Рішення №453999

№ 2-а-5-271/2007 року

            Центральний районний суд м. Миколаєва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М                           У К Р А Ї Н И

                                                                                                                                            

30 січня 2007 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді  Алєйнікова В.О.

при секретарі                               Скарницькій І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адмінітсративну справу за позовом  

ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,    ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради  про зхист права на соціальне забезпечення, -

В  С  Т  А  Н  О В  И  В                                             :

У січні 2007 року ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,    ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду із позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради.

Кожен з позивачів у заяві вказував, що є учасником бойових дій, через що відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право отримувати щорічно  до  5  травня  разову  грошову  допомогу  у  розмірі  п'яти мінімальних пенсій за віком.

Проте, відповідач протягом 1999 - 2006 років виплачував йому йому надбавку до пенсії у меншому розмірі.

Посилаючись про порушення своїх прав, кожен з позивачів просив стягнути з відповідача недоотриману у вказаний період суму разової грошової допомоги з урахуванням компенсації втарти частини доходу через порушення строків його виплати

Враховуючи, що предметом оскарження не є дії стосовно певного з позивачів або обставини, що стосуються виключно певного позивача, суд визнав згадані позові однорідними, через що своєю ухвалою об'єднав їх в одному провадженні.

Під час судового засідання позивачі прозов підтримали, просили про їх задоволення та стягнення на їх користь з відповідача недоотриману протягом 1999 - 2006 років суму разової грошової допомоги з урахуванням компенсації втарти частини доходу через порушення строків його виплати

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, спираючись про те, що дії відповідача є законними, оскільки грунтуються на прямих вказівках Законів України «Про державний бюджет України на 2000 рік», «Про державний бюджет України на 2001 рік», «Про державний бюджет України на 2002 рік», «Про державний бюджет України на 2003 рік»,  «Про державний бюджет України на 2004 рік», «Про державний бюджет України на 2005 рік», «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Після вислуховування сторін та перевірки матеріалів справи, суд дійшов такого.

І. Обставини справи.

Матеріалами справи встановлено, та сторони не заперечують проти того, що позивачі є ветеранами війни - участниками бойових дій.

За такого відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вони мають право отримувати щорічно  до  5  травня  разову  грошову  допомогу  у  розмірі  п'яти мінімальних пенсій за віком.

Протягом 1999 - 2006 років така допомога позивачам виплачувалась у таких розмірах:

-

1999

році

-

20

грн.

-

2000

році

-

40

грн.

-

2001

році

-

40

грн.

-

2002

році

-

80

грн.

-

2003

році

-

90

грн.

-

2004

році

-

120

грн.

-

2005

році

-

250

грн.

-

2006

році

-

250

грн.

ІІ. Норми законодавства.

1. Відповідно до Постанови Верховної Ради Украни № 49/96 - ВП від 20 лютого 1996 року «Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсії за віком» від 20 лютого 1996 року /з урахуванням пункту 5 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року» мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався у розмірі 15 грн.

З урахуванням такого розміру мінімальної пенсії за віком розмір разової грошовї допомоги у 1999 році  мав становити (5 х 15) - 75 грн.

2. Відповідно до Указу Президента Укрїни «Про підвищення мінімального розміру пенсії» від 28 червня 1999 року № 753/99 мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався у розмірі 24,90 грн. При цьому відповідно до пункту 3 цього Указу встановлений ним розмір мінімальної пенсії не застосовувався лише для визначення розмірів соціальних пенсій за віком,  надбавок та інших доплат  до пенсій, отже, мав застосовуватись для визначення встановлених законом розмірів разових грошових допомог.

З урахуванням такого розміру мінімальної пенсії за віком розмір разової грошовї допомоги у 2000  році  мав становити (5 х 24,9) - 124,5 грн.

В той же час стаття 33 Закону України «Про державний бюджет України на 2000 рік» встановлював розмір такої допомоги у сумі 40 грн.

3. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам» від 10 листопада 2000 року № 1686/2000 мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався у розмірі 34 грн. При цьому відповідно до пункту 7 цієї Постанови встановлений нею розмір мінімальної пенсії не застосовувався лише для визначення розмірів соціальних пенсій за віком,  надбавок та інших доплат  до пенсій, отже, мав застосовуватись для визначення встановлених законом розмірів разових грошових допомог.

З урахуванням такого розміру мінімальної пенсії за віком розмір разової грошовї допомоги у 2001  році  мав становити (5 х 34) - 170 грн.

В той же час стаття 20 Закону України «Про державний бюджет України на 2001 рік» встановлював розмір такої допомоги у сумі 40 грн.

4. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»» від 19 грудня 2001 року № 1706/2001 мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався у розмірі 43 грн. При цьому відповідно до пункту 5 цієї Постанови встановлений нею розмір мінімальної пенсії не застосовувався лише для визначення розмірів соціальних пенсій за віком,  надбавок та інших доплат  до пенсій, отже, мав застосовуватись для визначення встановлених законом розмірів разових грошових допомог.

З урахуванням такого розміру мінімальної пенсії за віком розмір разової грошовї допомоги у 2002  році  мав становити (5 х 47,3) - 236,5  грн.

В той же час стаття 19 Закону України «Про державний бюджет України на 2002 рік» встановлював розмір такої допомоги у сумі 80 грн.

5. Станом на 5 травня 2003 року розмір мінімальної пенсії за віком не змінювався, отже розмір разової грошовї допомоги у 2003  році  мав становити (5 х 47,3) - 236,5  грн.

В той же час стаття 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» встановлював розмір такої допомоги у сумі 90 грн.

