Рішення №454194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

15.02.2007                                                                                     Справа №  4/30-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом закритого акціонерного товариства багатогалузевого

концерну "Содружество" м. Херсон

до   приватного підприємця ОСОБА_1 м. Херсон 

про   стягнення  3.358грн.39коп. 

за участю представників сторін:

від  позивача   - уповноважена особа  Сидоренков Р.О.

від  відповідача   - не з'явився 

                                                                  в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся з  позовною  заявою  про  стягнення з  відповідача 3.141грн.89коп. заборгованості з  орендної  плати  та 216грн.50коп. витрат за послуги  зв'язку, посилаючись  на те, що  відповідач не  виконує  обов'язків  по  своєчасних розрахунках  за договором  оренди від  13.03.2006року.

          В засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надавши відповідні пояснення.

          Відповідач  своїм правом на судовий захист не скористався,  в засідання суду вдруге  не  з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те,  що  був повідомлений про  час розгляду справи, за адресою, зазначеною в реєстраційних  документах, яка  відповідає  адресі, вказаній в позовній заяві.

          За таких  підстав, оскільки  клопотання про  відкладення розгляду справи від  відповідача не  надходило, справа відповідно до  статті 75 ГПК України розглядається без  участі представника відповідача, за наявними  в справі доказами, яких достатньо  для  вирішення спору по  суті, оскільки  подальше  відкладення розгляду справи  призведе до  порушення строку вирішення спору.

          Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представника позивача, суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги не  підлягають  задоволенню  з  урахуванням  наступного.

          Звертаючись  з  позовом,  позивач підставою  позовних  вимог  зазначає договір  оренди від  13.03.2006року, укладений між  позивачем та ОСОБА_1 та зазначає, що незважаючи  на те, що  у тексті договору, як  орендаря зазначено  ОСОБА_2, фактично  договір  укладено  з ОСОБА_1, про що  свідчить  його  підпис та печатка на договорі оренди.

          Загальні умови  укладання господарських  договорів, які породжують  господарські зобов'язання, встановлені статтею 179 Господарського  Кодексу України. Відповідно до  ч.4 зазначеної  норми зміст  договору може визначатися на  основі вільного  волевиявлення  сторін. Крім  того, частиною  7 ст. 179 ГК України  встановлено, що  господарські договори  укладаються за  правилами, встановленими  ЦК України з  урахуванням особливостей, передбачених  Цивільним Кодексом України, іншими  нормативно-правовими актами    щодо  окремих  видів договорів.

          Частиною 1 статті 202 ЦК України  щодо  загальних  положень  про  правочин  передбачено, що  правочином є  дія особи,  спрямована на  набуття, зміну або  припинення цивільних  прав та обов'язків. Таким чином, цивільне  законодавство  України визначає правочин, як  дію  особи, спрямовану на  набуття, зміну або  припинення цивільних  прав та обов'язків залежно  від  її волі.

          За змістом статті 509 ч.1 ЦК України  зобов'язанням  є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана  вчинити  на користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу, надати  послугу, сплатити гроші, тощо) або  утриматися від  певної  дії, а кредитор  має  право  вимагати  від  боржника   виконання його  обов'язку.

          За договором  оренди відповідно до  вимог ч.1 ст. 283 ГК України та  статті 759 ЦК України одна сторона (орендодавець)  передає  другій стороні (орендареві)   за плату на певний строк   в користування   майно  для здійснення господарської  діяльності.

          З урахуванням  зазначених норм  в договорі оренди  чітко  визначаються сторони  договору, їх  вільне  волевиявлення, права та обов'язки, а також  інші істотні умови  договору оренди.

          В договорі  оренди нежилих приміщень  від 13.03.2006року, який позивач зазначив підставою  позовних  вимог,  орендарем, як  однією  із  сторін правочину, зазначено  приватного  підприємця ОСОБА_2. Він  же зазначений і в  пункті 11 договору, як орендар, тобто  особа, яка  прийняла майно в користування на умовах  оренди. Його ж  прізвище та ініціали  стоять  навпроти  підпису орендаря  в договорі оренди. Із  акту прийому-передачі від  13.03.2006року також  вбачається, що  позивач передав, а   ОСОБА_2, як  орендар,  прийняв  приміщення  площею 16,3кв.м, які знаходяться АДРЕСА_1. Акт підписано   ОСОБА_2, як  членом комісії.

          Документального  підтвердження того, що  стороною за договором оренди від 13.03.2006року  був не  ТОСОБА_2, а ОСОБА_1, а також  того, що  саме ОСОБА_1 мав вільне  волевиявлення на укладення договору, він  підписав договір  та акт прийому передачі,  прийняв приміщення в користування та користувався ними на умовах  оренди в період, за який виник борг,  позивач суду не  надав.

          Жодних  доказів того, що  підпис на договорі і акті прийому-передачі здійснено за ОСОБА_2 ОСОБА_1  позивач суду не  надав, а його  посилання на те, що  підпис ОСОБА_2 на договорі і акті прийому-передачі засвідчена печаткою  ОСОБА_1 не  є  належним доказом підписання цих  документів саме ОСОБА_1,  як стороною  договору.

          З урахуванням  викладеного,  позивачем не  надано  документального  обгрунтування того, що  ОСОБА_1 є  стороною  за договором оренди від  13.03. 2006року, він приймав  об'єкт  оренди в користування, зобов'язувався сплачувати  за користування ним плату, передбачену договором, а тому підстави  стягнення суми боргу з  відповідача відсутні.

          Судові витрати  відповідно до  ст. 49  ГПК України  відносяться на  позивача.

          В засіданні за згодою  представника позивача оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

                     Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд 

                                                     в и р і ш и в:

          1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

         

                             Суддя                                                                         З.І. Ємленінова

                                                                                          Рішення оформлено  відповідно до 

                                                                                ст. 84 ГПК України  19.02.2007року.