Рішення №429945

Справа №11а - 14/2007 рік                              Головуючий у суді І інстанції Ясенова Т.І.

Категорія ст. ст. 185 ч. 1,309 ч. 2 КК             Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 січня 2006 року.     Колегія суддів судової   палати   у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської  області  у складі:

головуючого - судді Зубка К.А., суддів Лещенка P.M., Ремеза П.М., за участю прокурора Головіної Т.А., розглянула  у  відкритому   судовому  засіданні  у   м.   Кіровограді   апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Кіровограда, раніше судимий 07.08.2006 року Олександрійським міськрай-судом за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік,

засуджений: за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 4 серпня 2006 року близько 9 години в АДРЕСА_1 скоїв крадіжку майна потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 1348 грн. 50 коп., а також в тому, що 4 та 8 серпня 2006 року виготовив без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - кустарно вироблений препарат з ефедрину у кількості 0,247 гр., який зберігав при собі без мети збуту.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікації скоєного, просить пом'якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що він повністю визнав свою провину, щиро розкаявся- у скоєному, має на утриманні неповнолітню дитину та батьків - пенсіонерів, та й сам потребує лікування.

Заслухавши доповідача, вислухавши думку прокурора, яка вважає що вирок суду необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 309 КК України, що у повному обсязі підтверджується дослідженими під час судового слідства доказами, та ніким із учасників судового розгляду справи не оспорюється.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд у повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини що обтяжують та пом'якшують покарання, його особу, в тому числі і те, що він щиро розкаявся у скоєному, сприяв розкриттю злочину, хворіє на венозну недостатність 3-го ступеню, через що призначив останньому мінімальне покарання, передбачене санкціями ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 309 КК України. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв злочин під час відбування покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду від 07.08.2006 року, то суд правильно, у відповідності до ст. 71 КК України, до покарання, призначеного останньому за новим вироком, частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Тому, з урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку суду та пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2006 року стосовно нього - без зміни.