Рішення №434931

Справа № 22-10785/2006                                                     Головуючий у 1 інстанції - Папоян В.В.

Категорія - 21                                                                                                Доповідач - Гурова О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

7 грудня 2006 року                                                                                      м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Гурової О.М., суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю. при секретарі - Миснянко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Селидове Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Селидове Донецької області звернулось до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1задоволено частково, стягнуто на його користь 17000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування просило скасувати зазначене рішення у зв'язку з тим, що згідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання" від 23.09.1999 р. всі види соціальних послуг і виплат повинні бути підтверджені висновком МСЕК. Крім того, відповідно до п.27 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію абзацу 4 ст. 1( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту „є" п.1, ч.І,ст. 21, ч.З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності".

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1, посилався на те, що позивач працював на ДВАТ „Шахта „Курахівська" підземним гірничим робітником.

9 серпня 2002 р. під час виконання трудових обов"язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого була зломана ліва ключиця. Висновками МСЕК було встановлено 5% втрати ним професійної працездатності.

20 травня 2004 р. з позивачем вдруге стався нещасний випадок, під час якого було травмоване праве око. За висновками МСЕК від 18.11.2004 року йому встановлена третя група інвалідності та 35% втрати працездатності за сукупністю нещасних випадків на виробництві. При переогляді 7 грудня 2005 р. покращень стану здоров"я позивача МСЕК не виявлено.

Враховуючи тяжкість стану здоров"я, тривалий термін лікування, необхідність додаткових зусиль для організації його життя, порушення звичайних життєвих стосунків, суд вважав за можливе стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 -17000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, що судом при розгляді даної справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на ДВАТ „Шахта „Курахівська" підземним гірничим робітником.

9 серпня 2002 р. під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого була зломана ліва ключиця. Висновками МСЕК було встановлено 5% втрати ним професійної працездатності.

20 травня 2004 р. з позивачем вдруге стався нещасний випадок, під час якого було травмоване праве око. За висновками МСЕК від 18.11.2004 року йому встановлена третя група інвалідності та 35% втрати працездатності за сукупністю нещасних випадків на виробництві. При переогляді 7 грудня 2005 р. покращень стану здоров"я позивача МСЕК не виявлено.

Відповідно до ст. 21 п.1 пл. „є" та ст. 28 Закону України „Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов»язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і передбачено ст. 1 згаданого Закону незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 p., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.

Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров»я тощо.

Ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Встановлення Законом обов»язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, суд першої інстанції урахував конкретні обставини справи, характер і ступінь моральних страждань позивача, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із травмами, постійні приступи болю, підвищену емоційну напруженість в зв"язку зі стійкими морфологічними змінами у стані здоров"я, нервово-психологічне навантаження з приводу порушення нормального укладу життя і обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове про втрату позивачем права на відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону України «„Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, а тому він не має зворотної сили.

Безпідставні й доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відділення виконавчої дирекції Фонду є неналежним відповідачем по справі, оскільки вони суперечать вимогам статей 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді:            

Головуючий