Рішення №455176

Справа-22-9056-2006 р.                                          Головуючий у 1 інстанції : Коровніченко О.М.

Категорія : 21                                              Доповідач : Кіянова С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 грудня 2006 року                       Апеляційний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді         Новодворської О.І.

суддів                                Кіянової С.В., Азевича В.Б.

при секретарі                   Писаревій Ю.Г.

за участю позивача        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жданівського міського суду від 19 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ орендне підприємство "шахта Жданівська", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жданівського міського суду від 19.04.2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ЗАТ орендне підприємство "шахта Жданівська", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка про відшкодування моральної шкоди - відмовлено. При цьому суд виходив з того, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах з 1988 року до 1998 року і працюючи у шкідливих умовах отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 11.06.1998 року йому вперше встановлено за сукупністю 60% втрати професійної працездатності: 35 % - за радикулітом і 25% - за бронхітом, згідно висновку МСЕК від 21.08.2003 року йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності за сукупністю 25%- за бронхітом і 25% за радикулітом. Однак, позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, якій передбачено ст.233 КЗпП України і підстав для його поновлення нема. Дія ж Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, якій набрав чинності з 1.04.2001 року на виникли правовідносини не розповсюджується.

Позивач не погодився з таким рішенням суду і приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове про задоволення його прозову, посилаючись на те, що при ухвалені судового рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, тобто не враховано, що згідно ст.268 п.3 ЦК України на виникли правовідносини не розповсюджується строк позовної давності, останнім висновком МСЕК від 18.07ю2006 року йому безстроково встановлено 80% втрати професійної працездатності за тими ж професійними захворюваннями, він тривалий час проходить лікування, стан його здоров'я значно погіршився, він відчуває фізичний біль та моральні страждання. Вважає, що з кожного з відповідачів слід стягнути на його користь по 30000 грн.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Відповідачі - ЗАТ орендне підприємство "шахта Жданівська", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків На виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка, будучи повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилйся.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

При розгляді справи суд 1 інстанції встановив, що позивач працював на підприємстві вугільної промисловості в шкідливих та небезпечних умовах і отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 11.06.1998 року йому вперше встановлено за сукупністю 60% втрати професійної працездатності : 35 % - за радикулітом і 25% - за бронхітом, згідно висновку МСЕК від 21.08.2003 року йому встановлено повторно 50 % втрати професійної працездатності за  сукупністю 25%- за бронхітом і 25% за радикулітом. Однак, позивач звернувся до суду з вказаним позовом у лютому 2006 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст.233 КЗпП України і підстав для його поновлення нема. Дія ж Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, якій набрав чинності з 1.04.2001 року на виникли правовідносини не розповсюджується, оскільки закон не має зворотної сили.

При таких обставинах, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю на підставі зазначених Законів, з причин пропуску строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, страховий випадок з позивачем мав місце 11.06.1998 року, коли висновком МСЕК йому вперше встановлено часткову втрату професійної працездатності, тобто в період дії постанови КМУ №472 від 23.06.1993 року, якою затверджено "Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків".

Позивач звернувся до суду в лютому 2006 року з позовом про відшкодування моральної шкоди за вказаними професійними захворюваннями, але зазначена постанова Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993 року втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України №807 від 11 липня 2001 року, тобто в теперішній час норма вказаного закону не діє, тому її не можна застосовувати до виниклих правовідносин.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що заподіяли втрату працездатності" від 23.09.1999 року передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої здоров'ю, але вказаний закон набув чинності з 1.04.2001 року і розповсюджується лише на страхові випадки, які мали місце в період дії зазначеного закону, тобто після 1.04.2001 року.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди з наступними змінами судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних та фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.

Доводи позивача про те, що на виникли між сторонами правовідносини строк позовної давності не розповсюджується, оскільки вони виникають з вимоги про. відшкодування шкоди, завданою каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, суд не може прийняти до уваги, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі.

Рішення суду відповідає вимогам закону.

При встановлені фактів і постановлені рішення судом 1 інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду не має.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.3 07 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 19 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.