Рішення №456902

                                                                                       


ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ


                                                                                                                                                       

                                                                                                              

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року                              м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

                                                     

Головуючого:                                     Шицького І. Б.

Суддів:                                                 Гуля В. С., Карпечкіна П. Ф.,

Колесника П. І.,Черногуза Ф. Ф.,                                                             Щотки С. О.,                                                

                                                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” та касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року у справі № 36/89 за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія “Чернігівобленерго” до Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” про стягнення 922 359, 00 грн.,   

в с т а н о в и л а:

Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Чернігівобленерго” (далі - ВАТ “ЕК “Чернігівобленерго”) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” 758 878, 55 грн. основного боргу, 75 887, 00 грн. штрафу та 87 593, 00 грн. пені.

Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову і збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача      4 641 203, 00 грн. збитків, 823 209, 54 грн. пені, 464 120, 30 грн. штрафу, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 44 від 12.02.2003 року (далі - Договір № 44).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору № 44 відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо проведення повного комплексу робіт по інвентаризації земель і оформлення документів на право користування землею під об'єктами ВАТ “ЕК “Чернігівобленерго” в строк до 01.05.2005 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2006 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2006 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 4 641 203, 00 грн. збитків, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми штрафу та пені відмовлено.

Рішення господарських судів мотивовані тим, що відповідач в обумовлений Договором № 44 строк не виконав передбачений обсяг робіт щодо оформлення документів на право користування землею, а відтак позивач правомірно відмовився від договору і вимагає відшкодування збитків на підставі статті 849 Цивільного кодексу України. Господарськими судами також зазначено, що у зв'язку із відмовою позивача від Договору № 44, вимоги в частині стягнення штрафу та пені не підлягають задоволенню.

Ухвалою колегії суддів Верховного суду України від 01.02.2007 року за касаційною скаргою Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” та касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження у справі з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2006 року.

Касаційна скарга та касаційне подання обґрунтовуються невідповідністю оскарженої постанови нормам матеріального права,

а також різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного суду України вважає, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що між замовником - ВАТ “ЕК “Чернігівобленерго” та підрядником - Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” укладено Договір № 44 та додаткові угоди до нього № 1 від 02.12.2003 року та     № 2 від 01.05.2005 року відповідно до умов яких підрядник зобов'язався виконати роботи по інвентаризації земель і оформленню документів на право користування землею під об'єктами ВАТ “ЕК “Чернігівобленерго” у строк до 01.05.2005 року. На виконання умов Договору замовник перерахував підряднику аванс в сумі 4 641 203, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Господарськими судами також встановлено, що підрядник у визначені Договором № 44 строки зобов'язання щодо погодження технічної документації з органами місцевого самоврядування, архітектури, екології, охорони культурного надбання, земельних ресурсів та санітарно-епідеміологічною службою не виконав. Крім того, відповідач не подав проект розпорядження (рішення) “Про надання земельних ділянок” до уповноваженого органу, не виконав перевірку земельно-кадастрових даних для реєстрації земельних ділянок у регіональних центрах земельного кадастру, не підготовив проекти правовстановлюючих документів на земельні ділянки (договори оренди).

На підставі зазначених обставин та виходячи із змісту ч. 5 ст. 653, ч. 2 та 3 ст.849 Цивільного кодексу України господарські суди дійшли висновку про те, що відповідач має відшкодувати позивачу збитки у розмірі сплаченого авансу у зв'язку із невиконанням у визначені строки передбачених Договором № 44 робіт.

Разом з тим, такий висновок господарських судів є передчасним виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 та 8 ст. 193 Господарського кодексу України, управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Виходячи із змісту наведених норм, порядок виконання господарського зобов'язання частинами, не передбачений договором, може бути схвалений сторонами шляхом прийняття виконання та видачі управненою стороною письмового посвідчення виконання зобов'язання частинами, як то підписання актів виконаних робіт.

В матеріалах справи наявні акти здавання-приймання робіт № 1 від 24.02.2003 року, № 2 від 31.03.2003 року, № 3 від 27.06.2003 року,    № 4 від 23.07.2003 року, № 5 від 30.09.2003 року, № 6 від      19.12.2003 року, № 7 від 03.06.2004 року, підписані та скріплені печатками сторін, що свідчать про часткове виконання підрядником передбачених Договором № 44 робіт на загальну суму 3 882 324, 45 грн. та прийняття виконаних робіт замовником.

Разом з тим, зазначені докази господарськими судами не прийняті до уваги і не оцінені відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи рішення про відшкодування збитків, господарським судам не враховано, що виходячи із змісту ст. 225 Господарського кодексу України, збитками, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення є, зокрема, вартість невиконаних робіт, розмір яких повинен бути реальним та доведеним кредитором відповідно до вимог ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України.

Крім того, суди не взяли до уваги, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Суди задовольнили позов щодо стягнення збитків повною мірою, не встановивши наявність складу цивільного правопорушення, хоча це має значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 11117 - 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” та касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року та рішення господарського суду міста Києва від 17 квітня 2006 року у справі №36/89 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                   І. Б. Шицький

Судді:                                                               В. С. Гуль

        П. Ф. Карпечкін

        П. І. Колесник

       Ф. Ф. Черногуз

        С. О. Щотка

Правова позиція

1. Порядок виконання господарського зобов'язання частинами, не передбачений договором, може бути схвалений сторонами шляхом прийняття виконання та видачі управненою стороною письмового посвідчення виконання зобов'язання частинами, як то підписання актів виконаних робіт

2. Збитками, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення є, зокрема, вартість невиконаних робіт, розмір яких повинен бути реальним та доведеним кредитором відповідно до вимог ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України.

Суддя                                                                С. О. Щотка