Рішення №455244

Справа №22-10665/06                                                      Головуючий у 1 інстанції ЯнчукТ.О.

Категорія 19                                                                  Доповідач Соломаха Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2006р.                                                                                                      м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого                                                 Зубової Л.М.

суддів                                           Соломахи Л.І., Молчанова С.І.

при секретарі                                            Андрусішиній М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Будьоннівському районі м.Донецька, відкритого акціонерного товариства „Південелектромережбуд", відділення Державного казначейства України в Будьоннівському та Пролетарському районах м.Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2006р., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2006р. ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Державної виконавчої служби у Будьоннівському районі м.Донецька, відкритого акціонерного товариства „Південелектромережбуд", відділення Державного казначейства України в Будьоннівському та Пролетарському районах м.Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її. позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

В апеляційну інстанцію позивач ОСОБА_1 та представники Державної виконавчої служби у Будьоннівському районі м.Донецька, ВАТ „Південелектромережбуд" , відділення Державного казначейства України в Будьоннівському та Пролетарському районах м.Донецька не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 надіслала заяву про відкладення розгляду справи в

зв'язку із її виїздом за межі м.Донецька. Оскільки позивач не вказала конкретну

причину її неявки у судове засідання та не надала суду відповідних документів, що

свідчать про поважність причини її неявки у судове засідання, апеляційний суд

причину її неявки визнав неповажною і розглянув справу у відсутності позивача

ОСОБА_1.                                                                                                              

Начальник Державної виконавчої служби у Будьоннівському районі м.Донецька надіслав клопотання про відкладення розгляду справи зв'язку із тим, що представник ДВС за цією справою викликається на 19 грудня 2006р. також на 11 годин до господарського суду Донецької області. Оскільки Державна виконавча служба у Будьоннівському районі м.Донецька є установою, штат якої складається не з одного робітника, інтереси установи може представляти начальник служби або за його дорученням будь-який працівник, апеляційний суд причину неявки представника ДВС у судове засідання визнав неповажною і розглянув справу у відсутності представника ДВС.

Заслухавши   суддю-доповідача,   дослідивши   матеріали   цивільної   справи,     апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає  з наступних підстав:

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецька від 11 січня 2001р. з ВАТ „Південедектромережбуд" на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по аліментам на утримання неповнолітньої ОСОБА_2, 1994 року народження, в розмірі 1667грн. 54коп.

Виконавчий лист про стягнення заборгованості надійшов на виконання до ВДВС Будьоннівського районного управління юстиції м.Донецька 02 лютого 2001р. та в цей же день за ним було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

На час надходження виконавчого листа на виконання в провадженні ВДВС відносно боржника ВАТ „Швденелектромережбуд" знаходились інші виконавчі листи, які були об'єднані в зведене виконавче провадження.

29 серпня 2001р. ухвалою господарського суду Донецької області було порушено справу про банкрутство ВАТ „Південедектромережбуд", в зв'язку з чим 26 вересня 2001р. на підставі ст.34 Закону України „Про виконавче провадження" зведене виконавче провадження постановою державного виконавця було зупинено.

Постановою господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2002р. ВАТ „Південедектромережбуд" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в зв'язку з чим постановою від 28 грудня 2002р. зведене виконавче провадження відносно боржника ВАТ „Швденелектромережбуд" було закрито.

29 січня 2003р. всі виконавчі документи, в тому числі і виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по аліментам у сумі 1667грн. 54коп. з залишком нестягнутих коштів у сумі 877грн. 92коп. були передані для подальшого виконання за реєстром НОМЕР_2 до ліквідаційної комісії ВАТ „Південедектромережбуд".

За час знаходження виконавчого листа на виконанні у ВДВС Будьоннівського районного управління юстиції м.Донецька на користь ОСОБА_1 з ВАТ „Південедектромережбуд" було стягнуто 785грн. 62коп.

Суд встановив, що ВАТ „Швденелектромережбуд" є підприємством, в статутному фонді якого частка держави складає 26%, в зв'язку з чим відповідно до Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001р. ліквідаційна процедура в частині мораторію на реалізацію державного майна господарським судом зупинена.

Виплати, що належать позивачці ОСОБА_1, відповідно до ст.31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносяться до вимог, які задовольняються у другу чергу. За період ліквідаційної процедури задоволення вимог другої черги не проводилося в зв'язку із відсутністю коштів та введенням мораторію на примусову реалізацію державного майна.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду доказів, що їй були заподіяні збитки. Рішення Будьоннівського  районного  суду  м.Донецька від  11 січня  2001р.  про  стягнення заборгованості по аліментам на Користь ОСОБА_1 прийнято до виконання ліквідаційною комісією ВАТ „Південелектромережбуд". Вина відповідачів в невиконанні рішення суду в повному обсязі відсутня, неправомірні дії або бездіяльність відповідачів судом не встановлена.

Висновки суду першої інстанції про відмову позивачу в задоволенні позову відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.86 Закону України „Про виконавче провадження" та ст.22, ст. 1166, ст.1167 ЦК України.

Відповідно до ст.86 Закону України „Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є: 1).втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2). доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи встановлено, що виконавчий лист про стягнення з ВАТ „Південелектромережбуд" на користь ОСОБА_1 заборгованості по аліментам .;.. розмірі 1667грн. 54коп. згідно рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 11 січня 2001р. знаходився на виконанні у ВДВС Будьоннівського районного управління юстиції м.Донецька (далі ВДВС) з 02 лютого 2001р. до 28 грудня 2002р., з 26 вересня 2001р. виконавче провадження було зупинено в зв'язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство. За вказаний період ВДВС на користь ОСОБА_1 з ВАТ „Південелектромережбуд" було стягнуто 785грн. 62коп.

Постанова державного виконавця від 26 вересня 2001р. про зупинення виконавчого провадження відповідала вимогам ст.34 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла станом на 26 вересня 2001р.), згідно якої виконавче провадження підлягало обов'язковому зупиненню у випадку порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника (п.8).

Постановою державного виконавця від 28 грудня 2002р. зведене виконавче провадження по примусовому стягненню ' боргів з боржника - ВАТ „Південелектромережбуд" було закрито, а виконавчий лист про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_1 надісланий для подальшого виконання до ліквідаційної комісії ВАТ „Південелектромережбуд" (а.с.45). Зазначена постанова також винесена відповідно до ст.37 Закону України „Про виконавче провадження", згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню у випадах: 7). передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом. Підставою для винесення зазначеної постанови стала ухвала господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2002р., згідно якої ВАТ „Південелектромережбуд" визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура (а.с.32).

З матеріалів справи встановлено, що на підставі постанови від 28 грудня 2002р. ВДВС виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по аліментам 29 січня 2003р. переданий для подальшого виконання до ліквідаційної комісії ВАТ „Південелектромережбуд". Починаючи з 29 січня 2003р. ВДВС повноважень по виконанню рішення суду про стягнення на користь    ОСОБА_1  заборгованості по аліментам не має, оскільки після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст.23).

Позивач посилається на те, що рішення суду не було виконано ВДВС в зв'язку із його бездіяльністю в період з лютого 2001р. до 29 січня 2003р., але з цього приводу позивачка до суду не зверталася і рішення суду про визнання бездіяльності ВДВС незаконною відсутнє. Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивачка в позовній заяві не просила визнати бездіяльність ВДВС неправомірною та не зазначала в чому саме вона полягала.

Посилання позивача на неправомірність дій державного виконавця Ніконорової СП., яка згідно листа Донецького обласного управління юстиції від 18 березня 2004р. №356-1311 допустила порушення вимог ст.44 Закону України „Про виконавче провадження" щодо розподілу грошових коштів серед стягувачів за зведеним виконавчим провадженням, не заслуговують на увагу, оскільки в зазначеному листі не йдеться про порушення прав саме позивачки.

В зв'язку із ліквідацією 30 листопада 2005р. ВДВС Будьоннівського районного управління юстиції м.Донецька ухвалою Будьоннівського районного суду М.Донецька від 26 грудня 2005р. до участі у справі в якості відповідача притягнуто новостворену Державну виконавчу службу у Будьоннівському районі м.Донецька.

Починаючи з 29 січня 2003р. виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по аліментам з залишком нестягнутих коштів у сумі 877грн. 92коп., знаходиться в ліквідаційній комісії ВАТ „Південелектромережбуд", яка відповідно до ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має повноваження по реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

На теперішній час заборгованість по аліментам ОСОБА_1 в процедурі ліквідації ВАТ „Південелектромережбуд" не погашена в зв'язку з відсутністю коштів для задоволення вимог кредиторів та зупиненням ліквідаційної процедури в частині дії мораторію на примусову реалізацію державного майна, введеного в дію Законом України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001р.

Доводи позивача, що на виплату аліментів дія мораторію не поширюється, не заслуговують на увагу. •

Законом України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна (ст. 1).

Відповідно до ст.2 цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого, майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

-  звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають

виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної

плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами (у

редакції Закону України від 21.10.2004 p. N 2103-IV);

- продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного

статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим  частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

Оскільки з січня 2003р. рішення суду відносно ОСОБА_1 не підлягає виконанню Державною виконавчою службою і виконавчий лист знаходиться в ліквідаційній комісії ВАТ „Південелектромережбуд", на яку покладені повноваження по задоволенню вимог кредиторів, на належні позивачу ОСОБА_1 виплати по аліментам з січня 2003р. розповсюджується мораторій на примусову реалізацію майна.

Оскільки ліквідаційна процедура на теперішній час не завершена, можливість виконання рішення суду в повному обсязі на теперішній час не втрачена, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів про заподіяння їй збитків внаслідок невиконання рішення суду.

Оскільки вина відповідачів в невиконанні рішення суду позивачем не доведена, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав про відшкодування позивачу моральної шкоди в зв'язку з тривалим невиконанням рішення

СУДУ-

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2006р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.