Рішення №456907

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

6 березня 2007 року                                                     м.  Київ

        

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Шицького І.Б.,суддів:Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О.,

Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,за участіпредставникавідкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” –

Чобанюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на ухвалу Вищого господарського суду України від 1 грудня 2006 року у справі №33/45 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпром” до відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення           570 920 грн. 16 коп.,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2006 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2006 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 1 грудня 2006 року касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на вказану постанову суду апеляційної інстанції повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала мотивована тим, що подане касатором платіжне доручення не можна визнати належним доказом, який підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, оскільки відсутній перший підпис посадової особи кредитної установи.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 15 лютого            2007 року за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної ухвали Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність вказаної ухвали положенням Конституції України, порушення судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду касаційної інстанції про те, що подане скаржником платіжне доручення не можна визнати належним доказом, який підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, оскільки відсутній перший підпис посадової особи кредитної установи, не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на законодавстві.

Відповідно до пункту 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року №15, у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваної ухвали, при перерахуванні держаного мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: “Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Платіжне доручення, додане скаржником до касаційної скарги, було підписане, окрім головного бухгалтера банку і замісником голови правління.

Посилання суду на відсутність такого права у зазначеної особи не відповідає матеріалам справи та положенням законодавства.

Відповідно до розділу 3 Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 жовтня 1998 року №414 (зі змінами і доповненнями) для відкриття кореспондентського рахунку керівник та головний бухгалтер комерційного банку особисто подають регіональному управлінню Національного банку (за своїм місцезнаходженням), зокрема, картку із зразками підписів та відбитком печатки, засвідчену нотаріально.

Згідно пунктів 3.6.1. – 3.6.6. Положення у картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства та установчих документів банку надано право розпорядження кореспондентським рахунком та підпису розрахункових документів.

Право першого підпису належить керівнику банку та уповноваженим ним особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам.

Зразки підписів керівника та головного бухгалтера комерційного банку (філії) включаються в картку обов’язково.

Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису. Право другого підпису не може бути надано особам, які мають право першого підпису.

У разі заміни чи доповнення хоча б одного підпису подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого та другого підпису.

У разі призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника та/або головного бухгалтера подається тимчасова картка тільки із зразками підписів цих осіб, засвідчена нотаріально.

У разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису, а також тимчасової заміни однієї з осіб, уповноважених керівником чи головним бухгалтером відповідно, нова картка не складається, а додатково подається картка тільки із зразком підпису тимчасово уповноваженої особи із зазначенням строку її дії та копія відповідного документа (протоколу, наказу тощо), що підтверджує ці повноваження.

Ця тимчасова картка підписується керівником та головним бухгалтером, засвідчується відбитком печатки і додаткового засвідчення не потребує.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість наділення замісника голови правління банку правом першого підпису на платіжних документах.

З наведених в оскаржуваній ухвалі обставин та наявних матеріалів справи вбачається, що у суду касаційної інстанції не було підстав для висновку про відсутність такого права у зазначеної особи.

Окрім того, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу Українипідставою для повернення касаційної скарги могло бути недодання документів, що підтверджують оплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, а не можливі недоліки в їх оформленні.

Таким чином, оскаржувана ухвала не є законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, а справа – направленню на розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 11117 – 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 1 грудня 2006 року скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

                  

                                     

Головуючий                                                                          І.Б. Шицький

                                                                 

Судді:                                                                                    В.П. Барбара

         В.С. Гуль

П.Ф. Карпечкін

         П.І. Колесник

         Т.О. Новікова

         Ф.Ф. Черногуз

С.О. Щотка