                                            

 6. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003 року № 544/2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався у розмірі 50 грн. При цьому відповідно до частини 2 пункту 1 цієї Постанови встановлений нею розмір мінімальної пенсії не застосовувався лише для визначення розмірів соціальних пенсій за віком,  надбавок та інших доплат  до пенсій, отже, мав застосовуватись для визначення встановлених законом розмірів разових грошових допомог.

З урахуванням такого розміру мінімальної пенсії за віком розмір разової грошовї допомоги у 2004  році  мав становити (5 х 50) - 250  грн.

В той же час стаття 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» встановлював розмір такої допомоги у сумі 120 грн.

                        

7. Відповідно до статті 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23 грудня 2004 року № 2291-IV від 23 грудня 2004 року, статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /у редакції від 23 грудня 2004 року/ та статті 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19 жовтня 2004 року № 2089- IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався у розмірі 332 грн..

З урахуванням такого розміру мінімальної пенсії за віком розмір разової грошовї допомоги у 2005  році  мав становити (5 х 332) - 1.660  грн.

В той же час стаття 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлював розмір такої допомоги у сумі 250 грн.

                 

 8. Відповідно до Закону України № 3235 -IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався у розмірі 359 грн..

З урахуванням такого розміру мінімальної пенсії за віком розмір разової грошовї допомоги у 2006  році  мав становити (5 х 359) - 1.795  грн.

В той же час стаття 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» встановлював розмір такої допомоги у сумі 250 грн.

                                                            

ІІІ. Межі спору.

Наведені вище норми діючого законодавства дозволяють дійти висновку про те, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у сукупності з нормативними актами, що визначають розміри мінімальної пенсії за віком, дозволяє визначити розмір разової грошової допомоги позивача у сумі, більший за прямо встановлену ЗаконамиУкраїни «Про державний бюджет України на 1999 рік», «Про державний бюджет України на 2000 рік», «Про державний бюджет України на 2001 рік», «Про державний бюджет України на 2002 рік», «Про державний бюджет України на 2003 рік», «Про державний бюджет України на 2004 рік», «Про державний бюджет України на 2005 рік» та «Про державний бюджет України на 2006 рік»

Позивачі стверджують про необхідність застосування щодо них саме Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», відповідач же наполягає на необхідності застосування виключно Законів України про державний бюджет на відповідний рік.

Визначення закону, що підлягає застосуванню у цих правовідносинах, й становить межі цього спору.

ІV. Право.

При розв'язанні цього спору суд відповідно до статті 8 КАС України керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Виходячи з цього, суд вважає, що застосуванню підлягає закон, який розширює зміст прав та свобод позивачів, тобто - збільшує змістовні характеристики їх можливостей,  що відображаються відповідними  правами  та  свободами,  зокрема, збільшує розмір наданих їм благ.

Таке відповідає вимогам статті 22 Конституції України, за якою звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод є неприпустимим.

За такого суд вважає, що наведені вище норми Законів України про державні бюджети на відповідні роки не може застосовуватись у практичній діяльності, зокрема, відповідача, у межах правовідносин з позивачами, оскільки їх застосування призводить до зменшення розміру призначуваної позивачам грошової допомоги

ІV. Вирішення спору.

Наведене у попередніх розділах цього рішення дозволяє дійти висновку про те, що права позивачів на належне соціальне забезпечення є порушеними.

За такого їх права пдлягають поновленню у судовому порядку.

При визначенні способу поновлення прав позивачів суд виходе з сутності порушуваного права /отримання грошової допомоги у розмірі, меншому за передбачений діючим законодавством/, вимог позивачів, які полягають у стягненні недоотриманих ними сум, через що вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів недоотримані кошти.

При цьому враховуючи, що витребувана позивачами грошова допомога носить постійний характер, так як виплачується щорічно, та неотримана позивачами грощова допомога була зніцінена внаслідок порушення строку її суд вважає, що суми такої допомоги підлягають компенсації на підставі Закону України «Про компенсацію громаянам втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплти».

При визначенні суми компенсації, що підлгає стягненню на користь позивачів з відповідача, суд виходе з вимог статті 3 згаданого Закону.

Виходячи з цього, заборгованість перед позивачами суд визначає на підставі такого розрахунку

Отже, подані позови підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 158-163 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В                                                :

 

Позови ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,    ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради  про зхист права на соціальне забезпеченнязадовольнити частково.

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради  на користь ОСОБА_1 4.388 грн. 03 коп. /чотири тисячі триста вісімдесят вісім грн.три коп./ 

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради  на користь ОСОБА_2  4.388 грн. 03 коп. /чотири тисячі триста вісімдесят вісім грн.три коп./ 

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради  на користь ОСОБА_3 4.388 грн. 03 коп. /чотири тисячі триста вісімдесят вісім грн.три коп./ 

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради  на користь ОСОБА_4  4.388 грн. 03 коп. /чотири тисячі триста вісімдесят вісім грн.три коп./ 

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради  на користь ОСОБА_5 4.388 грн. 03 коп. /чотири тисячі триста вісімдесят вісім грн.три коп./ 

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради  на користь ОСОБА_6 4.388 грн. 03 коп. /чотири тисячі триста вісімдесят вісім грн.три коп./ 

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської МІСЬКОЇ Ради  на користь ОСОБА_7 4.388 грн. 03 коп. /чотири тисячі триста вісімдесят вісім грн.три коп./ 

Рішення може бути оскарженим до апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 10 днів.

СУДДЯ                                                              =АЛЄЙНІКОВ В.О.=