Рішення №458199

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого-судді

Міщенка С.М.

суддів

Кармазіна Ю.М., Паневіна В.О.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2005 року.

         Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2004 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки обмеження волі.

         На підставі п. “б” ст. 1 Закону України від 11 липня 2003 року “Про амністію” ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

         Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

         Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 3000 грн. та на користь Октябрського райфінвідділу “Полтава банк” витрати за стаціонарне лікування потерпілого в сумі 682 грн. 23 коп.

         Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

         ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за заподіяння 23 серпня 2001 року середньої тяжкості тілесні ушкоджень потерпілому ОСОБА_2  за обставин, викладених у вироку.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Також ОСОБА_1 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_2 та направити справу щодо нього на додаткове розслідування, посилаючись на те, що його діях є склад злочину, передбачений ст. 121 ч. 1 КК України.      

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

            Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування вироку місцевого суду, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України. Тобто, відповідно до змісту зазначеноїи норм закону, підставами для зміни або скасування вироку місцевого суду в касаційному порядку є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, визначення якого дано у ст. 369 КПК України.

Разом з тим колегія суддів виходить із того, що невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи не є предметом дослідження та перевірки касаційного суду. Тому зазначені доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для зміни або скасування судових щодо засудженого ОСОБА_1

Крім того колегією суддів встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, обгрунтовані сукупністю доказів, які з достатньою повнотою зібрані органами досудового слідства та були ретельно досліджені у судовому засіданні і відповідно до вимог ст. 67 КПК України, отримали належну оцінку у вироку суду. Підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів судом першої інстанції у касаційного суду немає.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що органами досудового слідства, судами першої та апеляційної інстанції під час досудового слідства, судового та апеляційного розгляду справи не допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовну зміну або скасування судових рішень щодо засудженого.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що в діях ОСОБА_2, якого засуджено цим же вироком, вбачається склад злочину, передбачений ст. 121 ч. 1 КК України, то колегія суддів вважає їх такими, що не грунтуються на матеріалах справи.  Виходячи із встановлених у справі фактичних обставин та досліджених у судовому засіданні доказів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 були заподіяні ОСОБА_2. у відповідь на його протизаконні дії, але з перевищенням меж необхідної оборони. Крім того, як видно із матеріалів справи, самим Величком питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 зі ст.124 на ст. 121 ч. 1 КК України час досудового слідства та судового розгляду справи не ставилося. Тому підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2 за доводами касаційної скарги  ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що злочинні дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто кримінальний закон до нього застосовано правильно, а тому підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду за доводами  його касаційної скарги, у колегії суддів немає.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості злочину та даних про його особу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

СУДДІ:

Міщенко С.М.                        Кармазін Ю.М.              Паневін В.О.

                  

Реклама от наших спонсоров:

Оставить комментарий

Рішення №458199

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого-судді

Міщенка С.М.

суддів

Кармазіна Ю.М., Паневіна В.О.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2005 року.

         Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2004 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки обмеження волі.

         На підставі п. “б” ст. 1 Закону України від 11 липня 2003 року “Про амністію” ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

         Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

         Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 3000 грн. та на користь Октябрського райфінвідділу “Полтава банк” витрати за стаціонарне лікування потерпілого в сумі 682 грн. 23 коп.

         Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

         ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за заподіяння 23 серпня 2001 року середньої тяжкості тілесні ушкоджень потерпілому ОСОБА_2  за обставин, викладених у вироку.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Також ОСОБА_1 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_2 та направити справу щодо нього на додаткове розслідування, посилаючись на те, що його діях є склад злочину, передбачений ст. 121 ч. 1 КК України.      

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

            Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування вироку місцевого суду, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України. Тобто, відповідно до змісту зазначеноїи норм закону, підставами для зміни або скасування вироку місцевого суду в касаційному порядку є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, визначення якого дано у ст. 369 КПК України.

Разом з тим колегія суддів виходить із того, що невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи не є предметом дослідження та перевірки касаційного суду. Тому зазначені доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для зміни або скасування судових щодо засудженого ОСОБА_1

Крім того колегією суддів встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, обгрунтовані сукупністю доказів, які з достатньою повнотою зібрані органами досудового слідства та були ретельно досліджені у судовому засіданні і відповідно до вимог ст. 67 КПК України, отримали належну оцінку у вироку суду. Підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів судом першої інстанції у касаційного суду немає.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що органами досудового слідства, судами першої та апеляційної інстанції під час досудового слідства, судового та апеляційного розгляду справи не допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовну зміну або скасування судових рішень щодо засудженого.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що в діях ОСОБА_2, якого засуджено цим же вироком, вбачається склад злочину, передбачений ст. 121 ч. 1 КК України, то колегія суддів вважає їх такими, що не грунтуються на матеріалах справи.  Виходячи із встановлених у справі фактичних обставин та досліджених у судовому засіданні доказів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 були заподіяні ОСОБА_2. у відповідь на його протизаконні дії, але з перевищенням меж необхідної оборони. Крім того, як видно із матеріалів справи, самим Величком питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 зі ст.124 на ст. 121 ч. 1 КК України час досудового слідства та судового розгляду справи не ставилося. Тому підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2 за доводами касаційної скарги  ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що злочинні дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто кримінальний закон до нього застосовано правильно, а тому підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду за доводами  його касаційної скарги, у колегії суддів немає.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості злочину та даних про його особу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

СУДДІ:

Міщенко С.М.                        Кармазін Ю.М.              Паневін В.О.

                  

Оставить комментарий