Рішення №456901

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ


                                                                                                                                 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року                              м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

                                                                  

Головуючого:                                        Шицького І. Б.

Суддів:                                                    Гуля В. С., Карпечкіна П. Ф.,

Колесника П. І.,Черногуза Ф. Ф.,                                                             Щотки С. О.,                                                

                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1 на ухвалу Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року у справі № 30/103 за позовом Київської міської клінічної лікарні № 1 до акціонерного товариства закритого типу “Медичний інститут Української асоціації народної медицини” про стягнення      1178374, 45 грн. заборгованості за договором оренди та розірвання договору,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2005 року Київська міська клінічна лікарня № 1 звернулася у господарський суд м. Києва із позовом до акціонерного товариства закритого типу “Медичний інститут Української асоціації народної медицини” про розірвання договору оренди нерухомого майна від 31 січня 2002 року № 795/8 та стягнення заборгованості в сумі 1 178 374, 45 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22 березня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 червня 2006 року рішення господарського суду м. Києва від 22 березня 2006 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31 липня 2006 року касаційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 червня 2006 року повернуто скаржнику на підставі п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала Вищого господарського суду України обґрунтована тим, що скаржником, не були додані докази сплати державного мита, яке обчислюється виходячи із ставок, встановлених для позовів майнового та немайнового характеру.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21 вересня          2006 року касаційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 червня         2006 року повернуто скаржнику на підставі п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не усунуте порушення, на якому наголошувалося в ухвалі Вищого господарського суду України від  31 липня 2006 року. Крім того, підставою для повернення касаційної скарги було зазначено відсутність клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року відхилено клопотання Київської міської клінічної лікарні № 1 про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги та останню повернуто заявнику.

Ухвалою Верховного Суду України від 8 лютого 2007 року порушено провадження за касаційною скаргою Київської міської клінічної лікарні № 1 про скасування ухвали Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року. В обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий господарський суд України передчасно відхилив клопотання Київської міської клінічної лікарні № 1 про відновлення строку на подання касаційної скарги, оскільки попереднє повернення касаційної скарги здійснене ним через порушення оскаржувачем вимог п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку, Вищий господарський суд України послався на недодержання скаржником норм процесуального законодавства при первісному зверненні з касаційною скаргою до суду.

Водночас, згідно приписів ч. 3 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили повернення касаційної скарги, стороні у справі забезпечується право повторної подачі касаційної скарги в загальному порядку.

Господарський процесуальний кодекс України не пов’язує право суду відновити пропущений процесуальний строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа  - передачі на розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 11117-11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

  п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1 задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року у справі № 30/103скасувати, а справу передати до Вищого господарського суду України для розгляду по суті.

Постанова є остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                       І. Б. Шицький

Судді:                                                                     В. С. Гуль

       П. Ф. Карпечкін

       П. І. Колесник

                                                                                     Ф. Ф. Черногуз

       С. О. Щотка