Рішення №456403

Справа № 3 - 202/2006 p.

     ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

26 січня 2006 року                    Щорський районний суд Чернігівської області

в складі:        головуючого-   судді    Сірого М.Г.

при секретарі- Гунько Н.П.

з участю порушника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Щорсі матеріали, які надійшли від ВДАІ Щорського РВ УМВС про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця Коропського району, мешканця м. Щорс Чернігівської області, АДРЕСА_1, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, до адміністративної відповідальності не притягувався,-

за ст. 123 ч. 1   Кодексу України про Адміністративні Правопорушення ,-

ВСТАНОВИВ: 23.12.2006 р. о  10-15 год.    в с. В. Щимель Щорського району, Скоробагатько керуючи автомобілем " ВАЗ 21063" проїхав через залізничний переїзд при працюючій світловій та звуковій сигналізації, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 123 ч. 1 КпАП  України.

Скоробагатько свою вину визнав та пояснив, що не помітив сигналу світлофору.

Його вина підтверджується   протоколом про адміністративне правопорушення   від 23.12.2006 року.

Враховуючи   малозначність   скоєного,   те   що   правопорушення   вчинене   вперше, порушник    щиро    розкаявся,    можливо    звільнити    його    від    адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, застосувавши ст. 22 КпАП України. Керуючись ст.221,ст.ст.245-249,276-295, 22 КпАП України, суд -

ПОСТАНОВИВ: ОСОБА_1     визнати     винним     у     вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 123 ч.1    КпАП України   і на підставі ст. 22 КпАП України  звільнити   його   від  адміністративної  відповідальності,   обмежившись  усним зауваженням.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.

Суддя- М.Г. Сірий                                                                                     

Копія вірна:                                                                          

Суддя Щорського  районного суду                                                               М.Г. Сірий