що будь-якого насильства до потерпілої вони не застосовували і розправою не погрожували, не були спростовані тими доказами, які є в матеріалах справи.

            З показань потерпілої вбачається, що у її присутності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з сараю викрадали курей і уток, коли вона почала кликати на допомогу, один з крадіїв прикрикнув на неї, і вона сховалася в будинку. При цьому, твердила вона на очній ставці з ОСОБА_2, ножем їй ніхто із засуджених не погрожував.

            Аналіз цих доказів, показань свідків ОСОБА_2, ОСОБА_2 , а також тих даних, які містяться у протоколах огляду місця події, протоколах вилучення та огляду речових доказів, дав суду підстави для обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 злочинних дій, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Винуватість ОСОБА_1 у примушуванні до виконання цивільно-правового зобов'язання, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, матеріалами справи доведена, і в касаційному поданні під сумнів не ставиться, так само, як і кваліфікація цих злочинних дій винуватого за ч. 3 ст. 355 КК України.

Покарання засудженим призначене у відповідності з вимогами закону, воно є необхідним і достатнім для їхнього виправлення і попередження нових злочинів.

            Будь-яких даних про те, що судовий розгляд справи проведено з порушенням вимог КПК України, не встановлено.

            Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

            Ураховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

            ухвалила:

            відмовити прокурору в задоволенні касаційного подання.

Судді:

Пивовар В.Ф.                                            Редька А.І.                                         Жук В.Г.