Рішення №435016

Справа № 22- 10103/2006 року                  Головуючий першої інстанції Андрюшина Л.А.

Категорія: 21                                                 Доповідач: Осипчук О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„7" грудня 2006 року                        Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Таранець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП „Донвуглереструктуризація", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди та компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 серпня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів про стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди та компенсації відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_2 посилається на не застосування судом норм ст. 46 Конституції України, ст. 173 КЗпП України, Закону України „Про охорону праці". Для перерахунку сум у відшкодування шкоди суд застосував коефіцієнти реальної заробітної плати замість коефіцієнтів росту середньої заробітної плати.

В апеляційному суді представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи скарги в повному обсязі.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 20.03.1987 року по 28.02.1997 року працював на шахті „імені Орджонікідзе", 7 квітня 1993 року з ним стався нещасний випадок на виробництві і згідно висновку МСЕК від 16.02.1995 року ОСОБА_1 була встановлена ступень втрати професійної працездатності 10% безстроково у зв'язку із травмою від 7.04.1993 року. Згідно наказу НОМЕР_1, виданого по шахті „ім.. Орджонікідзе" ОСОБА_1 призначені виплати по відшкодуванню шкоди, виходячи із середнього заробітку 33 774 778 крб.

Звернувшись з позовом до ДП „Донвуглереструктуризація", позивач вважає, що йому не доплачені суми регресу за період 1995-1997 роки у сумі 3221,25 грн., за період січень 1998 року - березень 2001 року недоплата складає 3690,96 грн., а всього: 6912,21 грн. Крім того, просить стягнути з підприємства не донараховану суму одноразової допомоги у сумі 6780,30 грн. та компенсацію за несвоєчасну сплату сум по відшкодуванню шкоди у розмірі 2199,72 грн. З відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки позивач просив суд стягнути недоплату за період з 1 квітня 2001 року по 31 травня 2004 року у сумі 4310,77 грн. , а також компенсацію у сумі 364,95 грн. і зобов'язати Фонд провадити виплати з 1.06.2004 року щомісячні виплати у розмірі 234,65 грн. з урахуванням підвищень згідно законодавства. В подальшому позивач змінив вимоги і просив стягнути з ДП „Донвуглереструктуризація" не донараховану суму одноразової допомоги у сумі 6780,30 грн., не донараховані суми відшкодування шкоди у сумі 12750,80 грн. і компенсацію. Стягнути з відділення Фонду не донараховані суми регрес них виплат за період з 1.04.2001 року по 31 січня 2005 року у розмірі 8687,41 грн. та компенсацію, зобов'язати відділення Фонду проводити виплати регресу з 1.02.2005 року, виходячи із середнього заробітку 4856,70 грн. з урахуванням підвищення згідно законодавству.

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що виплати відповідачами щомісячних сум відшкодування шкоди позивачеві, а також розмір одноразової допомоги провадилися у більшому розмірі, ніж належало йому виплачувати за законом. Оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди, то вимоги позивача про стягнення компенсації за несвоєчасну сплату цих виплат також судом не задоволені.

Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

При визначені розміру середнього заробітку для нарахування відшкодування шкоди суд керувався п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 1992 року „ 276 „Про заходи по виконанню постанови КМУ від 29.04.1992 року про підвищення соціальних гарантій для населення", згідно до якого при визначені розмірів відшкодування шкоди у випадках трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров"я , які призначатимуться після 1 травня 1992 року, середньомісячний заробіток обчислюється за три місяці, що передували каліцтву або встановленню втрати працездатності, оскільки травма мала місце 7.04.1993 року. Роблячи розрахунок середньої заробітної плати, суд взяв заробітну плату за січень, лютий, березень 1993 року з урахуванням коефіцієнтів росту тарифних ставок і окладів робітників, які прийняті шахтою „ім.. Орджонікідзе" по професії гроз, і визначився із середньою заробітною платою у розмірі 286 грн. 20 коп

Судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що виникли між сторонами, їм дана належна оцінка, суд вірно визначився з нормами матеріального права, яке регулює ці правовідносини, а саме правильно визначив заробіток позивача відповідно до постанови КМУ „Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29.04.1992 року „Про підвищення соціальних гарантій для населення" від 26.05.1992 року № 276, оскільки травма мала місце до введення в дію „Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків", затверджених постановою КМУ № 472 від 23.06.19936 року. Також судом першої інстанції вірно прийнято рішення відносно застосування відділенням виконавчої дирекції Фронду соціального страхування реального коефіцієнту при перерахунку сум щомісячних страхових виплат.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального чи матеріального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ЗОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.