Рішення №429970

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

            Коновалова В.М.,                

суддів

            Шевченко Т.В.,  Скотаря А.М.            

                              

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 січня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня  2006 року.

         Вироком суду    

ОСОБА_1,

                                      ІНФОРМАЦІЯ_1,                                    

                              раніше судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю. 

                            

                                        ОСОБА_2

                              ІНФОРМАЦІЯ_2,

                               раніше судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

   

                Як  визнав суд,  2 жовтня 2004 року, приблизно о 16  годині, в м. Горлівка Донецької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп´яніння, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння транспортним засобом, біля будинку АДРЕСА_1, погрожуючи насильством потерпілому ОСОБА_3, яке він сприйняв як реальну загрозу своєму життю, заволоділи належним ОСОБА_4 автомобілем “ДЕО-СЕНС” державний номер НОМЕР_1 вартістю 20429 грн. 92 коп.

          Того  ж  дня, о 21 годині  на  вул. Паризької Комуни, с. Короленко,  в  м. Горлівка засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, повторно, за попередньою змовою між собою, у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння автомобілем ОСОБА_5 “БМВ” держномер НОМЕР_2 вартістю 13231 грн, із застосуванням ножа, погрожуючи йому застосуванням фізичного насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я, заволоділи зазначеним автомобілем.  

         Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2006 року апеляції захисника ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволені частково, вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 28 грудня 2005 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінено, їх дії  за епізодом протиправного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України, за епізодом протиправного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_5 -за ч. 3 ст. 289 КК України, призначено покарання: ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на 6 років з конфіскацією всього особистого майна, за ч. 3 ст. 289 КК України  у виді позбавлення волі на 8 років з конфіскацією всього майна, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ОСОБА_1 - за  ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю за ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого майна та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання - у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційних скаргах та доповненнях до них засуджені просять судові рішення щодо них змінити, вважають, що їх дії за епізодом заволодіння автомобілем ОСОБА_5 необхідно  перекваліфікувати з ч. 3 ст. 289 КК України на ч.2 ст. 289 КК України, оскільки умислу та попередньої змови на застосування фізичного насильства та загрози життю потерпілого не було, тяжких наслідків від їх дій не настало,  що на досудовому слідстві та судом не було досліджено всі обставини справи, допитані всі свідки по справі, не були задоволені їх клопотання, в тому числі на проведення почеркознавчої експертизи, оскільки у справі є протоколи, які підписані не ними, порушено їх право на ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах засуджених, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій засуджених за епізодом протиправного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_4  у касаційній скарзі не заперечується.

Посилання засуджених в їх касаційних скаргах на те, що під час протиправного заволодіння автомобілем ОСОБА_5 фізичного насильства до нього вони не застосовували і це не доведено, обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції такими, що не відповідають матеріалам справи і викликані наміром засуджених уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Так, з показань самого потерпілого, на досудовому слідстві та в суді, вбачається, що під час заволодіння транспортним засобом, засуджені діяли узгоджено, при цьому ОСОБА_2, із застосуванням ножа, вимагав його залишити автомобіль, а ОСОБА_1 вихопив в нього ключі від автомобіля, не довіряти цим показанням у колегії суддів підстав немає. Крім того, ці показання узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_2, в яких він не заперечував,  що висловлював погрози застосування насильства на адресу потерпілого, протокомами відтворення обстановки та обставин події за участю засуджених та іншими доказами.

Повно та всебічно дослідивши докази по справі, суд правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 3  ст. 289 КК України, і підстав для перекваліфікації цих дій на ч. 2  ст. 289 КК України, як про це йдеться у касаційних скаргах засуджених, не знайдено.

Призначене засудженим покарання відповідає положенням ст. 65 КК України, при його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, їх особисті дані, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і ті, на які є посилання у скаргах засуджених. Таке покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

За матеріалами справи встановлено, що засуджені, за своїми клопотаннями (а.с. 433, 441, 512), ознайомились з матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання.

Крім того, доводи засуджених про фальсифікацію матеріалів справи перевірялись судом апеляційної інстанції та визнані безпідставними.

 Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Підстав для задоволення касаційних скарг засуджених, а також для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України,  не знайдено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

                                              Судді:

   

    Коновалов В.М.              Шевченко Т.В.               Скотарь А.М.