Рішення №435041

Справа-22-10990-2006 p.                                                    Головуючий у 1 інстанції: Угорчук В.В.

Категорія:   21                                                                                 Доповідач : Кіянова СВ.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 грудня 2006 року                      Апеляційний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді                   Новодворської О.І..

суддів                                        Кіянової СВ., Сукманової Н.В.

при секретарі                             Стефановій І.М.

за участю відповідача               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайонного суду від 5 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2006 року звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він тривалий час працював на підземних роботах на підприємстві вугільної промисловості і отримав професійне захворювання : антрако - сілікатоз. Висновком МСЕК від 13.08.2003 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності за вказаним професійним захворюванням безстроково та надано 3 групу інвалідності. Вважає, що йому спричинено моральну шкоду, оскільки він втратив здоров"я, за наслідками свого професійного захворювання, не може виконувати роботу, яка пов"язана з фізичним навантаженням, змушений проходити лікування, він турбується за подальше своє життя, тобто порушено звичайний ритм життя і він змушений прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 05.10.2006 року вказаний позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 12000 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 288 грн. При цьому суд виходив з того, що позивач працюючи у шкідливих умовах отримав професійне захворювання антрако-слікатоз і висновком МСЕК від 13.08.2003 року йому вперше було встановлено 40% втрати професійної працездатності по вказаному професійному захворюванню безстроково і надано З групу інвалідності, в зв'язку з чим він відчуває фізичні страждання, за наслідками вказаного професійного захворювання, тобто змінилися умови його життя, чим спричинено моральну шкоду.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду і приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і в позові відмовити, оскільки судом при ухваленні судового рішення були порушені норми матеріального і процесуального права, тобто не враховано, що відповідно до ст.77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" вказані виплати зупинені, позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди , висновок МСЕК з цього приводу відсутній, не притягнуто до участі у справі підприємство, де позивач втратив здоров'я, а також пропущено 3-місячний строк для звернення до суду з вказаним позовом. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився.

Позивач також в судове засідання не з"явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині стягнення витрат на правову допомогу з наступних підстав.

При розгляді справи суд 1 інстанції встановив, що позивач дійсно працював на підприємстві вугільної промисловості тривалий час. Працюючи у шкідливих і небезпечних умовах, отримав професійне захворювання і висновком МСЕК від 13.08.2003 року йому було вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням : антрако-сілікатоз безстроково і надано 3 групу інвалідності.

При таких обставинах, суд дійшов до обгрунтованого висновку, що позивач має права на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю на підставі ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що заподіяли втрату працездатності" від 23.09.1999 року. Моральна шкода була спричинена позивачу частковою втратою працездатності, яку встановлено йому безстроково, тобто відновлення стану його здоров'я неможливо, тим, що він тривалий час проходив лікування, постійно відчуває незручності, які пов"язані з наслідками професійного захворювання, тобто змінилися умови його життя.

В даному конкретному випадку ОСОБА_2 дійсно несе фізичні страждання і розмір моральної шкоди встановлений судом 1 інстанції з урахуванням характеру і наслідків професійного захворювання, того, що він частково втратив професійну працездатність безстроково, тобто відновлення стану його здоров'я неможливо, відповідає нормам матеріального і процесуального права та не порушує принцип справедливості і розумності згідно вимог ст.41 Міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод. При цьому судом враховано, що відповідно до роз"яснення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995 року №4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Встановлений судом 1 інстанції розмір відшкодування моральної шкоди позивачу не перевищує меж, встановлених п.З ст.34 вказаного Закону і заявлених вимог, відповідає характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань. При цьому суд із засад розумності, виваженості і справедливості вважає такий розмір відшкодування моральної шкоди справедливим.

Доводи відповідача про те, що відсутній висновок МСЕК на підтвердження заподіяної моральної шкоди, суд не може прийняти до уваги, оскільки вказаний висновок є нічим іншим як одне з доказів спричинення такої шкоди.

Доводи відповідача про те, що Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" вказані виплати зупинено, суд не може прийняти до уваги, оскільки вказаний закон не має зворотної сили і не може розповсюджуватися на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, як в даному випадку, оскільки право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 13.08.2003 року.

Доводи відповідача про те, що Фонд не є належним відповідачем по справі, також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.1 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року - закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року, а як вбачається з матеріалів справи стійку втрату професійної працездатності позивачу встановлено згідно висновку МСЕК від 13.08.2003 року, з вказаного часу у нього і виникло право на відшкодування шкоди, тобто в період дії зазначеного Закону.

Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено 3-місячний строк для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди на увагу також не заслуговують, оскільки згідно п.З ч. 1 ст.268 ЦК України на такі вимоги позовна давність не розповсюджується.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із ступеня і глибини моральних страждань позивача та розміру втрати працездатності 40 % в даному конкретному випадку.

Рішення суду у наведеній частині відповідає вимогам ст.ст. 21, 28, 34 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року з наступними змінами та постановлено з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України № 1 -92004 р. від 27.01.2004 року   

При встановлені фактів і постановлені рішення судом 1 інстанції у вказаній частині не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди не має.

Між тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд першій інстанції не врахував, що відповідно до п. 1 Додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" витрати пов"язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Як вбачається з матеріалів справи (журналу судового засідання від 5.10.2006 року (а.с.29), правова допомога адвоката склала 1 год.08 хв., тому слід стягнути з відповідача на користь позивача у вказаній частині витрати в розмірі 170 грн. (150 грн. х 12 хв. : 68 хв. = 170 грн.).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд 1 інстанції при встановленні розміру витрат на правову допомогу порушив норми зазначеного закону, тому у вказаній частині рішення суду підлягає зміні на підставі п.4 ч.І ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307 ч.І п.З, 309 ч.І п. 4 313-314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську задовольнити частково.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року змінити в частині стягнення витрат на правову допомогу, в інший частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 170 (сто сімдесят) грн.00 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді :