Рішення №455360

Справа 22-9481/2006                       Головуючий першої інстанції Грицаюк Н.М.

Категорія 21                                      Доповідач Денисенко Л.Л.

УХВАЛА Іменем України

18 грудня 2006 року Судова палата у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого Лісової В.І.

судді Денисенко Л.Л. Лоленко А.В.

при секретарі Проляпа О.В. з участю :

позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 представника ДП „Артемвугілля" Ярової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1

на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки

від 13 червня 2006 р.

по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП „Артемвугілля", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки про стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди та стягнення моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просе змінити рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 13 червня 2006 року, яким його позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП „Артемвугілля" на його користь 2 268,72 грн. одноразової допомоги, 191,53 грн.недораховані суми щомісячного відшкодування шкоди та 10,24 грн. компенсайії, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено, посилаючись на те, що суд неправильно визначив його заробіток для нарахування відшкодування шкоди, необгрунтовано не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок 2,38, суму одноразової допомоги визначив з урахуванням його вини 10%, тоді як на засідання комісії він не був присутній, необгрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з недоплатою одноразової допомоги та щомісячного відшкодування шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу, представник ДП „Артемвугілля" просив відхилити апеляційну скаргу.

Вирішуючи справу суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 з 1993 року працював на вугільних підприємствах на підземних роботах ДП „Артемвугілля". 24 жовтня 1995 року на виробництві стався нещасний випадок внаслідок якого позивач ОСОБА_1 отримав травму, за висновками МСЕК від 9 квітня 1997 року у зв`язку з травмою на виробництві йому встановлено стійку втрату працездатності 40%.

Підприємство виплачувало відшкодування шкоди. Однак середній заробіток позивача 319,80 грн визначено неправильно, слід вважати середній заробіток 327,20грн. Перевіривши суми виплаченої шкоди, з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифів, суд встановив недоплату з 9 квітня 1997 року по 1 липня 1998 року - 191,53 грн і компенсацію 10,24 грн. З липня 1998 року по 1 квітня 2001 року виплати проведено правильно і з 1 квітня 2001 року Фонд виплачує відшкодування шкоди також правильно. З урахуванням перерахування середнього заробітку позивача, суд визначив недоплату одноразової допомоги 2 268,72 грн., враховуючи вину позивача 10%, яка встановлена рішенням комісії. В частині стягнення моральної шкоди на підставі ст. 1168 ЦК України та п. 11 Правил відшкодування шкоди суд в задоволенні позову відмовив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, його представника та представника ДП „Артемвугілля", дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості ДП „Артемвугілля" на підземних роботах, 24 жовтня 1995 року на виробництві стався нещасний випадок внаслідок якого позивач отримав травму, за висновками МСЕК від 9 квітня 1997 року йому встановлено стіку втрату працездатності 40%.

Підприємство виплачувало відшкодування шкоди враховуючи середній заробіток по професії прохідника 319,80 грн., суд визначив середній заробіток позивача за фактично відпрацьований час за 10 виходів у жовтні 1995 року - 382,82 грн. З урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифів суд визначив недоплату відшкодування шкоди з 9 квітня 1997 року по 1 липня 1998 року 191,53 грн і компенсацію 10,24 грн. правильно вимоги позивача про застосування коефіцієнта підвищення тарифів 2,38 безпідставні і суд правильно в цій частині у задоволенні позову відмовив. Суд визначив суму недоплати одноразової допомоги 2 268,72 грн з урахуванням вини позивача 10%, оскільки йому було виплачено 11 512,80 грн., а підлягало виплаті 13 781,52 грн. З липня 1998 року по 1 квітня 2001 року підприємством , а з 1 квітня 2001 року Фондом виплати здійснюються правильно.

Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди на підставі ст 1168 ЦК України та п. 11 Правил відшкодування шкоди, які діяли на час травми позивача, безпідставні і суд правильно відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не знайдено.

Керуючись ст.ст.3 07,3 08,315 ЦПК України апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 13 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційну інстанцію протягом двох місяців після набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.