Рішення №429944

ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого - судді Зубка К.А., суддів Ремеза П.М., Лещенка P.M., при секретарі Зубріцькій І.М., за участю прокурора Чабанюк Т.В., та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Кіровограді у порядку апеляційного провадження кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2005 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1,  українець,   громадянин України,   із   середньою   технічною   освітою,   не одружений, не працює, раніше судимий: -   9.09.2004року за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, засуджений за ст. 121 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі, на підставі ст. 71  КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 9.09.2004 року і остаточно призначено покарання 6 років 2 місяці позбавлення волі,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 14 серпня 2005 року близько 1 години ночі, на узбіччі дороги Кіровоград - Олександрівка біля с В.Северинка Кіровоградського району, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних стосунків умисно наніс ОСОБА_3 не менше 13 ударів руками і ногами в голову і по тулубу, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що потягли його смерть.

Справа №11а - 1062-2006р.                                          Головуючий у І інстанції Гончар В.М.

Категорія: ст. 121 ч.2 КК України                                 Доповідач у апеляції Ремез П.М.

В апеляційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду у зв'язку з тим, що суд не правильно дав оцінку зібраним по справі доказам і безпідставно перекваліфікував дії засудженого на ст. 121 ч.2 КК України, а також необгрунтовано застосував до нього ст. 69 КК України та призначив надто м'яке покарання, яке не відповідає особі засудженого та обставинам скоєного ним злочину. При цьому зазначив, що наносячи удари у життєво-важливі органи потерпілого, в голову та по тулубу, ОСОБА_1 усвідомлював їх суспільно-небезпечний характер та небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого і допускав їх настання, крім того суд недостатньо врахував, що він раніше двічі судимий і за останній злочин судимість не знята і не погашена, злочин вчинив в період іспитового строку, не працює, зловживає спиртними напоями і злочин скоїв у стані  алкогольного сп'яніння. Просить постановити  новий вирок і призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання.

Провівши у ході апеляційного розгляду судове слідство в обсязі допиту засудженого та дослідження матеріалів справи, заслухавши у дебатах прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого та його захисника адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, зваживши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію прокурора такою, що підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

У ході судового слідства і під час апеляційного розгляду справи, засуджений ОСОБА_1 свою вину визнав частково та пояснив, що він був раніше знайомий з потерпілим ОСОБА_3 14.08.2005 року близько 1 години ночі, знаходячись біля нічного магазину в с.  В.Северинка Кіровоградського району, дізнався від ОСОБА_4, що ОСОБА_3 вимагав у останнього гроші, які начебто пропали у потерпілого. Після цього він, на узбіччі дороги у напрямку м. Кіровограда, наздогнав ОСОБА_3, з яким був у неприязних стосунках. У ході бесіди між ними почалася бійка, в результаті якої вони впали на землю. Потім до них підійшов ОСОБА_4 і намагався їх розборонити. Потерпілий став погрожувати йому розправою, тому ОСОБА_1 знову повалив його на землю, наніс значну кількість ударів ногами і руками у голову та в різні частини тіла потерпілого. Припинивши бійку він з ОСОБА_4 пішли додому. Вину визнав частково, оскільки не хотів вбивати потерпілого.

Як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_3, 14.08.2005 року їй зателефонував невідомий чоловік і повідомив, що її сина вже немає. В подальшому від працівників міліції дізналась при яких обставинах загинув її син, труп якого вона впізнала у морзі. У ході судового розгляду справи їй повністю відшкодовано заподіяні матеріальні збитки(а.с.51 т.1, 37-38 т.2).

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_4, що між засудженим і потерпілим виникла бійка, він підбіг до них і розтягнув їх, після чого забрав ОСОБА_1 і вони пішли додому. Про смерть потерпілого дізнався наступного дня, проте вказує, що намірів на вбивство ОСОБА_1 не виказував(а.с.34-35,114-115 т.1).

Вина ОСОБА_1 також підтверджується протоколом огляду місця події, у ході якого 14.08.2005 року в с. В.Северинка біля автодороги Кіровоград-Олександрівка виявлено з тілесними ушкодженнями труп ОСОБА_3(а.с.10-27 т.1); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, у ході якого засуджений показав і розповів на місці при яких обставинах він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому(а.с.254-25 6 т.1) та висновками судово-медичних експертиз(а.с.135-140,262 т.1).

За таких обставин колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєні злочину і правильно перекваліфікував його дії зі ст.115 ч.І КК України на ст. 121 ч.2 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Як у ході досудового слідства, так і у судовому засіданні ОСОБА_1    жодного    разу    не    заявляв    про    свій     намір    заподіяти    смерть потерпілому(а.с.32-33,89-90,127,129,205-206,254-256,270-271   т.1,  а.с.36-37  т.2) що також підтвердив і свідок по справі ОСОБА_4(а.с.34-35,114-115 т.1). Крім того, при заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому не застосовував ніякої зброї та іншого знаряддя злочину, спеціально призначених для цього. Також як вбачається з матеріалів справи, засуджений необдумано відносився до наслідків своїх дій, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому свідомо навіть не припускав настання смерті потерпілого, хоч за даних обставин справи міг і повинен був передбачити настання смерті потерпілого, тобто його ставлення до наслідків вчинення злочину у даному випадку характеризується необережністю.

Згідно висновку судово-медичної експертизи(а.с. 135-140 т.1), що також підтвердила у судовому засіданні і сама судово-медичний експерт Боднарова Н.Б., не встановлено коли саме настала смерть ОСОБА_3, проте встановлено, що після отриманих тілесних ушкоджень він міг нетривалий час вчиняти активні дії, і це свідчить про те, що смерть потерпілого настала не відразу після його побиття.

Будь-які інші дані, які б з достовірністю вказували на умисне позбавлення засудженим життя ОСОБА_3 та на вагомі причини для цього, в матеріалах справи також відсутні.

Тому доводи апеляції прокурора про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілого не грунтуються на матеріалах справи.

Разом з тим, призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного, який посередньо характеризується, не працює, вчинив тяжкий злочин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, у період іспитового строку, а тому безпідставно дійшов висновку про можливість призначення йому покарання за ст. 121 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією даної статті.

Таким чином апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання, особі засудженого внаслідок м'якості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362,366,372,378,379 КПК України, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Кіровоградського районного суду від 28 грудня 2005 року щодоОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 за ст. 121 ч.2 КК України покарання 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Кіровоградського районного суду від 9 вересня 2004 року, і остаточно призначити покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті цей вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.